Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Економічний та фінансовий аналіз діяльності страхових операцій




Економічний аналіз діяльності страхових компаній - оцінювання платоспроможності, встановлення резервів зростання реалізації страхових послуг, забезпечення фінансово! стійкості страховиків і прийняття на цій основі ефективних менеджерських рішень.

Враховуючи важливе значення економічного аналізу для за­безпечення науково обґрунтованого управління страховою спра­вою, дослідження проблеми щодо особливостей його здійснення і напрямів удосконалення є дуже важливим.

Організація аналітичного процесу має бути такою, яка б забез­печувала оптимальні пошук, збирання й оброблення інформації, мінімальну кількість операцій і документації, максимальну ефек­тивність праці виконавців.

Виокремлюють три види економічного аналізу:

Ø попередній;

Ø оперативний;

Ø наступний.

Хоча всі види аналізу мають один предмет і використовують аналогічні методи, вони все-таки відрізняються, оскільки дослі­джують різноманітну страхову інформацію і є базою для прийнят­тя менеджерських рішень не одного рівня.

Попередній аналіз страхових операцій використовується страховиками передусім у плануванні традиційних і у підготовці введення нових видів страхування або під час зміни діючих умов. Попередній аналіз спрямовано на вивчення інформації за певний період часу (найчастіше за тарифний період) з метою з'ясування взаємозв'язків показників і тенденцій динаміки страхових опера­цій. За допомогою такого аналізу можуть розраховуватися де­кілька варіантів вирішення практичних або стратегічних завдань страхової компанії для вибору оптимальних.

Оперативний аналіз здійснюється одразу після проведення страхових операцій і спирається на дані оперативного обліку. Як правило, такий аналіз шукає метод вирішення певного конкурент­ного завдання і застосовує систему показників, що не повинна до­корінно відрізнятися від показників наступного аналізу. Адже й ті, й інші використовуються в управлінні страховими операціями для досягнення єдиних кінцевих результатів страховика.

Наступний аналіз страхової діяльності робиться за місяць, квартал, рік і тарифний період. До переваг такого аналізу слід за­рахувати його системність, комплексність і достовірність інфор­мації (вона береться з бухгалтерської та статистичної звітності), а до недоліків — його неоперативність. Однак наступний аналіз страхових операцій відіграє важливу роль під час дослідження результатів розвитку видів і галузей страхування, оцінки обґрун­тованості діючих тарифних ставок тощо. Висновки з наступного аналізу мають суттєве значення для управління страховою діяль­ністю.

Показники, які використовуються для аналізу страхових операцій, поділяються на три групи:

Ø абсолютні;

Ø відносні;

Ø середні.

Абсолютні показники містяться у бухгалтерській або статис­тичній звітності. До них належать страхові платежі, страхові від­шкодування та страхові суми, кількість укладених договорів, кількість застрахованих об'єктів.

Відносні показники — це результат розроблення звітності (відношення одних абсолютних показників до інших у відсотках або коефіцієнтах): рівень виплат; норма виплат; збитковість стра­хової суми; охоплення страхового поля.

Середні показники відображають найтиповіші процеси, які від­буваються у страхуванні. До них, зокрема, належать: середній пла­тіж і середня страхова сума на один договір, середня виплата на один договір, середнє навантаження на одного страхового агента.

Оцінка функціонування страхової компанії включає оцінку компанії як об'єкта господарювання та здійснення нею страхової діяльності. У проведенні аналізу зацікавлені як страхувальники, так і потенційні інвестори. У випадку оцінки страхової компанії зі сторони страхувальника її надійність зводиться до ризику ви­конання взятих на себе зобов'язань. У разі оцінки страхової ком­панії зі сторони потенційного інвестора її надійність аналізується з позицій інвестиційного ризику. В обох випадках настання ризикового випадку — це нездатність страхової компанії виконати взяті зобов'язання.

Оцінка ризиків функціонування страховика базується на фі­нансовому аналізі компанії.

Фінансовий аналіз — спосіб оцінювання і прогнозування фінан­сового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фі­нансової звітності й оперативних даних.

Є чотири головні методи фінансового аналізу:

1. горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної по­зиції звітності з відповідним показником за попередній період;

2. вертикальний (структурний) аналіз — визначення струк­тури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3. трендовий аналіз — порівнювання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів і ви­значення основної тенденції динаміки показників;

4. аналіз коефіцієнтів — розрахунок відносних показників
між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності.

Аналіз ризику страхової діяльності базується на основі звіт­ності страхової компанії, що включає таку інформаційну базу:

Ø Баланс (форма 1);

Ø Звіт про фінансові результати (форма 2);

Ø Звіт про рух грошових коштів (форма 3);

Ø Звіт про власний капітал (форма 4);

Ø Звіт про доходи та витрати страховика;

Ø показники діяльності зі страхування життя;

Ø показники діяльності з видів добровільного страхування, іншого, ніж страхування життя;

Ø показники діяльності з видів обов'язкового страхування;

Ø показники діяльності з державного обов'язкового страху­вання.

Слід виокремити основні абсолютні показники, що використо­вуються під час оцінки страхової компанії як об'єкта господарю­вання.

1. Показник "Статутний капітал" визначає розмір сплаче­ного статутного фонду та характеризує виконання страховою компанією вимог законодавства України.

У Законі України "Про страхування" встановлено вимоги до статутного капіталу страховика.

Мінімальний розмір статутного фонду страхової компанії, яка займається видами страхування, іншими, ніж страхування жит­тя, встановлюється у сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страхової компанії, що займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України (через 5 років після вступу України до СОТ — 10 млн євро).

2. Показник "Власний капітал " характеризує суму капіталу, вільного від зобов'язань компанії, котра є додатковою гарантією зобов'язань у разі відхилень їх від розміру розрахункових вели­чин. До складу власного капіталу входять статутний та додатко­вий капітал, нерозподілений прибуток, резервний фонд та інший капітал за винятком неоплаченого та вилученого. Значне переви­щення власного капіталу над статутним фондом свідчить про при­буткову діяльність страховика і можливість його виплат акціоне­рам дивідендів, а також проведення реінвестування капіталу.

3. Показник "Основні засоби"характеризує розмір залишко­вої вартості (різниця між первісною вартістю основних фондів і сумою на дату балансу) власних та одержаних на умовах фінансо­вого лізингу об'єктів, які віднесені до складу основних засобів страхової компанії.

4. Показник "Довгострокові фінансові інвестиції"характе­ризує розмір фінансових інвестицій на період більше ніж один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент, і фінансові інвестиції, котрі на основі відпо­відного стандарту розраховуються за методом участі у капіталі. Динаміка цього показника свідчить про використання страховою компанією вільних коштів для отримання довгострокового інвес­тиційного доходу.

5. Показник "Поточні фінансові інвестиції"характеризує розмір фінансових інвестицій на строк не більше ніж один рік, що можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент (крім інвес­тицій, які є еквівалентом коштів). Збільшення цього показника свідчить про зростання фінансового потенціалу страхової компа­нії та покращання ефективності її діяльності. Для страхової ком­панії, яка має надійну фінансову базу, характерне перевищення показника довгострокових фінансових інвестицій над поточними фінансовими інвестиціями.

6. Показник "Кошти та їх еквіваленти"характеризує роз­мір коштів у касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіва­ленти коштів.

7. Показник "Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги"включає суми заборгованості інших суб'єктів госпо­дарювання перед страховою компанією за послуги, надані компа­нії під час здійснення господарської діяльності. Збільшення цьо­го показника свідчить про погану організацію позовної роботи страхової компанії та зростання заборгованості за регресними по­зовами щодо відшкодування збитків.

8. Показник "Страхові платежі (премії, внески)"характе­ризує розмір коштів, одержаних страховою компанією за догово­рами страхування та перестрахування. ТОП-10 страхових компа­ній за розміром страхових премій в Україні в 2005—2009 роках наведено у таблиці 10.4.

Таблиця 10.4.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...