Жахливі невинні жарти.

Він з дитинства мав бурхливу уяву. Та саме з дитинства в нього з’явилося бажання бути першим, бути керівником.
Спочатку це були лишу фантазії, потім, він почав розповідати вигадані історії друзям, потім, в нього з’явилася дівчина і фантазії почали втілюватися в життя…

В них розпочалося все випадково, з випадкового знайомства, випадкової першої зустрічі, випадкової повторної… все випадково…
Та всі ці збіги привели до їх стосунків. Вампірша була задоволена, їй подобалося бути поряд з Данко, хоча, не до самого кінця їх стосунків. Та про це пізніше… поки що в них все добре.
Знайомилися вони двічі: першого разу, Данко підійшов до Вампірші і її подруги; другого разу їх познайомив спільний друг Фунтік. Вони повільно розвивали свої стосунки: поцілунки на одинці, потім при друзях, з рештою, він почав залишатися в неї на ніч. Здавалося, все добре, і було все добре, аж доки Данко одного разу не вдарив, хоча злегка, Вампіршу по сідницях, ніби жартома, та це був початок…
До Вампірші припхав старий друг Фунтік, прийшла сестра і звичайно, вони згадали давні часи, коли вони були в одному місті і завжди відпочивали разом. Вони в трьох прогулялися, пограли в карти, потім прийшов Данко. З невідомих для неї причин, її коханий був незадоволений приїздом її друга, а відтак показував це всім, а особливо їй. Всім своїм виглядом він показував що йому неприємно тут бути…
Вампірша намагалася цього не помічати і посміхатися… Та коли Данко з Фунтіком пішли курити, вона з сестрою відкрила блокнот свого друга, в якому на передодні її коханий щось писав.
Усмішка зникла з її обличчя, коли вона прочитала те, що він там написав:
«Я Ростік Осадчук но всі називають мене Данко, хоч мені це не дуже подобається.
Моя робота мене не радує, моя сім’я мене пресує, в універі жопа, дівчина дістала.
Але либа моя всіх дратує, і я цим також, бо як би не було мені ху*ово я посміхаюсь.
Зараз в мене є курево і випивка і це мене радує. Значить жизнь удалась…
Короче, не парся як би не було ху*ово – завтра буде ще хуже…»
Вампірша засмутилася, та нікому нічого не сказала, хоча її сестра і так все зрозуміла.
Вся компанія і далі почала розважатися і звичайно пити…
Ранок для Вампірші видався важким, страшно боліла голова – завідав дядька будун.
Данко весь ранок з неї знущався, казав, що в неї жахливий перегар, що його і розбудив. Бив, що правда злегка, по голові, що додавало гостроти головному болю. Данко познущався і пішов додому, сказавши, що йому потрібно на роботу.
Майже одразу після того як пішов Данко, до неї підійшов Фунтік і запитав:
- Що це було?
- А що було? Нічого. В се нормально. А що? – здивовано відповіла вона.
- Він тебе бив!
- Ніхто нікого не бив! Це просто жарти. – Вампірша навіть спробувала посміхнутися.
- Мені це не подобається! Ніхто з нас трьох ніколи тебе не вдарили, ніколи не образили! Тоді якого х… чорта він це робить?
- В мене все добре! І він нормальний!
- Я знаю як це все добре! Не ти перша не ти остання, я вже таке бачив.
- Повір, все буде добре…
- Скоро приїде твій брат і раптом він таке побачить чи якщо я нап’юся і йому розповім, він його просто вб’є, без слів та погроз, просто вб’є… А раптом Данко приведе друзів, то я не буду стояти збоку. Ти мене знаєш!
- Фунтік, правда, все добре.
- Подивимося!
- Більше на цю тему вони ніколи не розмовляли.

Згодом, вона звикла до його люблячих ударів, звикла приховувати синці на руках під кофтинкою, звикла до його невинних жорстоких жартів і постійно переконувала себе, що це нормально, і що Фунтік помилився.
Вампірша була і звичайно є веселою людиною, вона була дивна особа! Мило-невпевнена та загрозливо-безпорадна, таке собі маленьке і довірливе Щось, у темному одязі. Може з іншої планети?
Звичайно, в неї було багато друзів і звичайно, багато кому вона подобалася, та мало кому відповідала взаємністю.
На превеликий жаль, більшість її улюбленців були дивними людьми, а дехто з них навіть з часом не позбувся потягу до неї. Напевно, більшості дівчат таке б сподобалося, можливо, подобалося і їй, нажаль цього я не знаю… Загалом, в неї в стосунках все було спокійно, до певного моменту, саме того, коли її хлопець, Данко, показав своє справжнє обличчя а її ніби друг та колишній залицяльник, Ярлок, показав своє відношення до неї.
Сталося це в невдовзі після від’їзду Фунтіка. Ярлок приїхав у гості до Вампірші разом із своїм другом.
Спочатку все було добре…
Вампірша з Данко, Ярлок з другом, всі вони сиділи у її квартирі і вживали алкоголь, з підвищенням рівня сп’яніння, Вампірша проявляла все більше уваги та любові до свого хлопця.
Ярлок з кожною хвилиною дратувався і казав різні неприйнятні речі в адресу закоханих. З рештою Данко не витримав і примусив Вампіршу вигнати гостей.
Вампірша вже стояла у дверях квартири і була готова їх зачинити, аж раптом, Ярлока ніби «прорвало», він наговорив їй масу образливих слів і що саме неочікуване, дав їй ляпаса.
Вампірша нічого не зрозуміла, вона була шокована, та нічого не сказала Данко, котрий весь цей час просидів сам у кімнаті і як сказав він сам, нічого не чув і не зрозумів.
Здавалося, що він сприймав події даного типу за норму…
Вперше Данко по справжньому ударив Вампіршу у самий непідходящий момент, хоча для такого, не буває слушної миті.
Її друг, Фунтік, потрапив у лікарню, вона дізналася про це випадково, коли його знайомий прислав вірш від нього її сестрі.
Її сестра прийшла через кілька хвилин після того, як Вампірша отримала повідомлення з віршем. Пересиливши себе та свої сльози, вона прочитала вірш сестрі:
Мов хвилі до берега йду до тебе
Та знову надходить відплив
Живу мов медуза для себе
Непевен, чи хоч колись любив

Осяяне поглядом мов променем сонця
Серце грілось мов пляжний пісок
На світ споглядав з малого віконця
За ним хтось чекав – для мене це шок

Мов човен у морі ходив я один
Подалі від зрадливих портів
Провів чимало одиноких годин
Самотності завжди хотів

Та ти увійшла мов шторм на весні
Та ніжним і теплим бризом
Мов вітром здула турботи буденні
І хочеться бути хоч поряд хоч разом

Мов дурний напивався до безпам’ятства мідій
Ховався в собі я від себе
І з ніг збивав кожен прибій
Тепер мов магнітом тягне до тебе

Для мене ти мов яскравий маяк
І думки на світло пливуть…
Вони сиділи в тиші, жодна з них не промовила ні слова, аж доки до кімнати не увійшов Данко.
- Чого ревемо? – з усмішкою запитав він.
- Фунтік у лікарні…
- Що, добухався?!! Так йому і треба, вони всі троє так закінчать!
- Закрий рот!!! – з ненавистю крикнула Вампірша.
- Ти що сказала?!!
Він імпульсивно вдарив її по обличчю, Вампірша впала, закривши обличчя руками. Її сестра, здивована та налякана, переповнена люттю, виштовхала його з кімнати.
Данко пішов, та перед тим сказав чимало образливих слів в їх адресу.
Її сестра назавжди зненавиділа Данко і постійно прагнула йому поститися, що і зробила, хоча не відразу.
Вампірша вже через кілька днів вибачила Данко і вони знову почали зустрічатися аж до одного жахливого дня…

Брат Вампірші. Котрого всі називали просто Другом, вирішив зробити їй сюрприз, і приїхав у гості, так як у нього був ключ від квартири, він спокійно увійшов і почув крики Данко, потім, він побачив, як той тримав за руку Вампіршу однією рукою, а іншою тримав її за волосся, та зовсім не ніжно.
Друг без слів почав бити Данко, він не міг зупинитися… Та все ж пересилив себе, і врешті-решт викинув його з квартири.
Потім, обійняв сестру і заспокоївся.
Лише в той момент Вампірша зрозуміла, що її друг Фунтік був правий…
Як шкода, що він не помилився…