Законодавче забезпечення перестрахування в Україні

На відміну від майже всіх інших видів страхування в жодній країні перестрахування не регулюється зафіксованими положен­нями, умовами та спеціально встановленими законом правилами, подібними до тих, що містяться у Німецькому законі про договір страхування (УУО). Доступ до джерел перестрахувального права майже скрізь досить ускладнений. Подібні положення, вста­новлені законодавством, можна знайти, наприклад, у перестрахувальних договорах, які часто вважаються комерційною таєм­ницею, або в рішеннях арбітражу, які рідко опубліковуються. Всі ці джерела перестрахувального права навряд чи доступні для осіб, що не займаються перестрахуванням. На формування такого зви­чайного права багато в чому впливають методи і практика веден­ня діяльності, які переважно ґрунтуються на принципі повної довіри. Відповідно до Міжнародного характеру перестрахування цей принцип однаково виявляється у різних країнах, хоч іноді бувають й істотні розбіжності, наприклад, у питаннях необов'яз­кових виплат і обов'язку перестрахувальника дотримуватися рі­шення.

Основними нормативними документами, які регулюють здійснення перестраху вальних операцій, є Закон України "Про страхування", Порядок та вимоги щодо здійснення перестраху­вання у страховика (перестраховика) — нерезидента, затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 124 та два розпорядження Держфінпослуг: Порядок надання страховиками (цедентами, перестраховиками) інформації про укладені договори перестрахування зі страховиками (перестрахо­виками) — нерезидентами до Держфінпослуг від 4 червня 2004 р. та Порядок погодження в Держфінпослуг України договорів пе­рестрахування з перестраховиками-нерезидентами для перера­хування (купівлі) валюти страховиками-резидентами та страхо­вими (перестраховими) брокерами — резидентами" від 3 червня 2005 р. Три останні документи були прийняті у зв'язку зі значни­ми обсягами псевдоперестрахувальних операцій, котрі здійсню­валися у 2002—2004 рр. зі страховими і перестрахувальними компаніями Прибалтійських країн і Республіки Молдова.

Згідно із Законом України "Про страхування" перестраху вальна операція застосовується тоді, коли:

Ø страховик бере на себе страхові зобов'язання в обсягах, що можуть перевищувати можливості їх виконання за рахунок влас­них активів;

Ø страхова сума за окремими об'єктом і видом страхування перевищує 10 % сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів і страхових резервів на останню звітну дату.

Перестрахувальні операції з українськими перестраховиками здійснюються з урахуванням Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) — нерезидента, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лю­того 2004 р. № 124. Укладення договорів перестрахування за межами України зі страховиками (перестраховиками) — нерезиден­тами дозволяється тільки тоді, коли:

Ø законодавством країни, в якій зареєстрований страховик (перестраховик) — нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою і перестрахувальною діяльністю;

Ø страховик (перестраховик) — нерезидент проводить безпе­рервну страхову (перестрахувальну) діяльність не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;

Ø немає фактів порушення страховиком (перестраховиком) — нерезидентом законодавства про страхову і перестрахувальну діяльність із питань запобігання та протидії легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним, шляхом та боротьби з тероризмом країни його реєстрації.

Дотримання зазначених вимог має підтверджуватися інфор­мацією у письмовій або електронній формі від органу нагляду за страховою діяльністю з країни, де зареєстрований нерезидент, або від Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяль­ністю. Інформація отримується згідно із запитом Держфінпослуг України.

Українські компанії можуть укладати договори перестраху­вання за участю перестрахувальних брокерів — нерезидентів лише через їх постійні представництва в Україні.

Укладені зі страховиками і перестраховиками — нерезидента­ми договори перестрахування погоджуються з територіальними управліннями Держфінпослуг. Для цього три примірники дого­вору, один з котрих засвідчений нотаріально, передаються до територіального управління, де протягом п'яти днів він вивчаєть­ся, а після визнання його укладеним без порушень законодавства на нотаріально засвідченій копії виконується погоджувальний напис.

У десятиденний строк після укладення договорів перестраху­вання зі страховиками (перестраховиками) — нерезидентами страхова компанія має передати Держфінпослуг інформацію про цей договір з основною характеристикою зарубіжного партнера та даними про відсутність або наявність у нього порушень законо­давства країни його реєстрації про страхову і перестрахову діяль­ність і з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Основні показники перестрахувальної діяльності в Україні наведені у таблиці 9.2.

Таблиця 9.2.

Показники перестрахування в Україні в 2008 – 2009 роках, млн.грн.

Продовження таблиці 9.2