Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Населення українських міст поділялося на різні соціальні групи.

1. Верхівку становила міська аристократія патриціат, який складався з найбільших багатіїв; Не численний, але впливовий патриціат фактично зосереджу вав у своїх руках всю владу.

2. Міщанство за заможністю й впливом на вирішення міських справ становили цехові майстри й торгівці середньої за можності.

3. Внизу ієрархічної драбини перебував міський плебс — прості ремісники, дрібні торгівці та селяни. Н їхні плечі й лягав основний тягар податкового гніту.

За своїм правовим становищем міста поділялися на:

- королівські (державні);

- приватно власні;

- церковні.

У 1557р. була проведена аграрна реформа, відома під назвою «Устава на волоки».

За своїми соціально-економічними наслідками «Устава на волоки» мала двояке значення.

1. Вона остаточно ліквідувала залишки прав власності вільних селян на землю і перетворювала їх на володільників панських наділів, що зв’язувало ініціативу працівника і вело до занепаду селянського господарства.

2. В той же час використання праці залежного селянина, забезпеченого тягловою силою і супроводжувалося піднесенням господарства.

Джерела права. Основні риси права.

На українських землях, що входили до складу Польщі, а потім Речі Посполитої, діючими джерелами права були:

звичаєве право;

“Руська Правда” діяла на українських землях, приєднаних до Польщі в XIV- першій пол. XV ст.;

магдебурзьке або німецьке право.

Вислицький статут 1347 року. Це перший кодифікований збірник звичаєвого права Польщі. Ним визначалися правові рамки для окремих станів суспільства, насамперед для шляхти і духовенства. На обидва стани покладалися обов’язки військової служби на користь короля залежно від розмірів землеволодіння. Якщо з якихось причин священик не міг її виконати, обов’язок військової служби дозволялося передати комусь із близьких родичів. В противному разі земельне володіння відбиралося і поверталося до королівського земельного фонду;

різноманітні королівські закони, загальні й особисті привілеї, законодавство сеймиків, а з утворенням вального сейму — його власні акти;

судова практика, тобто рішення вищих королівських судів і місцеві з’їзди феодалів створювали обов’язковий судовий прецедент для вирішення аналогічних справ.

Кримінальне право

До середини XV ст. на українськиї землях, приєднаних до Польщі, продовжували діяти норми кримінального права “Руської правди”. Злочини поділялися на публічні і приватні. До публічних належали:

- образа королівського маєстату — злочини проти особи короля;

- злочини проти держави. До них відносилися повстання, видача ворогу державної таємниці, підбурювання до бунту.

- злочини проти релігії.,чаклунство;

- злочини проти громадського порядку та спокою. До них відносилися розбійні напади, насамперед напад на шляхетський будинок;

- злочини проти особи. На першому місці стояло вбивствоДо злочинів проти особи належали також нанесення тілесних пошкоджень, статеві злочини, образа честі;

- образа честі. За словесну образу шляхтича передбачався штраф у розмірі гривень, що відповідав розміру пені за вбивство;

- майнові злочини. До них передусім належала крадіжка, що ділилася на

просту та кваліфіковану. До останньої відносилася відкрите викрадання майна із застосуванням зброї.

Система покарань.

Серед покарань у польському праві виділялися:

- смертна кара, яка в свою чергу поділялася на звичайну (відрубування голови, повішення, втоплення, розстріл) та кваліфіковану (спалення на вогнищі,четвертування, переломлювання рук і ніг, колесування);

“покарання на шкірі: відрізання вуха, клеймування;

позбавлення честі (іпфамія) і опала (банація);

покарання біля ганебного стовпа;

позбавлення волі;

конфіскація майна;

приватні грошові покарання (штрафи).

Цивільне право

Панівний шляхетський стан користувався повною дієздатністю, в той час як залежне населення перебувало на безправному становищі.

За Вислицьким статутом повнолітніми вважалися дівчата, котрі досягли 12-літнього віку. Однак повна дієздатність, на думку вчених, наступала з 24 років.

Право власності.

Правом земельної власності в Польщі користувалися:

король (надавав землі в довічне або тимчасове володіння), католицька церква та магнати-латифундисти.

⇐ Предыдущая 1 2 345 Следующая ⇒