Порядок здійснення перестрахувальних операцій

Здійснення перестрахувальних операцій має особливості май­же у кожній компанії. Насамперед це зумовлено типом ризиків, які передаються у перестрахування. Є значні особливості за пере­страхування операцій із загального страхування і страхування життя, технічних, фінансово-кредитних та аграрних ризиків. Певною мірою розрізняється також документація, що для цього застосовується. Зокрема це стосується перестрахування ризиків через представництва іноземних страхових і перестрахових бро­керів.

Під час здійснення перестрахувальних операцій переважно використовуються такі документи:

1. договори перестрахування, що поділяються на загальні, в яких визначаються загальні умови і порядок перестрахувальних операцій (форма перестрахування, тип договору, розмір комісії та ін.), та об'єктні, в яких вказуються об'єкти перестрахування, страхові суми, види ризиків, строки дії, перестрахувальні премії та інші умови;

2. перестрахувальна пропозиція (сліп), що потрібна для передання інформації про можливий об'єкт перестрахування;

3. перестрахувальна ковер - нота, що застосовується як тимча­сова або постійна форма договору перестрахування у факульта­тивному перестрахуванні; якщо сторони не укладають об'єктних договорів перестрахування, ковер - нота діє як форма договору на весь період перестрахування;

4. реєстри договорів (бордеро - договорів) — переліки страхо­вих договорів, переданих у перестрахування, із зазначенням об­сягів відповідальності та величин перестрахувальних премій;

5. реєстри збитків (бордеро - збитків) — переліки перестрахова­них договорів, за якими були збитки, із зазначенням обсягів збит­ків, котрі перестраховик має відшкодувати. Обидва різновиди реєстрів переважно застосовуються за квотного облігаторного пе­рестрахування. За факультативного перестрахування пересила­ються копії актів про страхові випадки, копії платіжних доку­ментів про здійснену виплату і документів, що підтверджують страховий випадок.

За масових видів страхування (страхування цивільної відпо­відальності, "авто-каско", страхування життя, страхування від нещасних випадків) переважно застосовується квотне облігаторне перестрахування. Під час страхування великих майнових і фі­нансових ризиків найчастіше використовується факультативне перестрахування, зрідка — факультативно - облігаторне перестра­хування або непропорційне перестрахування за надлишком суми. За страхування загальних результатів діяльності страховика за­стосовується непропорційне перестрахування за надлишком збит­ковості.

Після вибору форми перестрахувальної операції відбувається укладення загального договору перестрахування або об'єктного договору. Загальні договори укладаються переважно на один рік, об'єктні — на час дії договору страхування, а за масових видів страхування — також на рік. Після кожного року умови догово­рів можуть уточнятися на підставі фактичних показників. Дого­вори облігаторного перестрахування часто укладаються на невизначений період, але з правом кожної сторони припинити їх дію у разі попередження партнера за два-три місяці.

Найбільш вигідними для цедентів є договори облігаторного перестрахування, які забезпечують значний автоматизм передання ризиків і дають змогу розвивати довгострокові відносини з пе­рестраховиками. Найбільш трудомістким є факультативне пере­страхування, яке вимагає великих затрат часу на погодження об­сягів і умов операцій. Цих недоліків значною мірою позбавлені облігаторне і факультативно - облігаторне перестрахування.