Главная | Обратная связь
МегаЛекции

Консультація до теми №3:Галицько-Волинське князівство I пол. XIII-II пол. XIV ст.





Консультація ІДПУ

Тема 1 3, 4, 5, 6

Консультація до теми 1

ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ПІЗНАННЯ ІСТОРИКО-ПРАВОВИХ ЯВИЩ.

 

Кожна наукавизначається не тільки своїм предметом, але і особливостями її методів та методологічних прин­ципів.

Найважливіші принципи (підходи) історичного дослі­дження держави та права такі.

1.Історизм. Принцип історизму вимагає виявлення ха­рактеру закономірностей, виникнення і розвитку держави і права; закономірностей переходу від одного якісно ви­значеного ступеню їхнього розвитку до наступного. Головне — сприйняття історії держави та права не повинно бути зведеним до звичайного опису подій.

2.Об'єктивність. Об'єктивність дослідника полягає не в утриманні від критичних суджень, оцінок, світоглядних і моральних про­блем, а в правдивому відображенні суперечностей, продиктованих зіткненням різноспрямованих інтересів соціальних верств.

3.Системність.Історія держави іправа України — системна наука.Вона дає цілісне уявлення про державу і право в їхньому розвитку.Право без держави є беззахисне, а в сучасних умовах недійовебез її владного забезпечен­ня. Принцип системності забезпечує вивчення історії дер­жави і права та її складових частин як єдиного цілого, як системи.

4.Принцип розвитку. Щоб відобра­зити державу і право в русі,історико-правове знання має бути рухомим, організованим в систему, що розвивається.

Вонорозвивається з найбільш простих форм(ранньофео­дальна монархія, звичаєве право І т.ін.).Потім іде перехід до більш складних категорій, що відповідають більшвисо­ким ступеням історії.

5.Плюралізм. Мова йде про багатогранність в дослі­дженні держави і права. Дякуючи плюралістичному підхо­ду до пізнання закономірностей історичного розвитку дер­жавно-правових явищ історія держави і права України створює систему знань, в якій відображаються об'єктивні дані про оточуючу дійсність.

6. Принцип соціального підходу. Розгляд історико-правових явищ з врахуванням соціальних інтересів різних прошарків населення, різних форм їх проявів в суспільстві. Цей принцип зобов’язує співвідносити інтереси класові і вузькогрупові з загальнолюдськими, враховуючи суб’єктивний момент у практичній діяльності урядів, партій, осіб.



Для більш глибокого пізнання історико-правових явищ історія держави і права України широко використовує ме­тоди пізнання, за допомогою яких теоретичні принципи пізнання переходять в площину реальності, стають працю­ючою теорією.

Так, порівняльно-історичний метод дозволяє виявити загальні закономірності розвитку держави і права у різних народів, на різних територіях і в різні історичні епохи.

Історія держави і права України використовує також формально-логічний, статистичний та деякі інші методи наукового пізнання.

Консультація до теми №3:Галицько-Волинське князівство I пол. XIII-II пол. XIV ст.

№ п/п Навчальні питання Розрахунок часу, хв.
1. Формування та розвиток князівства.
2. Особливості суспільного ладу. Розвиток феодального землеволодіння.    
3. Державний лад Галицько-Волинського князівства.
4. Розвиток права.

Питання. Формування і розвиток Галицько-Волинської держави.

У середині XII ст. Київська Русь розпалася на князів­ства: Київське, Галицьке, Волинське, Смоленське, Переяс­лавське, .Володимиро-Суздальське тощо.

Кожне князівство (земля) мало свої особливості політич­ного розвитку. У Новгороді та Пскові утворилися феодальні республіки, у Володимиро-Суздальській землі перемогла міцна князівська влада, в Галицько-Волинській землі ве­ликий вплив на владу мала боярська аристо­кратія.

Галицька земля відокремилася від Києва в 1097 р. Тут утворилася династія правнуків Ярослава Мудрого, князів Ростиславичів. Сто­лицею князівства в 1141 р. став Галич.

Але найвищої могутності Галицьке князівство досягло за часів князю­вання сина Володимира Ярослава Осмомисла (1152— 1187 рр.).

Між Галицькою та Волинською землями завжди існу­вали добросусідські відносини в господарських зв'язках. Ці фактори, а також необхідність спільного протистояння агресії з боку Угорщини та Польщі створилипередумови об'єднання сусідніх земель в єдине князівство.

Як наслідок, на заході України з'явилася сильна політична організація — Галицьке-Волинське князівство.

Вершини могутності Галицько-волинське князівство досягло під час князювання Романа Мстиславича (1170— 1200 рр.). Своєю опорою вів зробив середнє і дрібне бояр­ство та міське населення.

Ве­ликої слави набув Роман у війнах проти половців, загинув Роман Мстиславович під час походу на Польщу 19 червня 1205 р.

Після загибелі Романа боярство Галицько-Волинської землі, скориставшись із малолітства його синів Данила і Василька, намагається зміцнити свою владу, однак це привело до про­тистояння бояр — великих землевласників і бояр — середньозаможних та дрібних.

Бо­ярська верхівка, яка зосередила в своїх руках величезні земельні багатства, намагалася встановити необмежену владу аристократії.

У 1222р. монголо-татарські Орди через Кавказ вдерлися в Причорноморські степи.

Мстислав Галицький і Данило, князі Київський, Чернігівський і Смоленський разом із половцями виступили проти орди. В 1224р. на р. Калка відбулася битва, де половецькі загони були розгромлені.

В 1224р. монголо-татари здобули Київ і Галицько-Волинську землю.

Незважаючи на гніт Орди, у першій половині XIII на початку XIVст. Галицько-Волинські землі почали відроджуватися.

 

 

Питання. Особливості суспільного ладу. Розвиток феодального землеволодіння.

 

Все населення Галицько-Волин­ської землі поділялося на:

- вільних;

- напіввільних;

- невільних.

Вільні. До них належала пануюча соціальна група:

- бо­ярств;

- духовенство;

- частина селянства;

- більша частина міського населення.

Боярство поділялося на велике, середнє та дрібне.

Середнє та дрібне боярствоперебувало на службі у князя, часто отримувалавід нього землі, якими володіло доки служило князю (з правом пере­дачі землі в спадщину).

Духовенство також володіла землями та селянами, було звільнене від сплати податків і не несло ніяких обов'язків перед державою.

Селянство складало основну масу населення Галицько-волинської землі, селяни називалися смердами.

Більшість з них були вільними, мали своє господарство і в складі общини сплачували оброк державі в особі князя.





Рекомендуемые страницы:




Читайте также:


Воспользуйтесь поиском по сайту:
©2015- 2021 megalektsii.ru Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.