1.3. Управління у ході ведення бою (дій)

Управління – цілеспрямована діяльність командира взводу (відділення, танка) щодо підтримання постійної бойової готовності підрозділу, підготовки його до ведення бою (дій) і керівництва ним під час виконання поставлених завдань.

Управління повинне бути ефективним, оперативним, безперервним, стійким і скритим, забезпечувати готовність підрозділів до дій, ефективне використання їх бойових можливостей та успішне виконання завдання в установлений термін і в будь-яких умовах обстановки.

Для управління підрозділами і вогнем старшим командиром призначаються єдині орієнтири, сигнали, умовні назви та позивні. Змінювати їх забороняється. У разі потреби командир взводу (відділення, танка) може додатково призначати свої орієнтири і сигнали. Під час доповідей старшому командиру і підтриманні взаємодії використовуються тільки ті орієнтири, що визначені ним.

В якості орієнтирів обираються найбільш стійкі до руйнування місцеві предмети, які добре видно у будь-який час доби. Орієнтири нумеруються по рубежах від себе убік противника починаючи з правого флангу на кожному з них. Один з орієнтирів призначається основним.

Для забезпечення управління, крім того, кодуються топографічні карти (схеми, фотознімки) і місцеві предмети, до командирів підрозділів (екіпажів бойових машин) доводяться радіодані, а на ОВТ наносяться позначки й умовні номери.

Для передачі команд (сигналів) застосовуються радіо-, проводові, рухомі і сигнальні засоби зв’язку.

Радіозасоби є найважливішими, а інколи єдиними засобами, які здатні забезпечити управління підрозділами. Під час роботи на радіостанціях суворо дотримуються правил ведення переговорів. Під час передачі команд найменування підрозділів і посади командирів вказуються позивними, а пункти місцевості – умовними (кодованими) найменуваннями або від орієнтирів.

Проводові засоби зв’язку застосовуються самостійно та в комплексі з радіозасобами під час розташування на місці, у вихідному районі та в обороні. Лінії прокладання проводового зв’язку повинні ретельно маскуватись.

Рухомі засоби зв’язку застосовуються в усіх видах бою (дій), а також під час переміщення і розташування підрозділів на місці. У якості рухомих засобів використовуються штатні або спеціальні транспортні засоби, а також піші зв’язківці.

Сигнальні засоби зв’язку застосовуються для передачі команд, сигналів оповіщення, розпізнавання, управління і взаємодії. Вони використовуються для передачі заздалегідь установлених зорових, світлових і звукових сигналів, і повинні бути простими, легкими для запам’ятовування і сприйняття. До засобів передачі зорових сигналів належать прапорці, прожектори бойових машин, димові шашки, ручні димові гранати, димові снаряди (міни); вони можуть подаватися за допомогою зброї або рукою. До світлових сигнальних засобів належать сигнальні патрони, трасуючі кулі і снаряди, сигнальні ліхтарики та лазерні указки. До звукових сигнальних засобів належить електро- і пневмосигнали, сирени, сигнальні свистки, удари в гільзу тощо; вони можуть подаватися пострілами (вибухами), а у розвідці – імітацією звуків тварин і птахів.

Управління підрозділами здійснюється командами (сигналами), що подаються голосом, передаються засобами зв’язку та особистим прикладом. Усередині БМП (БТР), танка використовується переговорний пристрій.

Командир взводу управляє діями підлеглих з КСП, який розгортається у бойовому порядку підрозділу у фортифікаційній споруді або у бойовій машині на місцевості, де забезпечується найкраще спостереження за противником, діями своїх підрозділів, сусідів і місцевістю, безперервне управління взводом, а також ускладнюється його виявлення і ураження. Командир відділення завжди перебуває з відділенням.

Оповіщення підрозділів про повітряного противника, безпосередню загрозу і початок застосування противником засобів ураження, у тому числі ЗМУ, а також про РХБ зараження здійснюється єдиними і постійнодіючими сигналами оповіщення, вони доводяться до всього особового складу.

Командир взводу (відділення, танка) повинен завчасно визначити порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення.

Підрозділи виконують команди (сигнали) тільки свого безпосереднього командира і циркулярні сигнали управління і оповіщення. Команди (сигнали) повинні подаватися до одержання відповіді (відклику) або початку їх виконання.

Під час управління підрозділами (підлеглими) за допомогою сигналів необхідно пам’ятати, що сигнальні засоби демаскують місце розташування командира.

Управління вогнем у ході ведення бою є одним з важливих обов’язків командира взводу (відділення, танка). Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей противника, оцінку їх важливості, визначення черговості ураження; вибір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби); подачу команд на відкриття вогню; спостереження за результатами вогню і коректування стрільби; маневр вогнем; контроль за витратою боєприпасів.

Розвідка цілей противника ведеться особисто командиром, спостерігачами, а у разі потреби – усім особовим складом взводу (відділення) у визначених секторах. Сектори спостереження повинні забезпечувати виявлення противника перед фронтом, на флангах і в тилу, вони призначаються залежно від розташування прицілів, приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу. З БМП (БТР), танків ведеться кругове спостереження.

Оцінка важливості цілі полягає у визначенні безпечних (вогневі засоби, які знаходяться на відстанях, більших від дальності їх дійсного вогню), важливих (цілі, які за своїми вогневими можливостями здатні нанести значні втрати або ураження яких полегшить виконання бойового завдання), небезпечних (вогневі засоби, які знаходяться на дальностях свого дійсного вогню та ведуть вогонь) та особливо важливих (елементи ЗМУ і ВТЗ) цілей. У першу чергу знищуються протитанкові засоби, броньовані машини на передньому краї і в найближчій глибині, обслуги кулеметів і мінометів, снайпери, артилерійські коректувальники, авіанавідники і командири підрозділів противника. Особливо важливі цілі знищуються негайно у міру їх виявлення. Вибір зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби) повинен забезпечити надійне знищення розвіданих цілей.

Під час подачі команди на відкриття вогню із стрілецької зброї командир механізованого взводу (відділення) вказує: кому (підрозділ, вогневий засіб); цілевказання (положення цілі); за необхідністю установки прицілу, точку прицілювання, величина виносу точки прицілювання; довжину черги, (розхід боєприпасів за необхідності); «ВОГОНЬ» – момент відкриття вогню.

Для ведення вогню з танка (БМП) командир взводу вказує: тип снаряда для стрільби з гармати або «КУЛЕМЕТ» – для стрільби зі спареного кулемета; цілевказання, дальність до цілі в метрах; спосіб стрільби (з місця, з короткої зупинки, з ходу); «ВОГОНЬ» – момент відкриття вогню.

З набуттям особовим складом практики у вирішенні вогневих завдань команда на відкриття вогню може подаватися скорочено.

Цілевказання включає положення і назву цілі. Воно може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки), за азимутальним покажчиком, трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів, сигнальними засобами, а також наведенням приладів прицілювання і зброї в ціль. Командир танка у разі необхідності може вести вогонь особисто.

Спостереження за результатами вогню ведеться з метою фіксування ураження цілі або визначення величини відхилення снаряду (кулі) від цілі. Коректування стрільби полягає у внесенні необхідних змін до вихідних установок стрільби для подальшого виконання вогневого завдання. Воно здійснюється вказанням величини відхилення за дальністю і напрямком одночасно (зміною установки прицілу, виносом точки прицілювання).

Маневр вогнем здійснюється для підвищення ефективності ураження противника, для чого застосовується зосередження вогню по найважливіших цілях (об’єктах) противника, розподілення вогню для одночасного ураження декількох цілей (об’єктів), а також перенесення вогню на нові цілі (об’єкти).

Командир підрозділу повинен постійно контролювати витрату боєприпасів підлеглими та вживати заходів щодо поповнення їх до встановлених норм. Недоторканий запас боєкомплекту витрачається з дозволу старшого командира.

Виклик вогню і коректування стрільби підтримуючого артилерійського підрозділу здійснюється через артилерійського коректувальника або особисто командиром підрозділу. Під час виклику вогню вказується: характер і місце розташування цілі або її номер; завдання стрільби (подавити, знищити, зруйнувати, освітити, засліпити, задимити); терміни виконання вогневого завдання. Під час коректування стрільби – величину відхилення за дальністю і напрямком.

Цілевказання екіпажам вертольотів (літаків) здійснюється авіаційним навідником, у разі його відсутності – за розпорядженням старшого командира методом позначення місця цілі вогнем зі стрілецької зброї (озброєння бойових машин) трасуючими кулями (снарядами). Завдання на позначення місця цілі ставиться так, як вогневе завдання з вказанням часу відкриття вогню.

Для взаємного розпізнавання, забезпечення безпеки від ударів своєї авіації та позначення місцезнаходження підрозділів, що знаходяться у безпосередньому зіткненні з противником або ведуть дії в тилу противника, зі складу відділення (екіпажа) може призначатися спеціально підготовлений особовий склад на пост позначення батальйону (роти).

Пост позначення, як правило, складається з двох солдатів і одного сержанта, який призначається старшим. Під час постановки завдання посту позначення вказуються його склад, місце розташування, сигнали розпізнавання, позначення та оповіщення і порядок їх подання. Він забезпечується приладами спостереження, засобами зв’язку та подання сигналів.

Старший поста позначення зобов’язаний: встановити порядок чергування; організувати обладнання поста і його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв’язку і подання сигналів розпізнавання, позначення та оповіщення; вчасно подавати сигнали відповідно до отриманого від командира, який виставив пост, поставити завдання.

Спостереження ведеться безперервно. Черговий поста позначення спостерігає за повітрям і місцевістю у вказаних секторах. Виявивши сигнали розпізнання, що подаються військами, а також літаками і вертольотами, встановлює їх відповідність діючим сигналам, доповідає старшому поста. Старший поста встановленим порядком доповідає командиру, який виставив пост, і відповідно до отриманого завдання дає команду на подання сигналів позначення або оповіщення. Про результати спостереження та подані сигнали здійснюється запис у журналі спостереження.

Управління діями і вогнем взводу (відділення, танка) у ході ведення бою (дій) полягає у спостереженні за результатами дій і вогню підлеглих підрозділів, сусідів, засобів старшого начальника; зборі даних про обстановку та її оцінюванні; прийнятті рішень за обстановкою, яка складається; постановці (уточненні) завдань підрозділам, вогневим засобам; підтриманні (відновленні) взаємодії та всебічного забезпечення бою (дій).

У ході бою (дій) можуть уточнюватися бойові завдання підрозділам, окремі питання взаємодії, управління і всебічного забезпечення. У разі різкої зміни обстановки командир взводу (відділення, танка) зобов’язаний уточнити своє рішення (встановлений порядок дій) або прийняти нове та доповісти про нього старшому командиру.

В ході виконання бойового завдання командир взводу (відділення, танка) зобов’язаний вчасно доповідати старшому командиру та інформувати сусідів про обстановку. У доповіді старшому командиру вказується: хід виконання завдання; положення і стан підрозділу; дані про противника, характер його дій; своє рішення за обстановкою, що склалась. Доповідь може містити прохання до старшого командира про підтримку дій підрозділу.

Негайно доповідається старшому командиру про: раптовий напад противника або появу там, де його не очікували, зміну характеру дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); застосування противником ЗМУ, виявлені загородження і зони зараження; захоплення полонених, документів і озброєння противника; значні втрати своїх сил і засобів, втрату взаємодії з сусідами; кожне рішення, прийняте за власною ініціативою у зв’язку зі зміною обстановки.

Після виконання завдання командир підрозділу (особисто, по засобах зв’язку, за допомогою сигнальних засобів) повинен доповісти про результати ведення бою (дій).

 

 

Розділ 2. Схеми дій відділення в різних видах бою

Схема 1. Розподіл механізованого відділення на бойові групи (варіант).

Схема 2. Розташування механізованого відділення на місці у складі взводу (варіант).

Огляд  мосту Розвідка броду Огляд  гори Засідка Огляд узлісся Огляд населеного пункту

Схема 3. Дії механізованого відділення в якості дозорного відділення на марші (варіант).

Схема 4. Дії механізованого відділення при потраплянні у засідку (варіант).

Схема 5. Оборона механізованого відділення у складі бойових груп (варіант).

Схема 6. Оборона механізованого відділення в рівномірному бойовому порядку (варіант).

Схема 7. Картка вогню механізованого відділення (варіант).

Схема 8. Бойовий порядок гранатометного, протитанкового відділень в наступальному бою (варіант).

Схема 9. Бойовий порядок гранатометного, кулеметного і протитанкового відділення в оборонному бою (варіант).

Схема 10. Бойовий порядок зенітно-ракетного відділення в оборонному і наступальному бою (варіант).

Схема 11. Картка вогню протитанкового відділення (варіант).

Схема 12. Картка вогню зенітно-ракетного відділення (варіант).

Схема 13. Картка вогню гранатометного відділення (варіант).

Схема 14. Картка вогню кулеметного відділення (варіант).

Схема 15. Одночасна атака механізованого відділення (варіант).

Схема 16. Послідовна атака механізованого відділення (варіант).

Схема 17. Подолання мінно-вибухового загородження механізованим відділенням (варіант).

Схема 18. Наступ відділення на противника, який обороняється, з ходу (варіант).

Схема 19. Розташування танкового взводу у складі танкової роти при розташуванні на місці (варіант).

Схема 20. Розміщення блок-поста (сторожового поста) у складі механізованого взводу (варіант).

Розділ 3. Схеми дій взводу (роти) в різних видах бою (бойових дій).

Зустріч з переважаючими силами противника Зустріч з малочисельними силами противника Огляд мосту і розвідка переправи Огляд узлісся Огляд узлісся і населеного пункту Заражена ділянка місцевості Сторожова застава Проходження вихідного пункту

Схема 21. Дії механізованого взводу в головному дозорі на марші (варіант).

а)   б)

Схема 22. Бойовий порядок механізованого взводу в обороні (варіант): а) у кольоровому виконанні; б) у чорно-білому варіанті з кольоровим заповненням.

Схема 23. Схема опорного пункту механізованого взводу (варіант).

Схема 24. Дії механізованого взводу під час висування з глибини (варіант).

Схема 25. Дії механізованого взводу під час ведення наступального бою в складі штурмових груп в населеному пункті.

Схема 26. Побудова колони під час конвоювання (варіант).

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: