Форми і методи державного регулювання цін

Аналіз форм і методів державного регулювання цін потребує пе­редусім чіткого визначення цих категорій ціноутворення.

Форма – це спосіб організації та взаємодії елементів і процесів явища як між собою, так і з зовнішніми умовами. Поняття методу дещо вужче – це спосіб досягнення мети, певним чином упорядко­вана діяльність. У цілому регулювання цін може бути прямим та не­прямим. Суть прямих методів така: в умовах ринкової економіки підприємство-виробник самостійно встановлює ціни на свої виро­би, однак при цьому воно має враховувати чинні державні законо­давчі та нормативні акти. Відхилення від встановлених норм і пра­вил проявляється у процесі взаємодії підприємства з партнерами, кредитно-фінансовою і банківською системою, податковою адміні­страцією та ін. Пряме регулювання найчастіше здійснюється в пері­оди інфляції та дефіциту товарів. За цих умов держава втручається в діяльність підприємств, регулюючи ціни на найважливіші товари та послуги для населення, вживаючи антимонопольних заходів, нама­гаючись зменшити соціальне напруження в суспільстві. Пряме регу­лювання здійснюється в так званих галузях суспільного користуван­ня.

Непрямі методи передбачають зміну кон’юнктури, встановлення оптимального співвідношення між попитом та пропозицією. Вони здійснюються у різних формах – від державних замовлень до регу­лювання витрат підприємств через встановлення норм і нормативів. Ці методи не мають безпосередньої дії, але сприяють уповільненню підвищення цін у масштабах економіки.

Методи, за допомогою яких держава впливає на процеси ціноут­ворення, умовно поділяють на економічні та адміністративно-ко­мандні.

До економічних методів належать:

—насичення ринку споживчими товарами. Якщо на ринку ви­никає дефіцит окремих товарів, ціни на них підвищуються. Держа­ва, закуповуючи ці товари з різних джерел, сприяє насиченості рин­ку, а це зумовлює зниження цін на дані товари;

—надання податкових пільг. Встановлюються різні пільги або пільгові ставки оподаткування для виробників товарів, у виготовленні яких держава зацікавлена або бажає збільшити обсяг їх реалізації. В окремих випадках виробники на деякий час взагалі звільняються від сплати будь-якого податку;

—система кредитування підприємств;

—суворе дотримання чинного антимонопольного законодавства;

—державна інвестиційна політика. Передбачає формування та­ких умов, які сприяли б нормальному інвестиційному клімату, забез­печували недоторканність інвестицій зарубіжних партнерів, громадян;

—виважена імпортно-експортна та митна політика. Передусім це стосується встановлення виважених і диференційованих тарифів та ставок мита;

—державне замовлення. Держава укладає з окремими виробни­ками угоди, згідно з якими зобов’язується купити у виробника про­дукцію за певною ціною у певні строки за умови дотримання ним правил і технологічних вимог виробництва. У більшості випадків підприємства прагнуть отримати державне замовлення, оскільки та­ким чином деякою мірою розв’язують проблему збуту своєї продукції.

До адміністративних методів регулювання процесів ціноутворен­ня належать:

—встановлення фіксованих цін;

—встановлення регульованих цін;

—встановлення дотацій виробникам окремих видів товарів.

Кожен із перелічених методів державного регулювання ціноут­ворення найбільш повно проявляється у конкретних напрямках ціно­вого механізму. Перелік усіх методів та форм регулювання процесу ціноутворення наведено у таблиці 1. Загалом питома вага кожного методу залежить від економічної ситуації в країні та обраних нею напрямків регулювання економіки.

Отже, основними напрямками державного регулювання цін в Україні сьогодні можна вважати наступні:

1)розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київ­ської та Севастопольської міських держадміністрацій, виконавчих органів міських рад у сфері ціноутворення;

2)антимонопольне регулювання цін (тарифів) на продукцію ви­робничо-технічного призначення;

3)декларування цін.

У цілому застосування кожного з перелічених методів державного регулювання має свої позитивні та негативні наслідки.

Таблиця 1