 |
103.Роздержавлення і приватизація власності у постсоціалістичних країнах.Особл. ринкової трансформації української економіки.
|
|
|
|
103. Роздержавлення і приватизація власності у постсоціалістичних країнах. Особл. ринкової трансформації української економіки.
Сутність роздержавлення полягає в обмеженні адміністративного втручання державних управлінських структур (можливо до межі повного виключення) в господарську та інвестиційну діяльність підприємств.
В широкому розумінні роздержавлення означає руйнування управлінсь-кої монополії держави. До основних обмежень втручання держави належить відмова держави від надання підприємствам дотацій, субсидій, гарантованих кредитів; скасування примусового державного замовлення; обмеження (не від-мова) втручання держави у процес ціноутворення. Це розширення самостійнос-ті підприємств і організацій (наприклад, звільнення від надмірної опіки, скуто-сті), це відхід держави від оперативного господарського керівництва первин-ними господарськими ланками. Це зміна форм і методів господарювання.
Роздержавлення у вузькому значенні передбачає перетворення державної власності в інші її форми, супроводжуване обов’язковою зміною власника: держави на іншого — приватна особа, колектив, сімейне господарство, акціо-нерне товариство тощо.
Приватизацію ж можна розуміти як форму роздержавлення, що передба-чає перетворення державної власності в приватну. Власне, суть приватизації визначається самою суттю приватної власності. Насамперед це створення ме-ханізму реалізації приватної власності виробника в нових умовах виробництва, перетворення його в повноправного хазяїна, забезпечення йому у всіх сферах господарської діяльності прямої залежності рівня споживання від рівня вироб-ництва.
Приватизація в перехідній економіці є переважною формою роздержав-лення, з одного боку, і наділення громадян власністю за рахунок перерозподілу суспільного майна, з іншого.
|
|
|
Єдиних правил роздержавлення і приватизації не існує. Кожна країна розробляє свої законодавчі акти, враховуючи економічну, політичну, демографічну, історичну та інші особливості.
наша країна не могла використати способи і методи роздержавлення та приватизації, які застосовувалися у західних країнах через низку обставин:
-тотальне одержавлення (частка державного сектору перевищувала 90 %). Це зумовлювалося тим, що державні органи впродовж десятиліть безпосередньо керували всіма стадіями виробничого процесу, розподілу і перерозподілу результатів праці; - -надзвичайно спотворена структура народного господарства (принцип «виробництво в ім'я виробництва» призвів до того, що в 1990 р. частка засобів виробництва становила 69, 5 % усього обсягу виробленої продукції" );
-велика кількість підприємств, основні фонди яких мали високий відсоток зношення; вихід України зі складу СРСР призвів до розриву традиційних економічних зв'язків з відповідним порушенням відтворювального процесу, що в умовах структурної залежності потребувало певної державної підтримки до відновлення нормального процесу; висока частка підприємств воєнно-промислового комплексу і надвеликих підприємств групи «А», що працювали на всесоюзний і міжнародний ринок. їх швидка демонополізація і приватизація призвели б до зруйнування економіки; більшість населення не мала коштів для участі у приватизації; свідомість більшості громадян сформована в умовах соціалізму, головними принципами якого були соціальна справедливість та рівність розподілу; люди, які прийшли до влади, намагалися використати політику як важіль у боротьбі за розподіл та перерозподіл влади, зокрема економічної.
|
|
|
Особливості ринкової трансформації української економіки:
1 вихідний стан ринкових перетворень – антипод ринку – планова економіка. Тому перехід до ринкових відносин здійснюється шляхом глибоких якісних перетворень попередніх відносин;
2 глобальний характер трансформаційних перетворень. Зміні підлягає все: відносини власності, спосіб розподілу ресурсів, мотивація, цілі і засоби економічного розвитку, елементи надбудови;
3 зростання ролі неекономічних факторів розвитку. Це насамперед стосується правильності вибраного курсу економічних перетворень і засобів їх здійснення;
4 трансформаційний економічний спад, зумовлений значною мірою прорахунками у виборі курсу перетворень і засобів його реалізації;
5 необхідність налагодження принципово інших економічних відносин із країнами
колишнього СРСР;
6 складність інтеграції України у світове господарство;
7 затяжна тривалість трансформаційного періоду порівняно з рядом інших постсоціалістичних країн;
8 високий рівень тіньової економіки (понад 50 % ВВП) та засилля олігархічно-кланових структур.
104. характеристика економічного устою в Україні.
Україна відійшла від централізовано-планової економіки, але до системи стратегічного (корпоративного) планування не прийшла. Відсутність економічної стратегії згубна для економічного розвитку, особливо в умовах трансформаційного процесу, коли зміна моделі економіки є практичним завданням.
Реальний перехід в Україні здійснюється не від адмістративно-командної економіки до ринкової, а від змішаної економіки, що функціонувала на директивно-планових засадах до змішаної економіки, що заснована на ринкових принципах. По суті в нашій країні не існувало власної економічної системи. Це була підсистема єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, сформована для його обслуговування. В ній не було багатьох елементів, властивих самостійній економічній системі. В Україні вироблялося лише 20 % кінцевого продукту. Тому тут перехідний процес передбачає зміни в економічній структурі, пов’язані не тільки з ринковою переорієнтацією, а зі створенням власної економічної системи.
|
|
|
В Україні кількаразово спробували провести шокову так звану лібералізацію цін без створення відповідного ринкового середови-ща. Це спричинилося до розвалу системи державного управління, розриву господарських зв'язків як усередині країни, так і в країнах близького зарубіжжя, глибокої платіжної кризи, інфляції, розба-лансованості фінансово-кредитних відносин, різкого падіння як ви-робництва, так і споживання, зубожіння основної маси населення.
Вихід з такого становища полягає тільки у виробленні довгостро-кової економічної політики переходу до соціальне орієнтованих рин-кових відносин, спрямуванні економічних реформ на тісний зв'язок з соціальними гарантіями. Особливого значення для створення бага-тоукладної економіки набуває посилення економічної ролі держави, утворення сучасного механізму державного регулювання. Україна має ставати на більш реалістичний, цивілізований шлях переходу до ринкових відносин з урахуванням наявних можливостей.
Відпрацьованими теоретично й на практиці засобами переходу від командно-адміністративної системи господарювання до соціальне орієнтованого ринкового господарства є роздержавлення і прива-тизація, спрямовані на розвиток багатоукладної економіки та під-приємництва. Першочергового розв'язання потребують проблеми оптимальних меж і можливостей державного сектора економіки на сучасному етапі; створення механізму сприяння підприємни-цтву, що виробляє продукцію, розвитку ринкових інфраструктур тощо. Надзвичайно важливою є проблема активного включення у проведення ринкових реформ людей праці як однієї з сторін три-кутника: держава - праця - підприємництво.
Роздержавлення і приватизація, розвиток підприємництва ма-ють вплинути на зміну структури виробництва; сприяти розвитку ринкової конкуренції й нового, не волюнтаристського, ціноутво-рення; зумовити жорстку фінансову політику держави.
Усі ці заходи, поряд із створенням державної системи регулю-вання економіки, забезпеченням соціального захисту населення, в умовах становлення ринкових відносин мають створити не тільки правові, а й соціально-економічні засади обмеження міжнародного фінансово-спекулятивного капіталу, торгово-мафіозних структур
Статус ринкової економіки в Україні:
Надання вітчизняній економіці статусу ринкової, дало можливість вийти на новий якісний рівень залучення інвестицій в Україну,
|
|
|
