 |
Газорозрядні люмінесцентні лампи
|
|
|
|
Газорозрядні люмінесцентні лампи
Газорозрядні люмінесцентні лампи порівняно з лампами розжарювання мають значні переваги. Вони більш економічні — світловіддача 30 - 80 лм/Вт; більший термін служби — до 5000 год.; нижча яскравість, хоча сліпучість теж слід обмежувати; вища дифузність світлового потоку (завдяки більшій площі світлової поверхні).
Спектр можна регулювати підбором люмінофору. Залежно від його використання відповідно й маркірують лампи: ЛД — лампи денного світла, ЛТБ — лампи тепло-білого світла, ЛХБ — лампи холодно-білого світла, ЛБ — лампи білого світла, ЛДЦ — лампи з виправленою передачею кольору.
Проте люмінесцентні лампи мають і суттєві недоліки:
1) пульсація — глибина коливань світлового потоку — до 35 — 36 %;
2) за низької температури можуть не працювати;
3) «сутінковий» ефект — при освітленості нижче 150 лк, тобто недостатня освітленість навіть під час розгляду великих деталей;
4) «стробоскопічний» ефект — у процесі розглядання об'єктів, які рухаються або крутяться, можуть спостерігатися множинні контури об'єкта, змінна напрямку і швидкості руху або навіть їхня уявна зупинка.
5) шум (за несправності дроселів);
6) лампи-денного світла (ЛД) дають більше голубого випромінювання, тому в житлових приміщеннях, а також у палатах для хворих рекомендують лампи ЛБ (білого світла).
12. ВЕНТИЛЯЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ
Вентиляція — це заміна забрудненого повітря приміщень чистим.
Повітряне середовище за місцем знаходження поділяють на: атмосферне повітря, повітря житлових та громадських приміщень, повітря виробничих приміщень. До кожного з видів ставлять різні, вимоги, вони мають різні джерела забруднення, унаслідок чого застосовують заходи з оптимізації повітряного середовища. Для збереження чистоти повітря в приміщеннях використовують
|
|
|
вентиляцію.
ПОКАЗНИКИВЕНТИЛЯЦІЇ
Вентиляція характеризується такими показниками: об'ємом та кратністю повітрообміну, які можуть бути у свою чергу потрібними та фактичними.
Потрібний об'єм вентиляції — це та кількість свіжого повітря, яку слід подати в приміщення на 1 людину за 1 год., щоб уміст діоксиду вуглецю (карбону (IV) оксиду) не перевищував допустимого рівня.
Фактичний об'єм вентиляції — це та кількість свіжого повітря, яка фактично надходить у приміщення.
Потрібна кратність повітрообміну — це число, яке показує, скільки разів протягом 1 год. повітря приміщень треба замінити зовнішнім, щоб уміст діоксиду вуглецю не перевищував допустимого рівня.
Фактична кратність повітрообміну — це число, яке показує скільки разів протягом 1 год. повітря приміщень фактично замінюється зовнішнім або витягується з приміщення назовні.
Процес вентиляції може вміщувати в собі подачу в приміщення чистого повітря (припливна вентиляція) або видалення з нього забрудненого (витяжна вентиляція). Знаком «+» позначають кратність повітрообміну за припливом, знаком «—» — за витяжкою. Так, « + 2 —3» означає, що в дане приміщення протягом 1 год. подається двократна, а витягується трикратна кількість повітря.
Якщо витяжка переважає над припливом, забруднене повітря з цього приміщення не поширюватиметься в сусідні приміщення, а навпаки. Таку систему вентиляції в житлових приміщеннях влаштовують на кухні, у ванній, туалеті.
Якщо приплив переважає над витяжкою, то повітря з цього приміщення поширюватиметься в сусідні.
СИСТЕМИ ВЕНТИЛЯЦІЇ
Вентиляцію поділяють на:
1) природну, коли рух повітря виникає за рахунок різниці температур зовнішнього й внутрішнього повітря та дії вітру;
|
|
|
2)штучну (або механічну), коли рух повітря створюється за рахунок механічного спонукання вентиляторами або ежекторами;
3) систему кондиціювання повітря, коли створюються оптимальні умови температури, вологості, швидкості руху повітря, чистоти повітря, що підтримуються автоматично протягом потрібного часу незалежно від зовнішніх та внутрішніх умов.
Вентиляційні системи повинні відповідати певним гігієнічним вимогам:
забезпечувати належну чистоту повітря; не створювати високих та неприємних швидкостей руху повітря; підтримувати разом із системами опалення фізичні параметри повітря — відповідну температуру та вологість; бути простими та безвідмовними в експлуатації; безперебійно працювати; бути безшумними й безпечними.
Природна вентиляція може бути двох видів: неорганізована та організована.
Природна неорганізована вентиляція відбувається за рахунок інфільтрації зовнішнього повітря через щілини у вікнах, дверях, через пори будівельних матеріалів. Кратність повітрообміну при цьому досягає 0, 5 — 0, 75 разу/год.
Природна організована вентиляція створюється за рахунок відкривання кватирок, фрамуг, вікон, дверей та влаштування витяжних каналів.
Для оцінки ефективності вентиляції за допомогою кватирок використовують коефіцієнт аерації, тобто відношення площі кватирок до площі підлоги, яке повинно бути не менше 1: 50. Кратність повітрообміну може досягати 100 (наскрізне провітрювання).
Фрамуги мають значні переваги перед кватирками, оскільки їх можна відкривати під кутом 45°, що дає змогу подавати холодне повітря у верхню зону приміщення та сповільнювати його рух, що зменшує дискомфортний вплив та охолодження людей
|
|
|
