 |
Штучна вентиляція. 13. Мікроклімат та опалення приміщень
|
|
|
|
ШТУЧНА ВЕНТИЛЯЦІЯ
У громадських будівлях, розрахованих на перебування великої кількості людей, у лікарнях, школах, готелях, на виробництві однієї природної вентиляції інколи недостатньо, щоб забезпечити належний санітарний стан повітря. Тоді обладнують штучну вентиляцію, яка не залежить від зовнішньої температури й тиску вітру.
Вентиляція може бути місцева — для одного приміщення і центральна для всього будинку
Для штучної місцевої вентиляції використовують, електровентилятори припливної або витяжної дії, які встановлюють на вікнах або стінах. У приміщеннях із підвищеним забрудненням повітря (кухня, ванна, туалет) установлюють тільки витяжні вентилятори. Проте місцева система має певні недоліки.
Під час використання припливної системи в зимовий час утворюються холодні потоки повітря, робота вентиляторів часто супроводжується значним шумом.
Найсучаснішим типом місцевої вентиляції є установки для кондиціювання повітря.
Штучна центральна вентиляція буває: припливною, коли забезпечує тільки подачу чистого повітря; витяжною, коли видаляє з приміщення забруднене повітря; припливно-витяжною, коли одночасно подається свіже і видаляється забруднене повітря. Будова припливно-витяжної вентиляції така: чисте повітря забирають вентилятори (іноді на значній відстані від будинку) і направляють каналом у припливну камеру, де воно очищається від пилу, проходячи через тканинні та інші фільтри. У холодний період року повітря підігрівають до 12 — 14 °С, у деяких випадках зволожують і подають у приміщення каналами у внутрішніх стінах
Систему кондиціювання поділяють на місцеву (кліматизер) та центральну.
Кондиціонери підігрівають або охолоджують повітря, підсушують, очищають від мікробів та пилу і подають його в приміщення із заданою швидкістю. Вони можуть працювати в режимі забору зовнішнього повітря, а також у режимі часткової й повної рециркуляції.
|
|
|
Слід зазначити, що в процесі фільтрації, обробки й транспортування повітря в 10 — 20 разів зменшується вміст природного озону, на 55 % — кількість легких іонів і збільшується наявність важких іонів (середній показник в атмосферному повітрі села становить 1000 легких іонів в 1 мл, у містах із забрудненою атмосферою — 400— 100 іонів в 1 мл). Тому проводять збагачення повітря у концентрації 4000 — 5000 іонів в 1 мл. Під час обробки та підготовки первинного повітря змінюється якість, втрачається «свіжість», унаслідок цього виникає повітряний дискомфорт.
Певне значення має і психологічний чинник — герметизація приміщень
(постійно закриті вікна мають негативний психологічний вплив на людину).
13. МІКРОКЛІМАТ ТА ОПАЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ
Мікроклімат — це гігієнічні умови, які впливають на теплообмін: температура, вологість, швидкість руху повітря та радіаційна температура (тобто середня температура навколишніх поверхонь або інтенсивність сонячного чи іншого випромінювання).
Теплообмін людини з навколишнім середовищем здійснюється завдяки процесам терморегуляції, які складаються з теплопродукції та тепловіддачі У звичайних умовах (за кімнатної температури 18 °С) людина втрачає 85% тепла через шкіру і 15% на нагрівання їжі. Із 85 % тепловитрат випромінюванням втрачається 45%; шляхом проведення 30 % (у т. ч. конвекцією — тобто через контакт тіла з повітрям, та кондукцією — через контакт із навколишніми предметами); випаровуванням - 10%. Ці співвідношення значно змінюються відповідно до умов мікроклімату.
Швидкість руху повітря впливає на віддачу тепла конвекцією та випаровуванням.
|
|
|
Отже, терморегуляція організму залежить від параметрів мікроклімату.
Нормальна життєдіяльність і висока працездатність людини зберігаються тоді, коли теплова рівновага, тобто відповідність між продукцією тепла і його віддаванням у навколишнє середовище, досягається без напруження терморегуляції.
Залежно від впливу мікрокліматичних умов на процеси терморегуляції виділяють комфортний і дискомфортний мікроклімат.
Для комфортного мікроклімату характерними є не напруженість механізмів терморегуляції; добре тепловідчуття; оптимальний функціональний стан ЦНС; висока фізична та розумова працездатність; стійкість організму до впливу шкідливих чинників навколишнього середовища.
Дискомфортний мікроклімат може бути нагрівним та охолодним. Для нього властиві: напруження процесів терморегуляції; погане самопочуття і тепловідчуття; погіршення умовно-рефлекторної діяльності й функції аналізаторів; зниження працездатності та якості праці; зниження стійкості організму до впливу шкідливих чинників навколишнього середовища.
Дискомфортний мікроклімат може стати причиною гострих та хронічних захворювань.
Мікроклімат у житловому приміщенні повинен забезпечувати сприятливі умови теплообміну легко одягненої людини, яка тривалий час знаходиться в положенні сидячи.
Температура повітря в житловому приміщенні має бути 20°С ±2°С, при оптимальній — 20°С - 22°С і мінімально допустимій — 18°С. У спальнях температура повинна бути 16 - 18°С.
Відносна вологість повітря оптимальна на рівні 30 — 60 %, швидкість руху повітря — 0, 1—0, 15 м/с.
Для дотримання гігієнічних регламентів у приміщеннях застосовують опалювальні системи, кондиціонування повітря, вентиляцію; усунення причин, які створюють дискомфортний мікроклімат.
|
|
|
