Главная | Обратная связь
МегаЛекции

Формування іспанської національної драми. Лопе Де Вега.




 

Останнє тридцятиліття в іспанській літературі XVI ст. позначене інтенсивним розвитком драматургії. Частина іспанських письменників зосередила свої зусилля на утвердженні класицистської драми. Але розвиток такого типу драми був короткочасним, не задовольняв запитів і уподобань широких кіл глядачів. Для них створювався інший, національний театр, формувалася інша, національна драма.

Найвище досягнення іспанської літератури Відродження — творчість Сервантеса і Лопе де Веги. Зі ≪Зруйнуванням Нумансії≫ в іспанську драматургію увійшов,.новий жанр —національно-героїчна трагедія.

Іспанський театр неодноразово відроджував ≪Зруйнування Нумансії≫ на сцені в моменти великих національних випробувань. На початку XIX ст. її ставили в обложеній військами Наполеона Сарагосі. У драматургії Лопе де Веги розробляються в основному проблеми соціально-політичні, переважно на історичному матеріалі, і приватно-побутові.Важливу групу соціально-політичних п'єс становлять народно-героїчні драми, найвищим зразком яких є ≪Фуенте Овехуна≫ (≪Овеча криниця≫), написана 1613 р. В основу її сюжету покладено історичний факт — повстання селян Фуенте Овехуни у 1476 р. проти жорстокого й свавільного феоцала, командора ордену Калатрави Фернана Гомеса де Гусмана. Лопе де Вега використав і матеріали хроніки, і фольклорні переспіви цієї події, але весь матеріал інтерпретував згідно з власним задумом.

Провідну роль у драмі відіграє зображення тиранії командора, поступового назрівання народного гніву, картин бунту і королівського суду над селянами. Вже в перших народних сценах п'єси показано, що селяни ненавидять феодала за його жорстокість і сваволю. Лавренсія, донька алькальда Естевана,бажає командору, який пішов у похід на Сьюдад Реаль, щоб він ніколи не повернувся. Та командор приїхав з перемогою, продовжує грабувати село, безчестить жінок, знущається над людською гідністю селян. Переслідує він і красуню Лавренсію. Одного разу закоханий в Лавренсію селянський юнак Фрондосо, захищаючи дівчину, підняв зброю на командора і змусив його відступити. Той загрожує Фрондосо смертю, але помсти своєї здійснити не встиг, бо виступив у похід проти королівських військ. Повернувшись, він застав у селі весілля

Лавренсії і Фрондосо. Розлючений військовою поразкою і непокірністю селян,командор розганяє весілля, б'є алькальда, за законами — особу недоторкану,а Лавренсію і Фрондосо ув'язнює в замку.Селяни, котрі так довго й терпляче зносили знущання феодала, не можуть стерпіти такої сваволі. Вони збираються на раду і шукають виходу з нестерпного тяжкого становища, Думки висловлюються різні:__ тями, а в кінці п'єси це вже героїчна постать, натхненниця народної боротьби.

Героїчна драма Лопе де Веги характеризується динамічністю й різноманітністю дії. В ній співіснує трагічне і веселе, високогероїчне й повсякденне.У драматичну дію органічно входять живі сцени народного побуту і звичаїв,

музика, пісні. Різноманітністю відзначаються вірші, мова п'єси, мова окремого персонажа.Широко використовує Лопе де Вега багатство народної мови — прислів'я,афоризми, дотепи, скоромовки, гру слів.

Конфлікт між селянином і феодалом лежить в основі багатьох драм Лопе де Веги (≪Періваньєс і командор Оканьї≫, ≪Саламейський алькальд≫ та ін.).І всюди показано, що простим людям властиві почуття честі й справедливості,що простий народ своїми моральними рисами стоїть вище за феодалів.Численними в драматургії Лопе де Веги є приватно-побутові п'єси на теми кохання, так звані комедії ≪плаща і шпаги≫.В комедіях ≪плаща і шпаги≫ зображується побут дворянського суспільства і звичайно йдеться про те, як закохані герої, подолавши ієрархічні перепони і стару мораль, поєднуються в шлюбі

(≪Собака на сіні≫, ≪Дівчина з глечиком≫, ≪Учитель танців≫, ≪Мадрідська сталь≫,≪Валенсіанська вдова≫). Дія будується на зіткненні кохання і тих моральних норм та забобонів, котрі утвердились у дворянському середовищі і протистоять праву людини на вільний прояв природного почуття. Лопе критично ставиться до таких моральних устоїв, показує, що вони суперечать здоровому глуздові.Звичайно герої комедій, захищаючи своє кохання, обходять норми дворянської моралі обманом, хитруваннями. При цьому вони намагаються не втратити честі,не заплямувати власну репутацію і все ж здобути щастя.

 

35. Загальна характеристика англійського Відродження.

Хронологічні межі англійського Відродження — кінець XV—початок XVII ст.Але підготовка грунту для виникнення гуманістичної культури розпочалася раніше, ще в XIV ст. Це був час значних соціальних змін: розпочався розклад феодалізму, відбувався швидкий розвиток міст, ремесла, торгівлі. Особливо тісні зв'язки встановилися з Фландрією та Італією, звідки й почали проникати в Англію гуманістичні ідеї. Великі соціальні зрушення зумовлені Столітньою війною (1337—1453). Вона активізувала боротьбу за зміцнення королівської влади; принесла багато злигоднів народу, але водночас сприяла його єднанню,розвитку свідомості і почуття власної соціальної значимості. У 1381 р. в південних частинах Англії спалахнуло Велике селянське повстання на чолі з Уотон Тайлером. Виник реформаційний рух проти папства і католицької церкви. Представники лолардів Джон Уїкліф і Джон Болл, який,також бз?в одним із ватажків селянського повстання, мали великий вплив на народ.Усі ці процеси створили передумови для формування англійської нації,культури, мови. У середньовічній Англії після норманського завоювання (XI ст.) офіційною державною мовою була французька, нею користувалися

в аристократичному середовищі і при дворі. Населення міста і села розмовляло англосаксонськими діалектами. Тільки на початку другої половини XIV ст. на основі лондонського діалекту почала формуватися англійська літературна мова,

Видатним англійським письменником цього перехідного періоду був Джефрі Чосер (1340—1400).Він виховувався на зразках французької і латинської середньовічної літератури та схоластичної філософії і, отже, значною міроюналежав Середньовіччю. Разом з тим Чосер зазнав впливу раннього італійського Ренесансу, помітно піднявся над суто середньовічним світосприйняттямі став одним із засновників англійської літератури нового часу. Чосер був першим представником англійського реалізму, відіграв велику роль у формуванні літературної мови своєї країни, створив нове віршування, яке лягло в основудальшого розвитку англійської поезії.

Поетична діяльність Чосера розпочалась на початку 60-х років перекладом французької алегоричної поеми ≪Роман про Троянду≫ та власними творами,в яких використовувались поетичні форми і стиль французької куртуазної літератури. Йому належать поеми ≪Книга герцогині≫ (1369), ≪Пташина рада≫ (1381—1382), ≪Дім слави≫ (1381), ≪Троїл і Крессіда≫ (1385) та ін. Поет послугувався традиційними сюжетами і формами (видіння, сон), але вносив у свої твори й багато оригінального — гумор, елементи сатири, майстерну портретну характеристику, розкриття психології героїв.Найвидатнішим твором Чосера є ≪Кентерберійські оповідання≫ — збірка віршованих оповідань, створена в останній період життя. В ній поет відходить від

алегоричного принципу зображення і звертається до безпосереднього змалювання життя сучасної Англії. За будовою твір подібний до ≪Декамерона≫ Боккаччо.Це також обрамована новелістична збірка, яка відкривається прологом, де опи-

сано оповідачів, а далі подано їхні розповіді.

У пролозі розповідається про те, як на околиці Лондона в таверні ≪Табард≫якось під вечір зібралося 29 прочан, щоб відправитись всім разом у Кентербері поклонитися мощам святого Томаса Бекета. До цієї групи приєдналися і власник таверни Гаррі Бейлі і сам поет. Під час подорожі прочани за пропозицією веселого і дотепного Бейлі розповідають різні історії.XV ст. в історії Англії — буремний і жорстокий час, мало сприятливий для розвитку культури. Негативні наслідки Столітньої війни, героїчний період якої давно вже минув, кривава династична війна Червоної і Білої Троянд (1455—1485), внутрішній розбрат загальмували поступ гуманізму. Він починає розвиватися тільки на рубежі XV—XVI ст. і свого розквіту досягає в другій половині XVI ст. Цей процес зумовлений рішучими змінами у суспільному житті країни.

Внаслідок тривалої боротьби між великими феодальними баронами за трон похитнулась могутність родовитого дворянства і в Англії утвердилась абсолютна монархія. В роки правління Генріха VII і Генріха VIII сила феодального стану, а також церкви була підірвана остаточно. Генріх VIII порвав з папою римським, проголосив себе главою церкви. Значною силою в країні стала буржуазія, яка швидко збагачувалась і відігравала все більшу роль у різних сферах суспільного життя.

Визначальна особливість англійської гуманістичної літератури— гостру постановку в ній соціальних проблем, її не тільки антифеодальний, а й антибуржуазний характер.

Особливості англійської літератури гуманізму пов'язані також з її порівняно пізнім характером. Вона спиралася на надбання ренесансної культури європейських країн, де гуманізм виник раніше, активно увібрала їхній літературний досвід і завдяки цьому розвивалася прискорено

Ранній період розвитку літератури припадає на кінець XV—першу половину

XVI ст.

В університетах вводиться викладання грецької та латинської мов. З 1478 р. Починається книгодрукування. Особливо значною була культурна роль Оксфордського університету, котрий наприкінці XV ст. став центром передової гуманістичної думки. Тут діяла група вчених, які здобули освіту в Італії, де сприйняли, нові ідеї і захоплене ставлення до античності. Встановлюються особисті контакти між гуманістами Англії та інших європейських країн. З початку XVI ст. розпочи-

нається розвиток латинської гуманістичної прози, чільне місце в літературі посідає поезія.

У період Зрілого Відродження в англійській літературі розвивалася поезія,

проза і драматургія.

Почався стрімкий розвиток гуманістичної поезії, найвищим досягненням якої в останні два десятиліття XVI ст. стала творчість Сіднея, Спенсера і.Шекспіра.

 





Читайте также:





©2015- 2017 megalektsii.ru Права всех материалов защищены законодательством РФ.