Главная | Обратная связь
МегаЛекции

Українсько-Московський договір 1654 р.





Шість років тривала Визвольна війна українського на­роду проти панування Польщі в Україні. Розпочинаючи цю війну в 1648 р. Богдан Хмельницький намагається знайти союзників. Природним було його прагнення вста­новити стосунки з єдиновірною Московською державою.

Для проведення з Україною офіційних церемоній і пе­реговорів, присяги, вручення царської грамоти було обра­но Переяслав, січня 1654 р.

Відразу ж після Переяславської ради у гетьманській канцелярії відпрацьовують проект відповідного договору, а в березні 1654 р. українське посольство прибуває до Моск­ви. 14 березня посли подали письмовий текст проекту договору з 23-х статей, що фіксували умови, на яких уряд Української держави передбачав об'єднання з Московською державою. На цьому документі був підпис гетьмана Богдана Хмельницького і печатка Війська Запорізького.

Статті проекту договору стосувалися різних сторін май­бутніх міждержавних відносин України і Московської держави.

У першій статтійшла мова про підтвердження "прав і вольностей" Війська Запорізького. статті говорилося про непорушність прав і вольностей козацького стану в управлінні, суді і в приватних правових відносинах.

Друга стаття обумовлювала кількість козацького війська - збройних сил України — 60 тисяч, третя — передбачала підтвердження "прав та вольностей" української шляхти, четверта — щоб доходи на царя збирали урядники а місцевих людей, у п'ятій — йшлося про надання староства Чигиринського під геть­манську булаву, шоста статтязакріпляла право Війська .Запорізького обирати гетьмана, сьома — декларувала не­доторканість козацьких земель і маєтків та їх спадкуван­ня козацькими вдовами та дітьми, статті восьма—дванадцята були присвячені виплаті грошей на утримання гетьманської адміністрації і козацької армії.

У статті тринадцятій була сформульована ідея про не­порушність прав наданих князями та королями духовним та мирським людям. Стаття чотирнадцята затверджувала право зносин гетьмана і Війська Запорізького з іншими державами. Статті п'ятнадцята-шістнадцятастосувалися виплати цареві данини та способам збирання податків для цього. У статті сімнадцятіймова була про те, що права населення України гарантують царські хартії. Стаття вісім­надцята зазначала, що посли мають порушити питання про київського митрополита відповідно до усного наказу геть­мана.



У статті дев'ятнадцятійвикладалися пропозиції про термінову відправку царського війська під Смоленськ, щоб попередити об'єднання поляків з іншими ворожими сила­ми. Стаття двадцятаставила питання про утримання військової залоги на кордонах України. У статті двадцять пер­шійвстановлювалися розміри платні рядовим козакам, полковникам і сотникам. Стаття двадцять другаговори­ла про спільні дії проти нападів татар, а стаття двадцять третя — про утримання фортеці Кодак та її залоги для охорони південного кордону України.

Самостійність України визнавалась і на міжнародній арені. Навіть Польща у своїх дипломатичних стосунках трактувала Україну як самостійну державу. Україна мала (дипломатичні зносини із Швецією, Прусією, Австрією, Молдавією, Угорщиною, Венецією.





Рекомендуемые страницы:




Читайте также:


Воспользуйтесь поиском по сайту:
©2015- 2021 megalektsii.ru Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.