Оцінка ризиків та визначення можливості їх страхування

Оцінка імовірності настання ризиків та величин можливих збитків переважно здійснюється на підставі огляду об'єкта страхування та вивчення інформації про нього. Основним показником оцінки ризику є імовірність його настання (реалізації). Розрахунок здійснюється для певної групи однорідних за характеристиками і величиною об'єктів, які знаходяться в приблизно однакових умовах. При цьому визначаються відповідні для цієї групи об'єктів показники ризиків. Так, при страхуванні майна визначають імовірність пожежі або стихійного явища (буря, злива, ураган), а при страхуванні життя - імовірність дожиття особи до певного віку або імовірність смерті на певному проміжку часу.

Показники імовірності настання випадкових подій можна визначити експертним, математичним або статистичним способом.

Найбільшого поширення набув останній, хоч при відсутності статистичних даних застосовується експертний і математичний. В загальному (ризиковому) страхуванні (страхування будівель, споруд, транспортних засобів, людей від нещасних випадків) імовірність реалізації ризику в масиві однорідних об'єктів (будинків, автомашин та ін.) визначають на підставі фактичної частоти появи випадкових подій ЧВП за певний проміжок часу. Цей показник визначається шляхом ділення кількості пошкоджених об'єктів КПО до загальної кількості об'єктів ЗКО, тобто ЧВП=КПО:ЗКО. Величину цього показника виражають коефіцієнтом, в процентах або в проміле. Згідно із законом великих чисел, частота появи випадкових подій для значної кількості об'єктів, котрі знаходяться приблизно в однакових умовах, характеризується певною стабільністю: річні кількості випадків коливаються в невеликих межах, а середня частота за 5 чи 10 років зберігає майже незмінну величину. Тому показник частоти реалізації ризику використовують як показник імовірності настання страхової події і. Отже, ЧВП= і = КПО/ЗКО. В страховій практиці це дозволяє розраховувати імовірність настання страхової події діленням кількості договорів страхування, за котрими в попередні роки здійснювались виплати к, до загальної кількості страхових договорів К. На підставі статистичних даних про збитки, заподіяні в попередні роки, і про вартість застрахованих об'єктів, визначають ще один показник - співвідношення ризиків. Він дорівнює частці від ділення середнього розміру страхового відшкодування одного потерпілого об'єкта на середню вартість застрахованих об'єктів. Обидва показники - імовірності настання страхової події та співвідношення ризиків - є базовими при обґрунтуванні можливостей страхування того чи іншого об'єкта.

При страхуванні життя імовірність дожиття до певного віку або смерті на певному проміжку часу визначається на підставі статистики тривалості життя з допомогою порівняно складніших, ніж при загальному страхуванні, формул.

Отримані таким чином показники імовірності настання страхових випадків використовуються як базові елементи тарифних ставок-нетто, які становлять основу ціни страхування. Подібного типу розрахунки називаються актуарними, а спеціалісти, котрі їх виконують - актуаріями.

Основні показники для договору страхування визначають в ході переддоговірної роботи спеціалісти з оцінювання і прийняття ризиків на страхування - андеррайтери. Це слово (від англійського ипдепугіїег) в страхуванні має два значення і означає як спеціаліста з оцінки ризику, так і страхову компанію, котра цей ризик взяла на страхування (дослівно -підписавася під його страхуванням).

Світова практика страхування визначила верхні розміри показника імовірності настання страхової події, перевищення котрих робить страхування невигідним, а тому і недоцільним. Якщо імовірність настання страхової події дорівнює або більша 0,16-0,18 (16-18%), то страхуванням такого ризику займаються спеціалізовані страхові компанії (часто для цього створюються так звані "кептивні" компанії). Ризики з імовірністю настання від 0,2 (20%) взагалі не беруться на страхування. В переважній більшості страхуються ризики з імовірністю настання від 0,0001 до 0,1 (від 0,01 до 10%).