Охарактеризуйте античність як історичну і культурну добу, колиску європейської цивілізації

Античність – це доба цивілізації Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. В ті часи були закладені основи майбутньої європейської цивілізації. Розвинулися ремесла та техніка, науки та мистецтво.

Архимедом були закладені основи фізики, Гіппократом – медицини. Піфагором – основи математики, а Евклідом, зокрема – геометрії. Розвинулося мистецтво риторики (Демосфен, Цицерон). Були закладені основи також гуманітарних наук – соціології, політології, філософії (Платон, Аристотель). Роботи античних географів також дали наступним поколінням цінні відомості з приводу світоустрою.

В античності суспільство вперше винайшло демократичну форму державного устрою, визначило статус, права та обов`язки громадянина грецького полісу чи римської республіки. З'явився інститут виборів політиків в органи влади.

Мистецтво античності базувалося в першу чергу на міфології. Давні греки та давні римляни були політеїстами, тобто, вірили у велику кількість різноманітних богів та напівбогів. Боги давньогрецького пантеону – це Зевс, Гера, Гефест, Гермес, Афродіта, Афіна, Артеміда, Арес, Аполлон та інші. Давні римляни вірили фактично в тих же самих богів, тільки називали їх по-іншому: Юпітер, Юнона, Венера, Меркурій, Марс...

Міфи, пригоди людей та богів стали темою античної скульптури, античної архітектури, а також античної літератури (Гомер, Софокл, Аристофан). В добу античності розвинулося театральне мистецтво, для якого драматурги писали п`єси, трагедії та комедії.

Найвищими цінностями античної культури були земна краса та гармонія: природи, мистецтва, людського тіла. Недарма, в античному суспільстві так розвинулася фізична культура, спортивні тренування. Мистецтво та література античності намагалися в першу чергу відтворити цю красу та гармонію. Античність оспівала культ моральності, шляхетності, правильної поведінки, які ведуть людину до гармонії фізичної та духовної досконалості.

2. Розкрийте проблему боротьби добра і зла як рушійної сили розвитку світу в трагедії "Фауст" Й.В. Гете

У трагедії «Фауст» Гете змальовані духовні пошуки головного героя, доктора, вільнодумця та чорнокнижника Фауста. Йому стало замало пізнання звичайної людини, він уклав договір з дияволом Мефістофелем про те, щоб подовжити своє життя до часів існування всього людства. Він хоче піднятись над дійсністю не тільки духом, але й своїми справами.

Добро та світло у творі уособлює Господь, який веде суперечку з Мефістофелем у пролозі. Бог вірить у людину, у те, що чистота, добро та істина переможе в людській душі. «І осоромлений хай буде сатана!»

Заперечення та відсутність віри в трагедії уособлює диявол Мефістофель. Він вважає людське життя мізерним, а світ – безвихідним. Це – зло, як його бачить Гете.

Людина, тобто сам Фауст, знаходиться посередині цих протидіючих сил – добра та зла. Помисли Фауста благородні та високі, він прагне допомогти людям. Але він весь час стикається зі злом, силою розрухи, силою заперечення. Фауст опиняється у ситуаціях вибору між добром та злом, вірою та цинізмом. Часто він сам спричиняє зло, не бажаючи цього. Так він губить життя Маргарити, штовхає її на гріх, проте не може до кінця згубити чистоти її душі.

Саме у боротьбі зла та добра проходить життєвий шлях героя, розвивається невидимий духовний світ його особистості. Мефістофель каже про це: «Будете, як Бог, знати добро і зло». Ця боротьба спрямовує Фауста на пошуки, саме вона відкриває йому істини. В фіналі трагедії в душі героя перемагає розум, світло, добро.

Без без існування зла, темряви, сумнівів та порожнечі поряд із добром, творчістю, вірою, не було б і руху героя вперед, не було б цінності пізнання. Фауст – не просто персонаж, він уособлення всього людства, його прагнень в одній особі. Тому боротьба добра та зла для Гете – це те, що рухає світ людства вперед, до нових знань.

Відповіді на білет № 2 дпа-2013 9 клас "Світова література"