 |
Накази, які враховують певний тип операції
|
|
|
|
Накази, які враховують певний тип операції
Філософія управління виконанням бойового завдання вимагає від командирів, штабів використовувати накази, які відповідають певному типу бойового завдання. Це наказ, який віддається підпорядкованому підрозділу, в якому визначено яке завдання необхідно виконати, без детального опису яким чином це завдання слід виконати.
Формат цього наказу базується на типовій структурі обґрунтування бойового завдання та формулюванням статті 5 Північноатлантичного договору. В будь-якому випадку наказ повинен бути якомога коротшим та чіткішим, наскільки це дозволяє обстановка.
Чіткий короткий наказ дозволяє зменшити непорозуміння та зберегти час, що у свою чергу сприятиме досягненню успіху під час виконання бойового завдання.
Типова структура наказу такого типу виглядає наступним чином:
Структура обґрунтування бойового завдання
Завдання
| Задача [= що потрібно зробити] | + | Причина [= чому це потрібно зробити] |
Правильно складений наказ відповідно до типу бойового завдання надає підлеглим максимальної свободи дій щодо визначення оптимального найкращого варіанту дій його виконання.
Основне призначення наказу такого типу – це визначення самого завдання, задуму командира, загальний замисел виконання бойового завдання (проведення операції), організація сил та засобів задля виконання бойового завдання, завдання підлеглих та приданих підрозділів та надання лише загальних необхідних вказівок для координації заходів, що будуть виконуватися. Завдання для підпорядкованих підрозділів включають наступні типові елементи (питання): хто, що, коли, де та чому? особлива увага при цьому приділяється меті (чому? ). Причина (мета), яка доводиться до підлеглих, та задум командира є головними чинниками, які скеровують їх ініціативу.
|
|
|
Правильно складений наказ такого типу зменшує кількість таких завдань, які детально розписуються для виконання підлеглими. Вони надають лише достатню кількість деталей задля координації дій військ.
Загалом планування на тактичному рівні за стандартами НАТО складається з семи етапів. Командир та штаб зазвичай під час планування проходять ці етапи послідовно. Проте, вони можуть переглянути виконані заходи на кожному з етапів перед складанням наказу, оскільки вони отримують більше інформації про обстановку.
Планування на тактичному рівні за стандартами НАТО є динамічним процесом взаємопов’язаних заходів, які включають в себе інші процеси, такі як підготовка розвідувальних даних задля вивчення оперативної обстановки, цілевказання, управління ризиками тощо. Планування на тактичному рівні поєднує сім бойових функцій (управління, розвідка, вогневе ураження, здійснення маневрів, захист, інформаційна діяльність, бойова стійкість) в одному узгодженому (синхронізованому) бойовому розпорядження або наказі.
Здійснення планування на тактичному рівні за стандартами НАТО передбачає проведення декількох формалізованих зустрічей та брифінгів між командиром та штабом задля обговорення, оцінки, погодження або відхилення зусиль з планування в процесі їх виконання. Проте досвід показав, що оптимальний результат процесу планування досягається в тому випадку, коли командир часто проводить неформальні зустрічі зі своїм штабом. Така неформальна взаємодія покращує розуміння обстановки та забезпечує зусилля штабу під час планування адекватно та достовірно відображають задум командира щодо виконання бойового завдання.
4. 2. Завдання учасників процесу планування на тактичному рівні за стандартами НАТО
|
|
|
Завдання командира
Завдання командира в процесі управління виконанням бойового завдання полягає в здійсненні керівництва від початку планування, впродовж виконання бойового завдання та під час оцінки результатів виконаного завдання. Цей процес постійний. Для забезпечення виконання завдання командир повинен усвідомити, чітко уявити, описати обстановку, здійснювати управління виконанням бойового завдання та керівництво підлеглими та оцінювати результати
Командир ініціює процес планування на тактичному рівні після отримання бойового завдання або він може передбачати ймовірність виникнення бойового завдання. Командири та штаби часто починають процес планування за відсутності повного та затвердженого замислу та бойового наказу від вищого штабу.
Командир ініціює процес планування на тактичному рівні після отримання бойового завдання або він може передбачати ймовірність виникнення бойового завдання. Командири та штаби часто починають процес планування за відсутності повного та затвердженого замислу та бойового наказу від вищого штабу.
|
|
|
