Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Страховий продукт та страховий ринок

Товаром страхового ринку є страхова послуга. В літературі існує кілька її визначень. В.І.Нечипоренко під нею розуміє "комплекс цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством" Така дефініція повністю витікає з визначення страхування у Законі України "Про страхування" і в значній мірі повторює його. Т. А.Федорова ототожнює страховий захист і страхову послугу: "специфічним товаром страхового ринку є страховий захист - послуга, яку надають страхові організації" В.В.Шахов під нею розуміє "умови конкретних видів особового і майнового страхування" Майже так само трактує страховий продукт Р.Т.Юлдашев: це "кінцевий результат розробки конкретного виду страхування, представлений набором документів"¹. Польські економісти вважають страхування продуктом на підставі загальноринкових аксіом і посилання на класика маркетингу Ф.Котлера, що продуктом є все те, "що можна знайти на ринку, що привертає нашу увагу, що може бути придбане, використане або спожите для заспокоєння чийогось бажання чи потреби" Вони не наводять дефініції страхового продукту, задовольняючись переліком його основних характеристик.

На нашу думку, страховим продуктом слід вважати окрему різновидність страхування, призначену для захисту певних об'єктів від конкретних ризиків.

Унаслідок відсутності єдиного визначення страхового продукту немає однакового трактування його особливостей. Переважно українські, російські і польські економісти виділяють дві основні особливості страхових продуктів, а саме:

Детальний аналіз поглядів українських і російських страховиків стосовно понять» рахова послуга", „страховий товар", „страховий продукт" здійснено В.Тринчуком ідив

Нематеріальність (відсутність натурально-речового вмісту)! похідними від якої є:

- неоднаковість (індивідуальний характер одного і того ж продукт}! стосовно різних об'єктів);

- неподільність на частини з метою передачі на споживання іншим;

- неможливість зберігання (нагромадження, складування);

- відсутність переходу прав власності;

- трудність оцінки якісних показників.

2. Неналежність страхових послуг до послуг першої необхідності, наприклад, медичних чи транспортних, унаслідок чого їх реалізація утруднена Польські економісти вважають, що "потреба в страхуванні легко виштовхується зі свідомості, бо вона пов'язується з негативними відчуттями або уявленнями Відсутність бажання усвідомити потребу в ньому і його нематеріальний характер обумовлюють специфіку страхового продукту"

Як і стосовно визначень ризику та страхування, єдиного визначення понятті "страховий ринок" немає. Переважно під страховим ринком розуміють економічні відносини в межах певної території, в процесі котрих формують попит, пропозиція і ціна на страхові продукти, укладаються договори страхування та виконуються зобов'язання згідно з ними. Розрізняють вітчизняні (в межах держави), регіональні (в межах кількох держав) та міжнародні страхові ринки.

Страхові ринки мають певну внутрішню будову, тобто властиві тільки «складові частини. В цих ринках в першу чергу варто виділити три основну сегменти - страхування життя, ризикового страхування і перестрахування, котра також можна назвати внутрішніми ринками страхування життя, ризикового страхування і перестрахування.

учасниками страхового ринку (іноді їх називають "інфраструктурою

ринку") є:

1) виробники страхових послуг, котрі переважно виступають їх продавцями

- страхові компанії;

2) продавці страхових послуг (страхові посередники) - страхові агенти та страхові брокери;

3) споживачі страхових послуг - юридичні та фізичні особи (підприємства, установи, організації, громадяни та їх сім'ї);

4) органи державного нагляду і контролю за страховою діяльністю;

5) добровільні об'єднання страховиків - ліги, асоціації, бюро, пули;

6) інформаційно-освітні структури - спеціалізовані газети, журнали, вищі та середні навчальні заклади, курси підвищення кваліфікації, центри підготовки.

Стан і розвиток страхового ринку характеризується такими основними показниками:

1) кількістю страхових товариств;

2) кількістю страхових продуктів (видів страхувань);

3) обсягом збору страхових платежів і їх питомою вагою у валовому внутрішньому продукті;

4) обсягом виплат страхового відшкодування і їх питомою вагою в обсязі зібраних страхових платежів;

5) середнім розміром статутного фонду на одну страхову компанію;

6) структурою страхових платежів (співвідношенням між надходженнями страхових платежів з різних видів страхування або їх груп до загальної суми надходжень);

7) величиною прибутку страхових компаній та їх рентабельністю;

8) місткістю страхового сегмента ринку (сумарний обсяг відповідальності усіх страхових компаній);

9) місткістю перестрахувального сегмента ринку (розміром сумарного обсягу відповідальності, котрий можна перестрахувати на ринку в розрахунку на один договір перестрахування і на загальну кількість договорів);

10) концентрованістю ринку (кількість компаній, котрі утримують найбільші частки ринку).

На розвиток страхового ринку впливають такі основні фактори:

1 Рівень розвитку економіки та стабільність національної валюти.

2. Рівень матеріального добробуту населення.

3. Рівень страхової культури.

4. Доступність страхових послуг.

5. Розвинутість страхового законодавства.

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒