23.Екскурсовод, вимоги до нього.

23. Екскурсовод, вимоги до нього.

Екскурсово́ д — людина, що проводить екскурсії по визначних місцях, виставках, експозиціях, музеях, заповідниках, архітектурних спорудженнях, садово-паркових ансамблях і т. д. Супроводжує групи екскурсантів у поїздках. Розробляє тематику екскурсій, маршрути, готує зміст матеріалу, складає тексти, використовує історико-архівні джерела, наукові дані, новітні повідомлення, оновлює методичні розробки, готує інформацію спеціального характеру до доступної форми представлення. Повинний знати методику підготовки і проведення екскурсій, порядок їхнього проведення й обслуговування екскурсантів. Професія екскурсовода пред'являє дуже високі вимоги до якостей людини. Необхідний високий рівень розвитку загальних здібностей — великий інтелект, значний обсяг оперативної і довгострокової пам'яті, гарні показники уваги (стійкість, концентрація, розподіл, переключення), витривалість, працездатність, урівноваженість, розвиті комунікативні уміння і навички. Для успішної роботи екскурсовод повинний мати гарну дикцію й артикуляцію, культурну мову, глибокі знання в області предмета екскурсії, широкий кругозір. Розробка нової тематики вимагає гарних аналітичних здібностей, уміння працювати з архівними матеріалами, друкованими виданнями, іншими джерелами інформації. Професія екскурсовода належить до творчих видів праці, вимагає тривалої різнобічної підготовки і постійного самовдосконалення професіонала в процесі роботи. Бажаний приємний тембр голосу.

30. Особливості підготовки і проведення воєнно-історичних екскурсій.

Проводяться місцями бойової слави (наприклад, битва під Жовтими Водами) або націлені на відвідування фортифікаційних споруд давнього воєнно-інженерного мистецтва (фортеці, замки, земляні вали, бастіони, дзоти, криївки тощо);

37. Особливості підготовки і проведення екскурсій для різних категорій споживачів.

Наочність – це один з принципів пізнання й почуттєвого сприйняття дійсності. Цей принцип ґрунтується на показі конкретних предметів і явищ та їх безпосереднього відображення у свідомості людей. Засоби наочності в екскурсійній практиці прийнято поділяти на два основних види:

-предметні (справжні, натурні) – це всі ті реальні об'єкти, що є основою показу і слугують предметом екскурсійного аналізу;

-образотворчі засоби – це додатковий ілюстративний матеріал з відповідної теми, включений у " портфель екскурсовода".

Технологічна фаза № 1 – Підготовка екскурсовода до екскурсії.

Під підготовкою до проведення екскурсії маємо на увазі роботу екскурсовода перед черговою екскурсією. Екскурсовод повинен враховувати склад групи, емоційно налаштуватися на контакт з цією аудиторією, відновити в пам'яті зміст теми, методичні прийоми показу і розповіді, впорядкувати наочні матеріали в " портфелі", уточнити час проведення і місце своєї зустрічі з групою. До того ж диференційований підхід до обслуговування різних груп – це установка, відповідно до якої програма обслуговування, тематика екскурсії та ін. мають бути зорієнтовані на визначений сегмент ринку, категорію споживача. Екскурсоводові необхідно враховувати мету, інтереси, мотивацію, установки та преференції екскурсантів. При цьому важливим чинником у якісному обслуговуванні є цілісність.

Технологічна фаза № 2 – Знайомство екскурсовода з екскурсантами та його місце під час проведення екскурси.

Екскурсовод, увійшовши в автобус (інший транспортний засіб), знайомиться з групою й налагоджує з нею приязно-емоційний контакт. Він вітається з присутніми, називає своє прізвище, ім'я, по батькові, екскурсійну/туристичну фірму, знайомить туристів із водієм автобуса, тобто робить вступ до екскурсії. Важливо, щоб із самого початку екскурсовод підпорядкував свої дії певним встановленим правилам спілкування з групою. Він не відразу вступає в розмову. Виникає пауза, що триває десять-двадцять секунд. Вступне слово екскурсовода орієнтує аудиторію на уважне ставлення до об'єкта і розповіді, дає уявлення про екскурсію як цілісний процес, де послідовно – ланка за ланкою – розкриватиметься конкретна тема. Вступне слово екскурсовода повинно містити елементи гумору, дотепу та інтригуючу інформацію про те, що невдовзі чекатиме екскурсантів.

Технологічна фаза № 3 – Вихід екскурсантів із автобуса та повернення їх в автобус. Особливості проведення екскурсії під час руху автобуса.

Технологічна фаза №4 – Пересування екскурсантів та організація їхнього сприйняття екскурсійних об'єктів.

Темп руху групи залежить від складу групи (діти, молодь, люди похилого віку), від рельєфу місцевості, якості доріг і стежок тощо. У пішохідній екскурсії темп пересування екскурсантів повільний, неквапливий, тому що об'єкти показу розташовані один біля одного.

При одночасному розташуванні біля одного об'єкта декількох груп між ними повинна зберігатися така відстань, щоб один екскурсовод своєю розповіддю не заважав іншому, щоб одна група не заступала іншій об'єкт спостереження. Особливо певні труднощі виникають при розміщенні груп у камеральному приміщенні, наприклад під час огляду музейної експозиції. Екскурсовод показує своїй групі об'єкти і супроводжує показ аналізом і поясненнями. Це довідки пояснювального характеру, тлумачення пам'яток, подій, творів, міркування чи критичні зауваження з приводу тих чи інших характеристик пам'ятки, інтерпретація історичних подій чи мистецьких явищ з посиланням на різні версії та відмінні судження авторитетних осіб (істориків, мистецтвознавців).