Тема дружби і кохання у сонетах Шекспіра

Сонети Шекспіра мали присвяту: “ Л. Н. ”. Ще досі залишається відкритим питання, хто ховається за цими ініціалами. Більшість схиляються до версії, що це ініціали або графа Генрі Різлі Саутгемптона, І або графа Вільяма Герберта Пемброка. Існує версія, що це ініціали оксфордського студента Генрі Віллоубі, котрий в 1594 р. випустив у світ поему про нещасливе кохання. Але всі версії занадто хиткі, бо у Шекспіра було чимало друзів. Або ці ініціали могли належати якомусь спритному й злодійкуватому містеру, що роздобув рукопис сонетів і без дозволу Шекспіра передав видавцю Томасу Торпу, котрий у свою чергу порушив авторське право: видав сонети, навіть не повідомивши про це їх творця. В надрукованій збірці їх було 154. Більшість з них (1—126) присвячені другові. Слід зазначити, що серед тих сонетів вирізняється 66, котрий міг би бути своєрідним епіграфом до трагедій Шекспіра. Сонети 127—154 (їх 28) присвячені загадковій “смаглявій леді”. Ці групи віршів пов’язані між собою певним сюжетом: прекрасний юнак, безумовно, друг поета, звабив кохану жінку поета — “смагляву леді”, а до того ж віддав свою прихильність іншому поету. Отже, і дружба, і кохання зазнали втрат. Але поет (ліричний герой) проходить через усі випробування життя, жорстокі і безжальні, нескорений духовно. Власні біди, страждання допомагають йому зрозуміти душевні муки інших, побачити суспільні пороки. Ідеали ліричного героя розбиті. Він у розпачі. Але знаходить у собі сили продовжити життя в ім’я зрадливого друга, щоб не полишити його сам на сам зі світом, де панує зло. Отже, дружні стосунки для ліричного героя — над усе. У 66 -му сонеті окреслений нерозв’язаний конфлікт між ліричним героєм і суспільством, у якому панують жорстокість і несправедливість, що є наслідком бездуховності, культу золота, безбожності. Відчуваючи безвихідь, розпач, ліричний герой, стомлений переживаннями, благає смерті. Але водночас жадана смерть загрожує йому втратою того, що є найсвятішого в його серці, — почуття любові. І ліричний герой заради цього почуття продовжує жити, прирікаючи тим самим себе на нові страждання

Шекспір залишив по собі чимало таємниць, одна з яких: хто є прототипом прекрасного юнака і хто надихнув поета на створення образу “смаглявої леді”? Щодо юнака літературознавці майже в один голос висувають припущення, що прототипом його могли бути або граф Саутгемптон, або граф Пемброк, особливо — перший, котрий був покровителем Шекспіра.

Щодо “смаглявої леді”, то більшість дослідників вважають, що прототипом могла бути Мері Фіттон — коханка графа Пемброка. Вона не була аристократкою, але була певною мірою аристократкою духу. Шекспір, який часто бував у лондонських апартаментах графа, не міг не звернути уваги на Мері й не захопитися її тонким розумом і вишуканістю манер. портрет “смаглявої леді ”. Він відрізняється від традиційних “портретів” героїнь сонетів, які писали тогочасні англійські поети, послідовники (так вони себе називали) італійця Франческа Петрарки. Як правило, вони змальовували янгелоподібну красуню із ледве не золотим волоссям, з білосніжним обличчям, гордовиту, неприступну. Вона була штучною. Шекспір створив образ живої жінки. Краса її була земна, але саме й це зачарувало поета. Вона була смаглява, брюнетка, із звичайною ходою, із звичайним голосом. Але поет покохав її, і вона стала найпрекраснішою жінкою на землі.“Смаглява леді” розбила його серце, принесла страждання. Вона зраджує кохання, ліричний герой у розпачі, зазнає подвійного лиха. “ Смаглява леді” віддала перевагу юнакові, котрого ліричний герой вважав своїм другом. Душевні страждання досягають найвищої точки.

Сонет має жорстку віршову форму, яка вимагає від поета особливої майстерності. У сонеті завжди 14 рядків. Пишеться він найчастіше п'ятистопним ямбом (рідко - шестистопним або чотиристопним; чотиристопним ямбом написаний, наприклад, 145-й сонет Шекспіра). Композиційно сонет поділяється на дві частини: перша (8 рядків) - це зав'язка, друга (6 рядків) -розв'язка. У свою чергу зав'язка складається з двох чотиривіршів (катренів), розв'язка - з двох тривіршів (терцетів)