Главная | Обратная связь
МегаЛекции

Державний лад Галицько-Волинського князівства.





Органами владив Галицько-Волинському князівстві були князь, боярська рада і віче.

Князю, який стояв на чолі держави, належала верховна влада.

Він мав право:

- приймати законодавчі акти;

- мав пра­во вищого суду;

- здійснював центральне управління держа­вою.

Князь очолював військову організацію, через уповно­важених ним осіб збиралися податки, чеканилась монета., здійснювалося керівництво зовнішньополітичними відно­синами з іншими країнами.

Галицько-волинській землі відома і така форма управ­ління як дуумвірат. Так,, з 1245 р. і до смерті Данила Га­лицького він правив разом з братом Василькам, який во­лодів більшою частиною Волині.

Проте зосередити всю державну владу в своїх руках великим князям так і не вдалося. Великий князь вимушений був допускати бояр до управління дер­жавою.І хоча великий князь в окремі періоди був необме­женим правителем, фактичновін залежав від боярської аристократії,яка всіляко намагалась обмежити його владу.

Проте боярська аристократія підтримувала владу вели­кого князя,оскільки він був виразником її соціальних інтересів, захисником її земельних володінь.

Висновок: Галицько-Волинській землі існувала така форма правління, як монархія, обмежена впливом аристо­кратичного боярства.

Боярська радаяк постійний державний інститут діяла в Галицько-Волинському князівстві вже в першій половині XIV ст.

До її складу входили заможні бояри-землевласни­ки, головним чином, предстаюіики боярської аристократії, галицький єпископ, суддя князівського двору, деякі воєво­ди та намісники.

Боярська рада збиралася з ініціативи самого боярства, але іноді і за вимогою князя. Але князь не мав права скликати Боярську раду проти волі бояр. Найважливіші державні документи підписувались ве­ликим князем тільки спільно з боярами.

Віче.Віче в Галицько-Волинському князівстві не мало чітко визначеної компетенції та регламенту роботи. Частіше віче збирав князь.Іноді віче збиралося стихійно. Це було тоді, коли Галицько-волинській землі загрожувала небезпека з боку зовнішніх ворогів.



Віче –народне зібрання, яке скликав князь, або воно збиралось стихійно для вирішення питання допомоги населення, коли загрожувала ззовні безпеки

Центральне управлінняв Галицько-Волинській землі.

Центральною фігурою був двірський він управляв князівським двором і стояв на чолі апарату управління, від імені князя двірський часто здійснював судочин­ство.

Канцлер (пе­чатник). Вія відповідав за князівську печатку, складав тексти грамот або керувати роботами за їхнім складанням, засвідчував князівські документи. Канцлер керував князівською канцелярією.

Стольник відповідав за своєчасне над­ходження доходів з князівських земельних володінь.

Оружник відповідав за князів­ське військо.

Система місцевого управління.

Містами управляли ти­сяцькі і посадники, яких призначав князь. В їхніх руках зосереджувалася адміністративна, військова та судова вла­да.

Територія Галицько-Волинського князівства поділялась на воєводства з воєводами на чолі, а ті, в свою чергу, — на волості, управління якими здійснювали волостелі. І воє­вод, і волостелей призначав князь. В межах своєї компе­тенції вони володіли адміністративними, військовими та судовими повноваженнями.

В сільських общинах управління здійснювали виборні старости, які повністю підкорялися місцевій князівській адміністрації.

Отже, в Галицько-волинському князівстві існувала роз­винена система центрального та місцевого управління, яка надійно виконувала свої функції.

Питання 4. Розвиток права.

Джерелами права в Галицьке-Волинському князівстві були звичаї. Руська правда, князівське законодавство, маг­дебурзьке право, церковне право.

З часом звичаї перетворюються в правові зви­чаї, тобто систему правових норм, яка складалася з санк­ціонованих державою звичаїв.

Руська правда. В Галицько-Волинському князівстві в різни часи діяли відомі редакції Руської правди: Коротка, Поширена та Скорочена.

Князівське законодавство. Існувало у вигляді грамот, договорів, уставів, прав тощо. Князівські грамоти головним чином встановлювали певні привілеї.

Магдебурзьке право. В кінці XIII ст. на українських землях з'являється німецьке міське (магдебурзьке) право. Вперше це право вводиться у Володимирі. Його отримують тільки німці. Магдебурзьке право виводило німців з угод місцевої юрис­дикції адміністрації й підпорядковувало юрисдикції міста Магдебурга.

Церковне законодавство. Джерелами якого були різно­манітні церковні постанови та устави. Церковні суди розглядали всі шлюбно-сімейні справи, злочини проти мо­ралі та неправомірні дії духовенства.

Суд та процес. Вищими судовими інстанціями були князь та Боярська рада. На місцях судові функції виконували воєводи, волостелі, на­місники. Право суду мали також чини центрального та місцевого управління.

Існував і церковний суд йому були підсудні шлюбно-сімейні та деякі майнові справи.

Важливою частиною державної системи Галицько-Волинського князівства було військо. Воно ви­користовувалося для боротьби з зовнішніми агресорами а іноді військо використовувалося для придушення внутрішніх виступів недовольної частини населення.

Під час війни з зовнішнім ворогом широко використо­вувалося народне ополчення.





Рекомендуемые страницы:




Читайте также:


Воспользуйтесь поиском по сайту:
©2015- 2021 megalektsii.ru Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.