 |
Хімічні чинники повітряного середовища
|
|
|
|
ХІМІЧНІ ЧИННИКИ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА
Атмосферне повітря – це фізична суміш газів різної хімічної природи, якімають важливе значення для живих організмів. Воно складається з таких основних компонентів: азот (78, 084 %), кисень (20, 946 %), аргон (0, 934 %), вуглекислий газ (0, 027 %), малі домішки – водень, неон, гелій, метан, криптон тощо (у сумі майже 0, 009 %). Крім того, в атмосфері є пара води, уміст якої коливається від 0, 2 % (у полярних широтах) до 3 % (поблизу екватора), а також аерозолі, тобто завислі в повітрі надзвичайно дрібні тверді й рідкі частки різних речовин, уміст яких сильно змінюється.
Кисень є важливою складовою атмосферного повітря, його кількість у земній атмосфері становить майже 1, 18-1015 т. Постійний уміст кисню підтримується за рахунок безперервних процесів обміну його в природі. Продуцентами вільного молекулярного кисню на Землі є зелені автотрофні рослини, які утворюють його в процесі фотосинтезу. Ще одним джерелом кисню є водяна пара, яка у верхніх шарах атмосфери під впливом ультрафіолетового випромінювання Сонця розкладається на кисень і водень. Не виключено, що частина атмосферного кисню має вулканічне походження. Значна кількість кисню розчинена в прісних водоймах і водотоках материків, у снігах і льоді, солоній воді морів та океанів. Кожен четвертий атом живої речовини представлений киснем. Для більшості живих організмів кисень є життєво потрібним. У безкисневому середовищі можуть розвиватися тільки анаеробні бактерії.
Азот за кількісним складом є найістотнішим складником атмосферного
повітря і належить до інертних газів. В атмосфері азоту життя неможливе (при збільшенні вмісту азоту в повітрі до 93 % настає смерть), проте він необхідний як розчинник кисню, оскільки дихання чистим киснем зумовлює необоротні процеси в організмі.
|
|
|
Унаслідок дії електричних розрядів азот перетворюється в оксиди азоту, які, випадаючи з атмосферними опадами, збагачують ґрунт солями азотистої та азотної кислот.
Діоксид вуглецю (вуглекислий газ, вуглекислота, СО2) має особливі фізичні та хімічні властивості, завдяки цьому є циркулюючою формою неорганічного вуглецю. У природі він перебуває у вільному та зв'язаному стані в кількості 146 млрд. т, із яких в атмосферному повітрі міститься лише 1, 8 % від його загальної кількості. Основна маса його (70 %) знаходиться в розчиненому стані у воді морів та океанів. До складу деяких мінеральних сполук, вапняків і доломітів входить майже 22 % від загальної кількості СО2, решта припадає на тваринний і рослинний світ, кам'яне вугілля, нафту й гумус.
У природі триває безперервний процес виділення й поглинання СО2. В атмосферу він виділяється за рахунок дихання людини й тварин, процесів горіння, гниття й бродіння тощо. Одночасно в природі проходить процес асиміляції СО2 рослинами під час фотосинтезу. Утворення й асиміляція взаємозв'язані, завдяки чому вміст діоксиду вуглецю в атмосферному повітрі відносно постійний і становить 0, 03 %.
Інші гази в атмосферному повітрі містяться в невеликих кількостях і в
екологічному плані є індиферентними.
Завислі речовини в атмосферному повітрі представлені пилом природного та штучного походження. До складу природного пилу входить космічний, вулканічний, наземний, морський і пил, що утворюється під час лісових пожеж.
7. ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЙОГО ВПЛИВ
НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ І САНІТАРНІ УМОВИ ПРОЖИВАННЯ
В атмосферному повітрі постійно є. завислі речовини (пил), токсичні гази, пилок рослин, спори грибів, бактерії, що спричинює серед людей ріст захворювань, особливо алергійної природи.
|
|
|
Забруднення атмосфери – це зміни газового складу атмосфери внаслідок умісту в ній домішок.
Природними джерелами забруднення є вулканічні виверження, пилові бурі, космічний пил, гейзери, лісові та степові пожежі, виділення рослин, тварин та мікроорганізмів. Деякі шкідливі домішки (вуглекислий газ, оксид вуглецю, сірководень, хлориди й інші сполуки) потрапляють в атмосферу з океану. Особливість природних забруднень полягає в тому, що вони не такі токсичні, як антропогенні, і діють періодично.
Основні джерела антропогенних забруднень:
1)промислові підприємства і теплові електростанції;
2)автотранспорт;
3)топки котелень та будівель.
Засоби сучасного транспорту є одним з основних джерел забруднення атмосфери. До них належить автомобільний, залізничний, морський і річковий транспорт, а також авіація. Проте найчастіше спричинює загальні забруднення атмосфери автомобільний транспорт. Окремий автомобіль виділяє невелику кількість забруднювачів, які швидко розсіюються в атмосфері й не породжують несприятливих наслідків. Але при значному скупченні автомашин виникає загальне забруднення атмосфери.
Джерелами радіоактивного забруднення зовнішнього середовища є експериментальні вибухи під час випробування атомних і водневих бомб, а також різні виробництва й атомні електростанції. Радіоактивні продукти в атмосфері можуть знаходитися від 3 до 9 років, а в нижніх шарах атмосфери – до 3 міс, Основна кількість радіоактивних речовин осідає на землю з атмосферними опадами. Потім вони розносяться водними течіями, організмами, особливо рибами та птахами, які здатні поглинати із середовища радіоізотопи й вибірково концентрувати їх у своїх органах, тканинах, клітинах, що призводить до внутрішнього опромінювання.
Поряд із безпосередньою дією на організм, забруднювачі атмосфери спричинюють непряму дію, яка, насамперед, проявляється у зниженні прозорості атмосфера. При цьому втрачається значна частина ультрафіолетових променів (до 50 % і більше), що призводить до розвитку рахіту й авітамінозу.
|
|
|
