Класифікація страхувань, її види та ознаки

"Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами)" Таким чином, класифікація страхувань передбачає їх групування за певними ознаками.

Класифікація страхувань має велике наукове і практичне значення. Наукова класифікація допомагає вивчити суть явищ, завдяки чому вона завжди є мостом між наукою і практикою. Практичне значення класифікації страхувань полягає у тому, що на її підставі видаються ліцензії для діяльності страхових компаній і здійснюється їх спеціалізація, складається звітність, контролюються і аналізуються показники розвитку. Єдина або наближена класифікація дозволяє налагоджувати міжнародне співробітництво, виявляти тенденції в розвитку окремих видів страхування, світового та регіональних ринків страхування.

Найчастіше страхування класифікують за історичними, юридичними та економічними ознаками, причому остання класифікація є найбільш і

різноманітною.

Класифікація за історичною ознакою опирається на час виникнення певних видів страхувань, що дозволяє виділити дві, а останнім часом три групи страхувань. Першу з них можна назвати "давніми" або "традиційними", другу - "новими", третю - "новітніми". Перша група страхувань існує давно, друга - порівняно давно (60-80 років), третя виникла і розвивається в наші дні.

До давніх видів відноситься страхування майна, в т.ч. морське страхування (судно і вантаж), страхування майна від вогневих ризиків, а також деякі різновидності страхування життя. До нових видів страхування відносять страхування фінансово-кредитних ризиків, страхування відповідальності і медичне страхування, а до новітніх - страхування будівельних і технічних ризиків, авіаційне і космічне страхування, комплексне страхування банків, технічний і медичний асистанс.

Класифікація за юридичною ознакою базується на законодавчих нормах цивільного і страхового права. Законодавство забезпечує єдине групування і страхувань за видами (класами), що служить підставою для видачі ліцензій на здійснення страхової діяльності, а також для їх поділу на обов'язкові і добровільні.

Обов'язковість окремих видів страхування означає, що суб'єкт (фізична або юридична особа), котра володіє певними видами майна або виконує певні види робіт, в обов'язковому порядку повинна застрахувати це майно або відповідальність за збитки, заподіяні своїми діями або бездіяльністю третім (потерплим) особам. В Україні до 2002 року існувало 14 різновидностей так званого "державного" обов'язкового страхування, коли життя і здоров'я певних категорій осіб страхувалося за рахунок держави. Добровільне страхування здійснюється на підставі волевиявлення учасників договору (бажання страхувальника і згоди страховика) при умові, що останній має для цього необхідний дозвіл (ліцензію).

Найбільш широкою є класифікація страхувань за економічними ознаками, згідно з якими страхування класифікується за об'єктами (галузями, підгалузями і видами); родом небезпеки (видами ризиків), спеціалізацією страховика (тих, котрі займаються загальним (ризиковим) страхуванням і тих, котрі займаються страхуванням життя). Як класифікація за об'єктами, так і класифікація за родом небезпеки, в певній мірі є умовною. Це одні і ті ж види страхувань, перегруповані за певними ознаками, але такий підхід дозволяє краще аналізувати їх розвиток.