Класифікація за формами здійснення страхувань

Кількість обов'язкових і добровільних видів страхувань встановлюється національним законодавством кожної країни. В ряді країн існує окремий закон про обов'язкові види страхування, а якщо він відсутній, то обов'язкові види страхувань можуть передбачатися в базовому законі про страхування. Різний підхід спостерігається також при запровадженні обов'язкових видів страхувань. Здебільшого вони вводяться законодавчими актами (законами), але також можливе їх запровадження на підставі постанов урядів чи навіть окремих міністерств, наприклад, фінансів.

Наприкінці XX століття найбільше обов'язкових видів страхувань було у Франції та Бельгії - 90 і 50 відповідно, найменше - в Греції та Ірландії - по одному¹. На початку 2004 року в Польщі було 28, а в Російській Федерації - 32 види обов'язкового страхування, в т. ч. 23 виду обов'язкового державного страхування.

В окремих країнах, наприклад, в Польщі, існує три групи обов'язкових страхувань. До першої відносяться повністю обов'язкові види страхування. Вони характерні тим, що передбачені в основному законі про страхування, мають єдині правила, страхові компанії, отримавши ліцензії на їх здійснення, не мають права відмовити в укладенні договору, існують штрафні санкції за відсутність договору страхування. До другої групи відносяться види страхування, згідно з якими існує обов'язок застрахуватися. Такі види страхування передбачаються не основним законом про страхування, а іншими законодавчими актами, для них відсутні єдині правила і не передбачаються штрафні санкції за відсутність договору. До третьої групи відносяться так звані "умовно-обов'язкові" види страхування, укладення договорів згідно з якими є обов'язковою умовою отримання дозволів або ліцензій на здійснення певних видів діяльності.

На українському страховому ринку можна виявити дві зі згаданих трьох груп страхувань. До першої відносяться види, безпосередньо передбачені Законом України "Про страхування", до другої - обов'язкове страхування державного і комунального майна, переданого в оренду, страхування відповідальності нотаріусів і страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) на час поїздки. Останні три види страхувань передбачені законами "Про оренду", "Про нотаріат" та "Про туризм".

Законом України "Про страхування" (редакція 2001 року) передбачалось 33 обов'язкових та 22 добровільних види страхувань. Унаслідок змін і доповнень до цього закону, внесених у 2001-2003 роках, кількість обов'язкових видів страхувань збільшилась до 40^і.

Для здійснення обов'язкових видів страхувань Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила їх здійснення, форми типових договорів, особливі умови отримання ліцензії, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику їх актуарних розрахунків.

Добровільні види страхувань здійснюються на підставі договору страхування. Для укладення договорів і виконання зобов'язань згідно них страхові компанії розробляють правила страхування, котрі погоджуються з органом нагляду за страховою діяльністю. Конкретні умови страхування визначаються в договорах страхування з врахуванням особливостей об'єкта страхування.