 |
56. Перетворення грошей у капітал.
|
|
|
|
56. Перетворення грошей у капітал.
Термін «капітал» уперше з’являється в ХІІ і ХІІІ ст. і означає «засоби, склади товарів, сума грошей, гроші, позичені під процент».
У ХVІІ ст. цей термін у своєму вузькому значенні став загальноприйнятим, особливо стосовно продуктивного капіталу. Етимологія терміна «капітал» фіксує деякі ключові елементи феномену: він первісно пов’язаний з грішми і являє собою специфічний спосіб організації виробництва.
Поняття капіталу фіксує деякі ключові елементи: первісно пов’язані з грошима, являє собою специфіч. спосіб орг-ції вир-ва. Гроші виступають не тільки як заг. еквівалент, а і як найбільш абстрактна форма сус-ного багатства, як абсолютний ліквідний засіб.
Т-Г-Тспоживання
Г-Т-Г’ приріст грошей - Загальна формула руху капіталу
Г’> Г
Г¢ = Г + ∆ Г
Гроші дають капітал лише тоді, коли пускаються в обіг для наживи (для одержання суми більшої, ніж первісна). Цей рух перетворює гроші в капітал. Першими формами руху капіталу є торгівельні і лихварські (діяли лише в сфері обігу). Грошовий капітал стає продуктивним в процесі первісного нагромадження капіталу і встановлює капітал підприємства. Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичне відношення, це процес, що перетворює з однієї сторони засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з другої безпосередніх робітників у найманих.
Умови для функціонування капіталу: 1. Капітал- це високорозвинуте товарне виробництво і ринок; 2. Наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку. 3. Зосередження у частини господарюючих суб’єктів значної частини засобів виробництва і грошових ресурсів. 4. нАявність людей праці, юридично-вільних, але які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.
|
|
|
Сміт ототожнював капітал з накопиченою працею. Маркс розподіляв матеріально-речовий і суспільний вид капіталу: К= С + V; С- постійний капітал; V- змінний капітал. Ознаки капіталу (сучасна економічна література): 1. Розширилися межі запасів, які вживали Сміт і Рікардо. Все це називається капітальним благом. 2. Поряд з фізичним вживається поняття людський капітал. 3. ототожнюється капітал з грошима (фінансовими ресурсами). 4. Ототожнюється капітал з часом, розглядаючи час як окремий фактор вир-ва.
Капітал розглядають як певну ціність, благо, що приносить його власнику впродовж тривалого часу дохід.
57. Характер взаємозв’язку капіталу і найманої праці.
Значного поширення набув погляд на капітал як на один з виробничих факторів, що поряд з працею, землею приносить доход. Проте є одна цікава особливість – капітал не може виконувати свої ф-ії без допомоги робочої сили, яка на відміну від капіталу не є власністю підприємця.
Наймані працівники можуть бути фактором зростання капіталу. Це криється у характері найманої праці як такої. Її виконують за допомогою засобів вир-ва, які не належать працівникові; цим процесом керує власник засобів вир-ва; результати вир-ва не належать безпосередньому виробникові. Власник засобів вир-ва, наймаючи робітника, на перший погляд, купує його працю, аое це не так, оскільки працб як таку купити не можна. Праця – це процес, в якому створюються матеріальні та нематеріальні блага. Те, що купує власник засобів вир-ва – це специфічна риса людської особистості, її здатність до праці.
Капітал і праця пов’язані трудовими відносинами. Трудові відносини – комплекс взаємовідносин між найманим працівником і работодавцем, пов’яз. з найманням, використанням, відтворенням робочої сили. Включає в себе:
|
|
|
1. Колективні та індивідуальні переговори. 2. Укладання договорів та угод. 3. Визначення умов і розмірів оплати праці. 4. Вирішення трудових конфліктів. 5. Участь найманих працівників в управлінні вир-вом.
Основними суб’єктами труд відносин є: найм працівники, роботодавці.
Труд відносини функц на основі таких принципів: принцип законодавчого забезпечення, партнерства, загальності, адресності, інтегрованості.
58. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти.
Властивості товару робоча сила ті самі, що й для інших товарів. Але є і відмінності, зумовлені специфічністю цього товару. По-перше, у даному разі товаром є не річ, а здатність людини до праці. По-друге, здатність до праці, на відміну від звичайних товарів, відчужується на строк через ринок праці у формі наймання. По-третє, реальне відчуження здатності здійснюється у процесі праці найманого виробника. По-четверте, корисність робочої сили проявляється в її продуктивній силі, якості, культурному розвитку, сумі інших здатностей. По-п’яте, вартість товару робоча сила виступає як вартість життєвих засобів, необхідних для нормального відтворення робочої сили індивіда та членів його родини.
Вступаючи у відносини найму, людина за гроші відчужує свій товар – робочу силу – на основі його вартості, що становить основу заробітної плати. Споживання цього товару відбувається в процесі виробництва, тому, вартість, створювання робітником завдяки абстрактному характеру своєї праці, зовсім не збігається з вартістю, еквівалент якої він отримує у вигляді платні. В іншому разі підприємцю немає сенсу наймати робітника. Отже, вартість, створена робочою силою, має бути більшою, ніж вартість самої робочої сили. Місячна вартість робочої сили, необхідної для виробництва певних елементів, наприклад, становить 60 тис, а чистий доход – 130 тис. Це означає, що робітник отримав за свою працю не повну вартість продукту, створену ним, а лише певну частину, величина якої в цілому достатня для відтворення працівника як такого. Це додаткова вартість.
|
|
|
