Особливості синтаксису простого речення

Як відомо, певні риси кожного стилю формуються під впливом екстралінгвістичних факторів, які розглядають вчені у поєднанні з лінгвістичними. Особливістю спілкування в офіційно-діловій сфері є точність, повнота і своєчасність інформації, лаконізм, уніфікація і стандартизація мовних засобів, безособовий характер викладу інфор-мації. Ці своєрідні риси обумовлюють частотність вживання певних типів речень та їх структуру. Розглянемо їх.

1) Діловий папір має розповідний характер, тому питальні та окличні речення досить рідко зустрічаються в документах.

2) Переважає прямий порядок слів, який відображає логічну послідовність елементів документа і передає загальний зміст речення без наголошення його окремих елементів. У реченнях з прямим поряд-ком слів підмет ставиться перед присудком, узгоджене означення знаходиться перед означуваним словом.

Наприклад: Я, викладач кафедри української мови Київського університету ім. Тараса Шевченка Тарасова Марія Семенівна, одер-жала від ….

Непрямий порядок слів припускається в тому разі, коли логічний наголос падає на присудок і він стоїть перед підметом, або коли на початок речення виносяться обставини дії та додаток.

Наприклад:

1. За час практики провела 12 контрольних уроків (“Звіт про педагогічну практику”).

2. 31 грудня 2001 року у другій зміні виникла аварійна ситуація (Пояснювальна записка).

3. Просимо Вас надати довготерміновий цільовий кредит у сумі 20 000 000 грн.

3) Вставні слова вживаються на початку речення і виконують такі функції: а) вказують на висловлене раніше; б) служать для пояснення окремих слів і словосполучень; в) посиланням до джерел: Наприклад:

1. На жаль, в останньому рахунку ви припустилися двох помилок та ін. 2. Як зазначалося раніше, треба виходити із інтересів акціо-нерів.

4) У діловому мовленні більш продуктивними є прості речення, які переважно зустрічаються в таких документах, як розписка, заява, доручення, довідка, аудиторських висновках (тобто в особистих доку-ментах “малої” форми), поширені вони також у довідково-інформа-ційних документах. Центральним компонентом цих речень є предикатні сполучення.

Найчастіше у вищезгаданих документах функціонують предикати (присудки) дії. Наприклад:

1. У період з 5.06.01 по 10.06.01 комісія провела перевірку /акт/.

2. Провести документальну комплексну ревізію виробничої та фінансово-господарчої діяльності /вказівка/.

Головна особливість предикатів дії виявляється в їх сполучуваль-ному семантико-синтаксичну потенціалі. Вони супроводжуються мак-симальною кількістю іменникових синтаксем. В особистих документах предикати дії сполучаються з іменниковою синтаксемою – назвами людей у функції суб’єкта дії. Наприклад: 1) Я, Сайко Ірина Олександ-рівна, одержала … Зобов′язуюсь повернути …. 2) Прошу надати мені чергову відпустку …. 3) Прошу прийняти мене …. 4) Директору шахтоуправління п. Голубу Ю.М. забезпечити включення до складу комісії....

5) Синтаксис простого речення важко уявити без нанизування відмінкових форм (родового, орудного) Наприклад: положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення; сплатити штраф за невикористання акредитива шляхом перерахування тощо. Як ми бачимо, довжина і складність будови простого речення зростає за рахунок віддієслівних іменників, тих слів та зворотів, яких ці іменники вимагають після себе.