Доведіть, що образ Гамлета у трагедії Вільяма Шекспіра є втіленням ренесансних ідеалів.

Основною ідеєю Відродження стала ідея гуманізму, людяності, тобто цінності кожної людини, кожного людського життя самого по собі. Доба Ренесансу (Відродження) вперше утвердила ідею про те, що людина має право на особистий вибір та на особисту свободу волі. Ще дуже важливою ідеєю Відродження стала віра у великі можливості людського розуму.

Гамлет, принц датський, в епоху Відродження став літературним героєм нового покоління. В його особі Шекспір утверджує ренесансний ідеал людини могутнього розуму, могутньої волі, яка одна виходить на боротьбу зі злом. Ренесансний герой прагне змінити світ, впливати на нього, і відчуває в собі сили зробити це.

Образ Гамлета – це образ, насамперед, вільної людини. Він вільно мислить, і почуття його також вільні, незалежні від будь-яких шор. Гамлет поєднує свою освіту та недзвичайний розум з зовнішньою вродою та фізичною вправністю: він умілий фехтувальник. Принц Гамлет – ренесансний ідеал людини, в якій гармонічно поєднується духовне та тілесне, розумове та фізичне.

Мистецтво та література в епоху Ренесансу виходять з-під необмеженої влади церкви, її догматів та цензури, та починають розмірковувати над «вічними темами буття»: над загадками життя і смерті. Вперше постає проблема вибору: яке вести себе в тих чи інших ситуаціях, що є правильним з точки зору людського розуму та моралі? Адже люди вже не вдовольняються готовими відповідями релігії.

Сам Гамлет протягом твору повсякчас роздумує, що правильно: покора чи протест, прощення чи помста, обов'язок чи особистий вибір. Він шукає істини, намагається віднайти її за допомогою власного розуму. Він в останню мить робить вибір розквитатися з убивцею батька, і це є проявом його особистої волі.

2. Розкрийте проблематику роману Сервантеса "Дон Кіхот". Поясніть суть поняття "донкіхотство".

Проблематика «Дон Кіхота» Сервантеса полягає в протиріччі між лицарськими ідеалами Дон Кіхота, і реальною дійсністю, яка аж совсім не ідеальна. Начитавшись лицарських романів, головний герой сідлає коня та вирушає на боротьбу зі злом. Уява Дон Кіхота робить з клячi — бойового скакуна Росінанта, з селянської дівчини — прекрасну шляхетну даму Дульсінею, якій він присвячує свої лицарські “подвиги”. Землероб Санчо Панса стає оруженосцем великого лицаря.

Та сама уява під час блукань Дон Кіхота підтримує його красиву лицарську ілюзію. Він уявляє, що дама його серця живе у палаці, тому що тільки так личить прекрасним дамам. Торговці уявляються йому лицарями, постоялий двір — замком. Дон Кіхот вірить у правдивість лицарських романів, йому й на думку не спада, що вони — вигадка. Він кидається битися з повітряними млинами — цей вислів навіть став приказкою — тому що вбачає в них великанів. Але ж читач бачить, що реальна дійсність не прикрашена, не благородна, не схожа на красиву казку. І сам старий чоловік — ажніяк не могутнй герой. Він смішний, читачеві шкода його. Дон Кіхот — пародія на лицаря, а роман Сервантеса є гострою та влучною пародією на лицарські романи.

І водночас Дон Кіхот має величну душу. Нехай і в кумедний спосіб, але він прагне нести добро та щастя людям. Стати лицарем, на думку Дон Кіхота — це найкращий спосіб звільнити світ від зла.

Образ Дон Кіхота — це образ. У ньому відтворене безкорисливе прагнення людини захищати добро та справедливість, сповідувати благородні, високі ідеали — так зване “донкіхотство”. Задля своїх ідеалів герой виявляє велику хоробрість, він здатен пожертвувати собою. Це викликає справжню повагу.