Страхові резерви. Технічні резерви. Резерви із страхування життя.

Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило не збігаються, і це дає змогу страховику акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь – який момент має бути постійно достатнім для виконання страховиком умов договору страхування. Методика розрахунку страхових резервів може визначатися залежно від виду та терміну дії договору страхування. Через неоднаковий розподіл ризику та різну методику і структуру тарифної ставки страхові резерви у ризикових видах страхування і страхуванні життя мають відмінності як у складі, так і у методах визначення.

Страхові резерви за українським законодавством розподіляються на технічні резерви, резерви зі страхування життя і вільні резерви. Вільні резерви страховики можуть створювати за рахунок нерозподіленого прибутку. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності. Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути:

відрахування від надходжень страхових платежів,

внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя - математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Формування резервів зі страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Технічні резерви – це показник, який виражає грошову оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями, і водночас є сумою коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхувальниками. Технічні резерви формують страховики, які здійснюють загальні види страхування. Технічні резерви дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за договорами страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами.

Резерви із страхування життя мають у своєму складі резерви довгострокових зобов’язань (математичні резерви) та резерви належних виплат страхових сум. Величина резервів довгострокових зобов’язань обчислюється актуарно, окремо за кожним договором за методикою формування резервів із страхування життя.

Обов’язкові технічні резерви страховика розподіляються на резерв незароблених премій і резерв збитків. Резерв незароблених премій, що вміщує частки від суми надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату, а резерв збитків - зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за вимогами страхувальників. Українські страховики користуються методом “плаваючих кварталів” при обрахуванні резерву незароблених премій, зміст якого полягає у наступному:

частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;

одержані добутки додаються.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя: резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування. Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік. Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням принципів безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; банківські метали; кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через 1 рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.