Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Державний лад Галицько-Волинського князівства.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 5Следующая ⇒

Органами влади в Галицько-Волинському князівстві були князь, боярська рада і віче.

Князю, який стояв на чолі держави, належала верховна влада.

Він мав право:

- приймати законодавчі акти;

- мав право вищого суду;

- здійснював центральне управління державою.

Князь очолював військову організацію, через уповноважених ним осіб збиралися податки, чеканилась монета., здійснювалося керівництво зовнішньополітичними відносинами з іншими країнами.

Галицько-волинській землі відома і така форма управління як дуумвірат. Так,, з 1245 р. і до смерті Данила Галицького він правив разом з братом Василькам, який володів більшою частиною Волині.

Проте зосередити всю державну владу в своїх руках великим князям так і не вдалося. Великий князь вимушений був допускати бояр до управління державою. І хоча великий князь в окремі періоди був необмеженим правителем, фактичновін залежав від боярської аристократії,яка всіляко намагалась обмежити його владу.

Проте боярська аристократія підтримувала владу великого князя, оскільки він був виразником її соціальних інтересів, захисником її земельних володінь.

Висновок: Галицько-Волинській землі існувала така форма правління, як монархія, обмежена впливом аристократичного боярства.

Боярська рада як постійний державний інститут діяла в Галицько-Волинському князівстві вже в першій половині XIV ст.

До її складу входили заможні бояри-землевласники, головним чином, предстаюіики боярської аристократії, галицький єпископ, суддя князівського двору, деякі воєводи та намісники.

Боярська рада збиралася з ініціативи самого боярства, але іноді і за вимогою князя. Але князь не мав права скликати Боярську раду проти волі бояр. Найважливіші державні документи підписувались великим князем тільки спільно з боярами.

Віче. Віче в Галицько-Волинському князівстві не мало чітко визначеної компетенції та регламенту роботи. Частіше віче збирав князь.Іноді віче збиралося стихійно. Це було тоді, коли Галицько-волинській землі загрожувала небезпека з боку зовнішніх ворогів.

Віче – народне зібрання, яке скликав князь, або воно збиралось стихійно для вирішення питання допомоги населення, коли загрожувала ззовні безпеки

Центральне управління в Галицько-Волинській землі.

Центральною фігурою був двірський він управляв князівським двором і стояв на чолі апарату управління, від імені князя двірський часто здійснював судочинство.

Канцлер (печатник). Вія відповідав за князівську печатку, складав тексти грамот або керувати роботами за їхнім складанням, засвідчував князівські документи. Канцлер керував князівською канцелярією.

Стольник відповідав за своєчасне надходження доходів з князівських земельних володінь.

Оружник відповідав за князівське військо.

Система місцевого управління.

Містами управляли тисяцькі і посадники, яких призначав князь. В їхніх руках зосереджувалася адміністративна, військова та судова влада.

Територія Галицько-Волинського князівства поділялась на воєводства з воєводами на чолі, а ті, в свою чергу, — на волості, управління якими здійснювали волостелі. І воєвод, і волостелей призначав князь. В межах своєї компетенції вони володіли адміністративними, військовими та судовими повноваженнями.

В сільських общинах управління здійснювали виборні старости, які повністю підкорялися місцевій князівській адміністрації.

Отже, в Галицько-волинському князівстві існувала розвинена система центрального та місцевого управління, яка надійно виконувала свої функції.

Питання 4. Розвиток права.

Джерелами права в Галицьке-Волинському князівстві були звичаї. Руська правда, князівське законодавство, магдебурзьке право, церковне право.

З часом звичаї перетворюються в правові звичаї, тобто систему правових норм, яка складалася з санкціонованих державою звичаїв.

Руська правда. В Галицько-Волинському князівстві в різни часи діяли відомі редакції Руської правди: Коротка, Поширена та Скорочена.

Князівське законодавство. Існувало у вигляді грамот, договорів, уставів, прав тощо. Князівські грамоти головним чином встановлювали певні привілеї.

Магдебурзьке право. В кінці XIII ст. на українських землях з'являється німецьке міське (магдебурзьке) право. Вперше це право вводиться у Володимирі. Його отримують тільки німці. Магдебурзьке право виводило німців з угод місцевої юрисдикції адміністрації й підпорядковувало юрисдикції міста Магдебурга.

Церковне законодавство. Джерелами якого були різноманітні церковні постанови та устави. Церковні суди розглядали всі шлюбно-сімейні справи, злочини проти моралі та неправомірні дії духовенства.

Суд та процес. Вищими судовими інстанціями були князь та Боярська рада. На місцях судові функції виконували воєводи, волостелі, намісники. Право суду мали також чини центрального та місцевого управління.

Існував і церковний суд йому були підсудні шлюбно-сімейні та деякі майнові справи.

Важливою частиною державної системи Галицько-Волинського князівства було військо. Воно використовувалося для боротьби з зовнішніми агресорами а іноді військо використовувалося для придушення внутрішніх виступів недовольної частини населення.

Під час війни з зовнішнім ворогом широко використовувалося народне ополчення.

⇐ Предыдущая 123 4 5 Следующая ⇒