Державне регулювання цін монопольних утворень

Інший напрямок державного регулювання цін (тарифів) запро­ваджується на продукцію технічного призначення, товари народно­го споживання, роботи і послуги природних монополій і господарю­ючих суб’єктів із числа тих, що включені до переліку підприємців, які посідають монопольне становище на загальнодержавному і регі­ональних ринках.

Особливе значення має антимонопольне регулювання, яке пе­редбачає вжиття різних заходів у разі порушення підприємствами ділових відносин, а саме:

—дискримінації щодо інших підприємств;

—відмові надати знижки окремим клієнтам, особливо посеред­никам і підприємствам роздрібної торгівлі;

—встановленні будь-яких примусових умов при укладанні дого­ворів на постачання товарів, сировини, що наперед неприйнятні для споживача;

—примушуванні підприємств купувати товари лише у конкрет­ного виробника, неможливості укладати угоди з іншими, тобто об­меженні конкуренції;

—пропонуванні демпінгових цін;

—відмові постачати товари окремим підприємствам-реалізато-рам;

—повного контролю за встановленням ціни виробника в роздрібній торговельній мережі на всій території.

Державне регулювання цін (тарифів) поширюється і на тих суб’єктів господарювання, що порушують вимоги антимонопольного законодавства України, встановлюючи монопольні або дискримі­наційні ціни. За таких умов лише антимонопольні комітети можуть приймати відповідні рішення та припиняти цю практику.

Відповідно до Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяль­ності» монопольне становище на ринку товарів (продукції) вироб­ничого призначення визначається в межах всієї території України. Монопольне становище підприємців на ринку всіх видів товарів (робіт, послуг) визначається Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями.

Визначення монопольного становища підприємців на ринку здійснюється за методикою, затвердженою розпорядженням Анти­монопольного комітету України відповідно до 3акону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конку­ренції у підприємницькій діяльності». Монопольним вважається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару переви­щує 35 %. Монопольним може бути також визнане становище підприємця, частка якого на ринку певного товару становить менше відсотків, якщо Антимонопольним комітетом України встановлено наявність у нього ринкової влади. Ознаками ринкової влади є:

—спроможність підприємця, який не є єдиним виробником (постачальником) відповідного товару, диктувати свої умови під час продажу товару чи укладання договору про поставку, нав’язувати споживачеві невигідні умови;

—спроможність підприємця шляхом монополізації ринку, по­ставки виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виготовляють відповідні товари із зас­тосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар’єри вход­ження на ринок;

—спроможність підприємця скорочувати або обмежувати випуск товарів та поставку їх на ринок збуту з метою одержання односторон­ньої вигоди під час купівлі чи продажу товарів, укладання договорів та угод про поставки товарів і неспроможність інших підприємців, його конкурентів, компенсувати створений дефіцит товарів;

—спроможність підприємця підвищувати ціни на товари та підтримувати їх на рівні, який перевищує рівень, зумовлений конку­ренцією на ринку.

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за порушення антимонопольного законодавства: умисне неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а також ухилення від виконання законних рішень цих органів, вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи, організації, якщо це було пов’язане з отриманням доходу у великих розмірах (у 500 і більше разів більше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) – ка­рається штрафом від 100 до 200 мінімальних доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років.