Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Механізм грошового ринку




Ринок грошей - це механізм, за допомогою якого попит на гроші узгоджується з їх пропозицією на умовах рівноважної процентної ставки. Врахуємо, що попит на гроші є попитом на грошові запаси. Тому тут і надалі в моделях грошового ринку під пропозицією грошей ми будемо мати на увазі пропозицію реальних грошей, яка позначається . Щоб розглянути механізм грошового ринку будемо спиратися на графічні моделі. Почнемо з моделі рівноважного ринку (рис. 5.3.)

Рис. 5.3. Рівновага на ринку грошей

На горизонтальній осі графіка відкладено кількість реальних грошей (M / P), на вертикальній - процентна ставка (і). Крива грошової пропозиції (MS / P) є зростаючою функцією від процентної ставки і тому має додатний нахил. Крива попиту на гроші (Md / P) є спадною функцією від процентної ставки, що зумовлює її від'ємний нахил. Рівновага на грошовому ринку досягається в точці Т 0, де крива пропозиції грошей перетинається з кривою попиту на гроші. Цій точці відповідає рівноважна процентна ставка і 0. У розгорнутому вигляді рівновагу на грошовому ринку можна подати рівнянням

. (5.18)

Рівновага між попитом і пропозицією грошей свідчить про те, що на грошовому ринку немає ні надлишку, ні нестачі грошей. За таких умов відсутні причини для зниження або зростання рівноважної процентної ставки. Але рівновага на ринку - це не статичний стан, а тенденція, яка постійно підтримується ринковим механізмом. Щоб розкрити механізм, на основі якого ринок підтримує тенденцію до рівноваги між пропозицією грошей і попитом на гроші, розглянемо кілька варіантів порушення і відновлення рівноваги на грошовому ринку.

Перший варіант передбачає збільшення доходу (Δ Υ) на умовах, що центральний банк підтримує грошову базу на незмінному рівні (H). Для унаочнення цього варіанта звернемося до графіка (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Реакція грошового ринку на зростання доходу

Згідно з функцією попиту на гроші (5.17), зростання реального доходу збільшує грошовий попит на величину k × D Y. На цю величину за даної рівноважної процентної ставки (і 1) попит на гроші перевищить пропозицію грошей. Це викликає нестачу грошей. Щоб її усунути, економічні суб'єкти намагатимуться продавати негрошові активи, скажімо, облігації. Намагання економічних суб'єктів продати облігації збільшить пропозицію на ринку фінансових активів, що викличе зниження їхньої ціни. Зниження цін на облігації, у свою чергу спричинює зростання процентної ставки за такою формулою:

(5.19)

Процент, який нараховується за облігаціями, є фіксованою величиною. Тому в разі зниження ціни облігації процентна ставка зростає. Припустимо, що річний фіксований процент за облігаціями дорівнює 80 грн, а ціна облігації - 1000 грн. Отже процентна ставка дорівнюватиме 8 % (80: 1000 ´ 100). Якщо внаслідок нестачі грошей і збільшення пропозиції облігацій ціна облігації впаде до 800 грн, то процентна ставка зросте до 10 % (80: 800 ´ 100).

Таким чином, внаслідок виникнення нестачі грошей і зумовленого цим збільшення пропозиції облігації ціна облігацій падає, а процентна ставка зростає. В міру падіння ціни облігації і зростання процентної ставки на грошовому ринку відбуватимуться похідні ефекти, які коригують початкові наслідки: 1) зростання альтернативної вартості грошей, що зменшить попит на гроші (D MD / P = - h × D i); 2) підвищення грошового мультиплікатора, що збільшить пропозицію грошей (D Ms / P = H / P × D mm). Процентна ставка зростатиме до поки чистий приріст попиту на гроші не врівноважиться зі збільшенням пропозиції грошей, викликаним підвищенням грошового мультиплікатора:

(5.20)

Під впливом зростання реального доходу та похідних ефектів рівноважна процентна зросте до і 2. Це означає, що ринок грошей повертається до рівноваги за допомогою зростання процентної ставки, яка, з одного боку, частково зменшує приріст попиту на гроші, викликаний зростанням реального доходу з іншого - збільшує пропозицію грошей за рахунок підвищення мультиплікатора.

Наведений механізм порушення та врівноваження грошового ринку можна виразити за допомогою такого алгоритму:

зростання попиту на гроші під впливом збільшення реального доходу® виникнення нестачі грошей ® збільшення пропозиції облігацій ® зниження ціни облігацій ® зростання процентної ставки ® збільшення пропозиції грошей за рахунок зростання мультиплікатора і зменшення попиту на гроші під впливом зростання процентної ставки.

Другий варіант передбачає, що центральний банк збільшує грошову базу (Δ Н) за незмінності реального доходу (Y). Графічне зображення цього варіанта наведено на рис. 5.5.

Рис. 5.5. Реакція грошового ринку на збільшення грошової бази

Згідно з функцією пропозиції грошей (5.9), емісія грошової грошової бази мультиплікативно збільшує грошову пропозицію на величину D H / P × mm. На цю саму величину за даної процентної ставки (і 1) виникає надлишок грошей. Для того щоб позбутися надлишкових грошей економічні суб'єкти намагатимуться купувати облігації. Це збільшує попит на облігації і викликає зростання їх ціни. Внаслідок цього, згідно з формулою (5.19), зменшиться процентна ставка.

Одночасно із падінням процентної ставки на грошовому ринку виникають похідні ефекти. По-перше, зменшується альтернативна вартість грошей, що викликає зростання попиту на гроші: D Md / P = - h × D i. По-друге, знижується грошовий мультиплікатор, який зменшуючи пропозицію грошей, коригує її збільшення: D Ms / P = (h 1 / P + D H / P) × D mm. З урахуванням емісії грошової бази та похідних ефектів рівноважна процентна ставка зменшиться до і 2. За такої процентної ставки скориговане збільшення пропозиції грошей врівноважиться з індуційованим збільшенням попиту на гроші:

. (5.21)

У формулі (5.21) мультиплікатор грошей зменшується. Тому величина (H / P + D H / P) × D mm є від'ємною. Процентна ставка знижується. Отже величина є додатною.

Підсумовуючи, можна навести алгоритм, який відображує механізм порушення рівноваги на грошовому ринку та її відновлення:

збільшення пропозиції грошей, викликане емісією грошової бази ® виникнення надлишку грошей ® збільшення попиту на облігації ® зростання ціни облігацій ® зниження процентної ставки ® зростання попиту на гроші, викликане зменшенням альтернативної вартості грошей ® зменшення пропозиції грошей внаслідок падіння грошового мультиплікатора, викликаного зниженням процентної ставки.

Третій варіант передбачає, що змінюються і реальний дохід, і грошова база. Цей варіант найбільше відповідає практиці, оскільки центральний банк завжди реагує на зміни реального доходу виходячи з необхідності досягнення певних цілей монетарної політики. Графічне зображення цього варіанта наведено рис. 5.6.

Центральний банк може ставити перед собою різні цілі. Припустимо, що він поставив за мету утримувати процентну ставку на незмінному рівні. Це є можливим лише за умови збільшення пропозиції грошей пропорційно збільшенню попиту на гроші. Саме на таких умовах і побудовано графік, що розглядається.

Припустимо, що під впливом зростання реального доходу попит на гроші збільшився: D MD / P = k × D Y - h × D i. Щоб врівноважити грошовий ринок, пропозиція грошей має бути збільшена на таку саму величину: D H / P = k × D Y - h × D i,

Рис. 5.6. Реакція грошового ринку на одночасне збільшення доходу і грошової бази

Оскільки у нас D i = 0, то приріст пропозиції грошей, який необхідний для врівноваження грошового ринку, визначається так: D H / P × mm = k × D Y. Звідси збільшення грошової бази, необхідне для збалансованого зростання пропозиції грошей, можна визначити за формулою

. (5.22)

На рис. 5.6 показано, що внаслідок цілеспрямованої емісії грошової бази крива пропозиції грошей змістилася вправо в положення рівно настільки, наскільки крива попиту на гроші змістилася вгору в положення . Тому процентна ставка залишилася на попередньому рівні (і 1). Алгоритм наведеного механізму врівноваження грошового ринку є досить простим:

збільшення попиту на гроші, викликане зростанням реального доходу, дорівнює збільшенню пропозиції грошей, викликаному цільовою емісією грошової бази, що забезпечує стабільність процентної ставки.

Інші цілі монетарної політики можуть бути досягнуті лише на умовах незбалансованої зміни пропозиції грошей. Тоді виникає або нестача або надлишок грошей. У таких випадках урівноваження грошового ринку відбувається на основі одного з алгоритмів, наведених у перших варіантах порушення і відновлення рівноваги на грошовому ринку.

Розглянутий механізм врівноваження грошового ринку передбачає його автономне функціонування. Насправді ж грошовий ринок тісно пов'язаний з товарним ринком, що суттєво впливає на алгоритм механізму його врівноваження. Для дослідження грошового ринку у взаємодії з товарним ринком використовується модель IS - LM.

Процентна ставка

Процентна ставка - це вартість послуги, пов'язаної з грошовим запозиченням, яка встановлюється в процентах до суми запозичених грошей. Рівень процентної ставки визначається в розрахунку на річний термін використання грошей, наприклад 10 % річних. У разі використання запозиченої суми грошей протягом терміну, меншого ніж рік, процентна ставка пропорційно зменшується. Добуток процентної ставки і суми грошей, які надаються у позику, для позикодавця є доходом у вигляді процента, а для позичальника - ціною у вигляді процентних платежів.

Залежно від способів грошового запозичення застосовуються різні процентні ставки. Серед них можна виділити такі процентні ставки за депозитами, процентні ставки за кредитами (позиками), процентні ставки за облігаціями, облікову процентну ставку тощо. Макроекономісти, як правило, використовують не конкретні процентні ставки, а процентну ставку як агрегат, який відображує загальний рівень процентних ставок в економіці. Але особливе значення для макроекономічного аналізу мають два види ставок процента: реальна і номінальна процентні ставки.

Реальна процентна ставка - це така ставка процента, яка формується ринком за припущення, що ціни на товари та послуги не зміняться протягом терміну використання позики. Вона визначає реальну кількість грошей, яку може отримати позикодавець, або кількість товарів і послуг, яку він може купити за цю кількість грошей. Рівень реальної процентної ставки залежить від багатьох чинників. Серед них головними є такі: адміністративні витрати позикодавців, строк позики, кредитні ризики, оподаткування доходу позикодавця, попит і пропозиція на ринку позичкових грошей. Усі ці чинники враховуються позикодавцем і позичальником у процесі узгодження рівня процентної ставки.

Номінальна процентна ставка - це така ставка процента, яка формується ринком з урахуванням реальної процентної ставки та інфляції, тобто зростання цін на товари та послуги, яке відбувається протягом терміну використання позики. Така процентна ставка визначає номінальну кількість грошей, яку може отримати позикодавець за надання позики. Оскільки ціни з часом, як правило, зростають, то в процесі узгоджування процентної ставки позикодавець і позичальник фактично визначають номінальну процентну ставку. Проте на момент узгодження ціни за позику позикодавець і позичальник не знають, якими будуть фактичні темпи інфляції протягом терміну використання позики. Вони можуть ураховувати лише ту інфляцію, яку очікують. Зв'язок між номінальною і реальною процентними ставками та очікуваною інфляцією можна виразити таким рівнянням:

· (5.23)

· де і - номінальна процентна ставка;

· r - реальна процентна ставка;

· - очікуваний темп інфляції.

Рівняння (5.23) побудовано на таких умовах: 1 (одиниця) - це сума позики, а процентні ставки є коефіцієнтами до суми позики, тобто до одиниці. Очікуваний темп інфляції також є коефіцієнтом. Ліва частина рівняння визначає номінальну кількість грошей, яку має повернути позичальник по закінченні терміну використання позики. Вона складається з основної суми, тобто позики, і процентних платежів за використання позики. Права частина рівняння показує, як номінальна кількість грошей, що підлягає поверненню, залежить від реальної процентної ставки та очікуваного темпу інфляції.

Після нескладних перетворень рівняння (5.23) номінальну процентну ставку можна визначити за формулою

(5.24)

Щоб перевірити обґрунтованість формули (5.24), розглянемо такий приклад. Припустимо, що позика становить 1000 грн, реальна процентна ставка - 8 %, очікуваний темп інфляції - 5 %. Тоді номінальна кількість грошей, що підлягає поверненню, становитиме:

(1000 + 1000 ´ 0,08) ´ 1,05 = 1134 (грн).

Отже, номінальний процент дорівнює 134 грн. (1134 - 1000), а номінальна процентна ставка становить 13,4 % (134: 1000 ´ 100). Використаємо прийняті умови та обчислимо номінальну процентну ставку за формулою (5.24):

і = 0,08 + 0,05 (0,08 ´ 0,05) = 0,134 ´ 100 = 13,4 (%).

Результати проведених обчислень показують, що формула (5.24) є точним математичним засобом визначення номінальної процентної ставки. Її особливість полягає в тому, що добуток є несуттєвою величиною, якою можна знехтувати. Тому для визначення номінальної процентної ставки макроекономісти користуються спрощеною формулою:

. (5.25)

Рівняння (5.25) називають рівнянням Фішера. Воно показує, що номінальна процентна ставка може змінюватися в разі зміни реальної процентної ставки і/або внаслідок інфляції. Згідно з рівнянням Фішера, зростання очікуваного темпу інфляції на один процентний пункт збільшує номінальну процентну ставку теж на один процентний пункт. Такий зв'язок між номінальною процентною ставкою і темпом інфляції називають ефектом Фішера.

На базі рівняння Фішера можна визначити очікувану реальну процентну ставку:

. (5.26)

Як видно з формули (5.26), реальна процентна ставка - це різниця між номінальною процентною ставкою та очікуваним темпом інфляції. Але реальну процентну ставку можна обчислювати і на базі фактичного темпу інфляції. Така можливість випливає з особливості формування рівня реальної процентної ставки порівняно з номінальною процентною ставкою.

Номінальна процентна ставка, яка фіксується у відповідних угодах, установлюється до моменту надання позики і не змінюється протягом усього терміну її використання. Тому під час визначення її рівня можна врахувати лише очікувану інфляцію. За інших умов формується рівень реальної процентної ставки. Вона є похідною величиною - обчислюється за допомогою коригування номінальної процентної ставки з урахуванням інфляції. Оскільки очікуваний темп інфляції, як правило, не збігається з фактичним, то слід розрізняти два види реальної процентної ставки: очікувану реальну процентну ставку (ex ante) та фактичну реальну процентну ставку (ex post). Остання визначається за формулою

· (5.27)

· де - фактичний темп інфляції.

Реальна процентна ставка є важливим чинником економічної кон'юнктури. Якщо номінальна процентна ставка - це інструмент, який регулює розрахунки між позикодавцем і позичальником, то реальна процентна ставка обумовлює мотивацію до отримання та надання позики.

Щоб розкрити мотиваційну роль реальної процентної ставки порівняємо між собою дві ситуації. Спочатку припустимо, що ви надали позику за 10 % річних і очікуєте протягом року нульову інфляцію. Внаслідок надання позики наприкінці року ви отримуєте грошей на 10 % більше за суму позики. При цьому такий приріст грошей є не лише номінальним, а й реальним, тобто у перерахунку на товари і послуги, які ви можете купити за отримані гроші. В даному випадку реальна процентна ставка, яку ви заробили, згідно з рівнянням Фішера (5.27) становить 10 % (10 - 0)

Тепер припустимо іншу ситуацію, в якій процентна ставка зросла до 15 %, а очікуваний темп інфляції становитиме 20 %. Хоча ви будете мати номінальних грошей на 5 % більше, ніж у попередньому випадку, за товари і послуги ви змушені платити на 20% більше. В результаті за свій процентний доход ви можете купити на 5 % менше товарів і послуг, ніж раніше, тобто ваше матеріальне становище погіршало на 5 %. Це випливає з рівняння Фішера:

Безумовно, як позикодавець ви не зацікавлені надавати позику за таких умов, бо, визначаючи свою вигоду через кількість товарів і послуг, в цьому випадку не заробляєте, а втрачаєте. Позичальнику, навпаки, такі умови є вигідними, оскільки його процентні платежі в реальному виразі фактично приносять доход.

Отже, коли реальні процентні ставки низькі, то існують більші стимули для отримання позик і менші - для надання позик. Ця обставина суттєво впливає на рішення економічних суб'єктів, зокрема на рішення домогосподарств щодо заощадження, банків щодо надання позик, підприємств щодо отримання позик.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...