 |
43. Особливості ринкових відносин в Україні.
|
|
|
|
43. Особливості ринкових відносин в Україні..
Формування ринкової економіки в Україні розпочалося зі створенням ринкових інституцій. В Україні була відсутня визначальна ринкова інституція — економічна самостійність господарюючих суб'єктів. Втручання держави в економіку було значним. Саме її наявність гарантує незалежність суб'єктів ринкової економіки. Формування інституцій багатосуб'єктних власників відбувається через роздержавлення власності, її трансформацію у різні форми..
Невіддільною інституцією ринку є вільні ціни, за допомогою яких в умовах конкурентного середовища відтворюється рівновага в економіці.
Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона була адміністративно-командною, характерною рисою якої був тотальний монополізм. Багато підприємств виробляли 60— 100 % певного виду продукції. Така монополія не є ринковою. Вона не передбачає конкуренції, ринкових відносин. Економіка країни була великомасштабною, з незавершеним циклом виробництва. Класичне положення економічної теорії діє лише за наявності інших ринкових умов: демонополізації сфер розподілу, обміну і виробництва, наявності форм господарювання, різних за масштабами, які управляються не з єдиного центру, а економічно та юридично самостійними товаровиробниками. В Україні усіх цих передумов поки що немає.
44. Позичковий капітал. Процент та його економічна природа,
Позичковий капітал сфери обміну — це грошовий капітал, що надається в позику його власником іншому власнику-підприємцю на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента. Загальна формула руху позичкового капіталу Г — Г1 формула руху грош кап: Г-Т-Г¢ , Г¢ = Г+▲ Г
|
|
|
Однак, щоб грошовий капітал накопити або взяти у позику, необхідно, щоб він був вільним, незайнятим у виробничій або комерційній діяльності. Вільний капітал утворюється в будь-якій фірмі, на будь-якому підприємтсві з обігу основного капіталу – у вигляді амортизаційних накопичень. Тимчасового вільний капітал в грошовій формі утворюється в процесі руху оборотного капіталу, у вигляді грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати або закупівлі сировини. А також він утворюється від накопичення частини прибутку. Отже, в кожній фірмі утворюється тимчасово вільний капітал, який може бути наданий у позику.
Фінансоаий ринок (ринок позичкових капіталів) – це механізм перерозподілу капіталу між кредиторами та позикуючими за допомогою посередників на основі попиту та пропозиції на капітал. Позичковий капітал – це особливий товар. Його особливості: він продається та покупається по особливій ціні, якої є позичковий процент; він має подвійний характер; віддається не завжди, а лише на певний строк.
Позичковий процент — це вартість послуги, яка надається кредитором позичальнику (клієнтові), у вигляді надання йому за плату певної суми грошей на обумовлений строк. Процент не відображає вартості позичкового капіталу, а формується на основі інших факторів, серед яких є:
1) процес руху позичкового капіталу має особливі умови. В руках кредитора цей капітал завжди залишається капіталом – власністю, і він надає лише право на його користування.
2) Той, хто позичає, на основі отриманого у позику капіталу організує виробництво та отримує середній прибуток.
3) Позичковий капітал надається лише на певний визначений строк.
45. Банки, їх роль та функції. Банківський прибуток.
Банк – це фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти( вклади), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту(позики), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або конкретними особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск нових грошей.
|
|
|
Усі банки як фінансові установи організаційно і функціонально упорядковані в Банківську систему – сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють у межах грошово-кредитного механізму. Банківська система країни включає: центральний банк; комерційні банки, у тому числі: ощадні, інвестиційні, іпотечні та інші спеціалізовані банки. Кожний елемент банківської системи відіграє важливу роль у життєзабезпеченні ринкової системи. Основне призначення банків – посередництво в переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців грошових ресурсів.
Мета комерційних банків – одержання прибутку. Вони мають, як правило, універсальний характер, створюються у формі пайових або акціонерних. Акціонерні можуть бути відкритого і
закритого типів.
Діяльність комерційних банків спрямовано на отримання прибутку. Банківський прибуток являє собою різницю між процентами на вкладений капітал і виплатою процентів за позикою. Результативність роботи комерційного банку визначається нормою банківського прибут ку — відношенням чистого прибутку до власних коштів (власного капіталу) банку.
46. Суть кредиту. Його форми.
Кредит – форма руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що надається в позику. За своєю сутністю він є позичкою в грошовій або товарній формі на умовах повернення зі сплатою процента і характеризує відносини між кредитором і позичальником. Кредит виконує такі функції:
акумулює і мобілізує грошовий капітал;
перерозподіляє грошовий капітал;
сприяє скороченню витрат обігу;
прискорює концентрацію і централізацію капіталу;
є інструментом регулювання економіки.
Кредит існує в конкретних формах:
Комерційний - продаж товарів у борг з відстрочкою платежу;
Банківський – надається банками та іншими кредитно-фінансовими установами, які мають ліцензію, різним господарським суб’єктам у формі грошових позик;
Споживчий надається банками, фін сово-кредитними установами і торговими підприємствами приватним особам для оплати товарів довгострокового користування; Іпотечний – під заставу;
|
|
|
Державний – позичальник – держава; кредитор – населення і приватний бізнес; Міжнародний – між державами в грошовій або товарній формі. Серед усіх форм кредиту центральне місце посідає банк. кредит. . Позичковий процент — це вартість послуги, яка надається кредитором позичальнику (клієнтові), у вигляді надання йому за плату певної суми грошей на обумовлений строк. Обчислюється він у процентах до суми кредиту, причому умовно, виходячи з розрахунку користування кредитом протягом року. Рівень процента залеж від розміру позик, строків, їх забезп, форми кредитування і ступеня кредитних ризиків.
Норма процента являє собою відношення річної суми процента до вартості позичкового капіталу. Норма процента в умовах досконалої ринкової конкуренції не може бути вищою від норми прибутку, яка забезпечується використанням позичкового капіталу. Процент як плата за користування позичковим капіталом є його ціною, а тому, як ціна на будь-який товар на ринку, він залежить від попиту і пропонування на позичковий капітал.
Капітал сфери обігу
Обслуговування ринків пов'язано із сферою обігу реального і фіктивного капіталу. Обіг — це особлива сфера суспільного відтворення, в якій вироблений продукт переходить до споживача. Капітал сфери обігу функціонує як торговельний і позичковий, які є відокремленими формами продуктивного капіталу. Торговельний капітал спеціалізується на реалізації товарів (послуг). Природа позичкового капіталу складніша і потребує детального аналізу.
Позичковий капітал є відокремленою функціональною формою продуктивного і торговельного капіталу. Загальною формулою його функціонування може бути Г — Г'. По суті позичковий капітал — це грошовий капітал, що надається в позику на певних умовах. Джерелом його утворення є тимчасово вільні кошти. Вони нагромаджуються у підприємців (нерозподілений прибуток, амортизаційний фонд, частина оборотного капіталу в грошовій формі, фонд заробітної плати та стимулювання, резервний фонд тощо), у населення у вигляді заощаджень, у власників землі (як фактора виробництва) у вигляді ренти, у держави
|
|
|
47. Капітал у сфері торгівлі.
У результаті суспільного поділу праці торгівля починає відігравати самостійну функцію життєзабезпечення суспільства через надання певних послуг споживчого і виробничого характеру, що потребує певних ресурсів. Це формує торгівлю як самостійну сферу підприємницької діяльності.
Капітал як ресурс набуває форми торгового капіталу, якщо він забезпечує рух продукту від виробника до споживача. Функцією торгового капіталу є обслуговування процесу купівлі і продажу товарів. Торговий капітал історично передує капіталістичному способу виробництва. Торговий капітал мав прогресивне значення в докапіталістичних формаціях. Він був ланкою, що забезпечувала економічний зв’язок між виробниками і споживачами. Торговий капітал розкладав натуральне господарство феодального суспільства, прискорював перетворення натурального господарства в товарне, активно сприяв розвитку ринку. Також концентрував грошові ресурси в руках приватних осіб і цим готував одну з умов виникнення промислового капіталу.
Оптова торгівля здійснює посередницькі функції між промисловими і роздрібними торговцями. Вона пов’язує між собою райони виробництва товарів з районами їх споживання, організує реалізацію товарів, вироблених у промисловості і сільському господарстві, формує замовлення виробництву і забезпечує постачання товарів роздрібній торгівлі.
Особливістю оптової торгівлі є те, що оптовий торговець має справу не зі звичайними споживачами, а із промисловцями і роздрібними торговцями. Різновидом оптової торгівлі є товарна біржа. Роздрібна торгівля — це реалізація товарів безпосередньо споживачам. Роздрібна торгівля відрізняється від оптової тим, що через роздрібне торгове підприємство реалізуються товари в різноманітному асортименті, а також невеликими партіями.
У роздрібній торгівлі функціонують різні категорії торговців, однак панівне становище посідає великий капітал.
У сучасних умовах у сфері товарного обігу діють великі об’єднання капіталістів.
48. (див 45) Фінансово-кредитні установи.
Фінансово-кредитні установи мають комерційний характер, тобто здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку. Є такі види фінансово-кредитних установ: банки(ощадні, інвестиційні, іпотечні та інші спеціалізовані банки), страхові компанії і пенсійні фонди, а також всілякі інвестиційні компанії, фінансові компанії, спеціалізовані фонди.
|
|
|
