 |
7. Структура екскурсії. Композицією екскурсії називають розміщення, послідовність і співвідношення структурних частин екскурсії: підтем основних питань, вступу та завершальної частини. Основна частина екскурсії містить передмову (введення у тему), зав&acu
|
|
|
|
7. Структура екскурсії
Композицією екскурсії називають розміщення, послідовність і співвідношення структурних частин екскурсії: підтем основних питань, вступу та завершальної частини. Основна частина екскурсії містить передмову (введення у тему), зав´ язку, розвиток (наростання) подій, кульмінацію та розв´ язку Передмова (введення у тему) – це стисла розповідь про епоху і місце, в середовищі яких відбуваються події. Введення у тему плавно переростає у зав´ язку, або безпосередній початок дії. Передмова і зав´ язка повинні бути гранично чіткими та лаконічними. Основна частина будується на конкретних екскурсійних об´ єктах, на поєднанні показу та розповіді. Основна частина складається із декількох підтем (в середньому від 5 до 12 підтем), об´ єднаних однією темою. Підтеми включають декілька питань і логічно пов´ язані між собою у певному дозуванні за часом – залежно від значимості тієї або іншої підтеми. При цьому важливим є добір об´ єктів таким чином, щоб вони допомагали розкриттю змісту екскурсії. В основній частині висвітлюється основний текст екскурсії. Його необхідно компонувати таким чином, щоб розповідь Про той чи інший об´ єкт була співвідносною (синхронною) з його показом. Тобто опис-характеристика того чи іншого експоната здійснюється під час його показу екскурсантам. Підтеми підпорядковуються чіткій логічності, матеріал необхідно підбирати з урахуванням розвитку теми. Кожен епізод чітко обумовлений, пов´ язаний змістовними " містками" (логічними переходами) із попереднього в наступний. Розвиток подій базується на активній співучасті з екскурсантами, тому що співучасть – це найвищий емоційний момент, що потребує психологічної готовності. Завершеність кожної підтеми передбачає композиційне завершення кожного окремого питання, кожного епізоду. Розвиток подій необхідно довести до кульмінації, у ході якої найбільше виражається ідея екскурсії. Кульмінація – це точка, момент найвищої напруги фабульної дії (фабула – низка подій, про які розповідає екскурсія). У центрі кульмінації лежить головна подія, головний екскурсійний об´ єкт. Екскурсія на маршруті повинна підготувати екскурсантів до зустрічі з цим об´ єктом. Кульмінацією в екскурсії часто є фінал. Він несе в собі особливе змістовне навантаження, тому що це найбільш важливий момент для максимального прояву активності всіх учасників. Особливості технології, творчий характер роботи збільшують значення монтажу підтем при створенні екскурсії. Для того щоб екскурсія не розпадалася на окремі епізоди, необхідно знайти єдиний сюжетний хід, що відповідає екскурсійній темі. Продуманий сюжетних хід не тільки встановлює динаміку, напрям розвитку сюжету екскурсії, він є з´ єднуючою ланкою при монтажі окремих підтем. Вдало підібрані логічні переходи в конкретному випадку можуть виконувати не тільки з´ єднуючу роль, що створює відчуття цілісності двох цілком різних під тем, айв окремих випадках несуть змістовне навантаження. Висновок, як і вступ, не пов´ язаний з екскурсійними об´ єктами. За часом він займає в середньому до п´ яти хвилин і складається з двох частин: 1) узагальнення, підсумок основного змісту екскурсії; 2) інформація про інші екскурсії, що розширюють і поглиблюють тему.
|
|
|
Висновок часто виконує рекламно-інформаційну роль при залученні майбутніх клієнтів
. Методичні прийоми розповіді в екскурс
Методичні прийоми розповіді спрямовані на те, щоб подати факти приклади, події так, щоб екскурсанти отримали образне уявлення про те, як це було, побачили більшу частину того, про що їм розповідалося. Прийоми розповіді можна поділити на дві великі групи. Перша група поєднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання — донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяти формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам'яті екскурсантів. Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, «питань-відповідей», посилання на свідчення очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції.
|
|
|
Екскурсійна довідка.. Екскурсовод повідомляє стислі відомості про об'єкт, який споглядається: дату спорудження (реставрації), автора проекту, розміри, значення тощо. Під час огляду додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно.
Опис (характеристика) об'єкта ставить за мету надання допомоги в правильному відображенні об'єкта у свідомості екскурсантів (форма, матеріал виготовлення, розташування відносно сусідніх об'єктів). Для даного методу характерні точність і конкретність.
Прийом характеристики побудований на виявленні окремих суттєвих ознак та якостей предмета, явища, людини. На відміну від прийому опису це — перелік особливих ознак, сукупність яких дає найбільш чітке уявлення про даний об'єкт, дозволяє екскурсантам краще зрозуміти його цінність і неповторність.
|
|
|
