 |
5. Кирило-Мефодієвське братство
|
|
|
|
5. Кирило-Мефодієвське братство
У 1834 р. цар Микола дозволив відкрити другий в Україні університет ім. св. Володимира в Києві.
Незважаючи на русифікаторську політику уряду, Київський університет також був осередком й української науки.
В січні 1846 року, постало з почину молодого викладача історії Миколи Костомарова нелегальне українське таємне товариство Кирило-Мефодіївське Братство. Членами товариства були письменник Пантелеймон Куліш, професор Микола Гулак та інші.
Братство ставило собі за завдання втілювати християнські ідеали і за посередництвом різних реформ перебудувати суспільства на засадах християнського вчення про справедливість, свободу, рівність і братерство. І це було власне основою його філософії.
У програмі Кирило-Мефодіївці ставили вимогу, щоб " уряд і порядок і правление були на землі, але урядник і правитель повинні підлягати закону. Пани повинні освободити своїх невільних. Отже, ідея законності всіх і зрівняння у правах.
Політична програма Кирило-Мефодіївського Братства викладена в основних його документах, у " Книзі битія українського народу" і в " Статуті Товариства св. Кирила й Мефодія" (в оригіналі " Устав Славянского Общества" ), написаного російською мовою. У першому пункті статуту говорилося, що " слов'янські народи повинні в будуччині прилучитися до Росії і скласти з нею одну федерацію".
У " Книзі Буття", як і в " Статуті Братства", йдеться про політичну рівноправність та національне визволення всіх слов'янських народів, а в тому числі українського народу. Костомаров підкреслював, що " українська нація творить собою особливу єдність пройняту духом рівності й братерства, що є її споконвічною властивістю".
|
|
|
Члени Кирило-Мефодіївського Братства вимагали скасування будь-яких станових привілеїв і ліквідації рабства.
У 1847 р. Кирило-Мефодіївське Братство налічувало вже близько сотні членів, і серед них знайшовся студент, який доніс поліції про його існування. Цар Микола І, довідавшись про Братство і його програму, дав наказ заарештувати всіх членів Братства, а його провідників: Миколу Костомарова, Миколу Гулака, Тараса Шевченка, Василя Білозерського, Миколу Савича й Пантелеймона Куліша замкнули в фортецях й засудили на каторгу й заслання; їхні твори заборонено, а цензурамала пильнувати, щоб їхні прізвища не з'являлися в друку".
6. Універсали Центральної ради
Універсали Української Центральної Ради — грамоти-прокламації, що їх видавав український парламент для широкого загалу, як гетьмани козацької доби. Українська Центральна Рада (УЦР) видала 4 Універсали, які визначили етапи української держави — від автономної до самостійної.
Проголошення суверенної Української Народної Республіки викликало значний міжнародний резонанс. Її визнали в 1918 році: Румунія, Франція, Великобританія, США і т. д.
І універсал: 10 червня 1917 — проголосив автономію України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії... народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В. Винниченко. По проголошенні автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат.
ІІ універсал: 3 липня 1917 зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом.
ІІІ універсал: 7 листопада 1917 проголосив Українську Народну Республіку (УНР).
4 універсал: 9 січня 1918 проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.
|
|
|
ІII і IV Універсали поставлено на голосування членами Малої Ради, чим надано їм значення законопроектів.
Директорія УНР не зберегла практику оголошення Універсалів. Замість Універсалів почали видавати декларації.
7. Початок людської цивілізації
В періодизації найдавнішої історії два основні періоди: кам'яний вік (1 млн. р. тому - 2000 р. до н. е. ) та вік металів (починаючи з 2000 р. до н. е. ). В свою чергу, кам'яний вік охоплює такі основні епохи:
ПАЛЕОЛІТ (1млн. р. -15 тис. р. тому) - давньокам'яний вік. Характеризується найбільш примітивним розвитком продуктивних сил і суспільної організації. Саме в палеоліті на територію України насувається льодовик (близько 100тис. р. тому). Кам'яні знаряддя праці виготовляються в основному відколюванням, без шліфування та свердління. Основні заняття людей - мисливство та збирання. Найдавнішою вважають археологи стоянку біля с. Королеве на Закарпатті. У більш пізній період давньокам'яного віку стоянки з'являються на Десні, Дністрі, в Донбасі.
МЕЗОЛІТ (13 тис. р. тому - 7000 р. до н. е. ) - середньокам'яний вік. Кількість населення значно збільшується. Люди внаслідок зміни природних умов переходять переважно до полювання на дрібних тварин; винайдено лук та стріли; приручено собаку. Крім мисливства, поширюється рибальство. Відомі стоянки епохи мезоліту: в Криму - Таш-Аїр; на Одещині - Білолісся, Мирне; на Дністрі - Гребеники, в Надпоріжжі - Осокорівка.
НЕОЛІТ (7000 р. - 3000 р. до н. е. ) - новокам'яний вік, за якого людина вперше переходить до відтворюючого господарства. В степових та лісостепових районах України на початку цієї епохи виникає примітивне землеробство і скотарство. Поступово скотарські племена відокремлюються від землеробських і в степових районах України переходять до кочового способу життя. А в межиріччі Бугу і Дністра за неоліту виникає високорозвинута землеробська культура, яку називають трипільською (за назвою с. Трипілля, де 1896р. вперше були відкриті пам'ятки цієї культури).
|
|
|
Важлива роль в стародавній історії України належить грецьким колоністам. Перші торговельні факторії греків з'являються па чорноморському узбережжі вже в кінці VII ст. до н. е. Поступово тут виникають грецькі міста-держави, найбільшими з яких були Херсонес, Ольвія, Тіра, Феодосія, Пантікапей. Більшість з них являли собою рабовласницькі республіки.
Але на початку нашої ери посилюється тиск на грецькі міста з боку кочівників, а ослаблена Римська імперія вже не здатна їх захистити. В III ст. н. е. у Причорномор'ї встановлюється панування готів (германських племен, що прийшли з узбережжя Балтійського моря) а в другій половині IV ст. - гуннів (войовничих кочівників, навала яких зі Сходу привела в Європі до небаченого спустошення).
На початку нашої ери помітну роль в історичному процесі починають відігравати слов'янські племена. Більшість вчених вважає, що вони здавна населяли територію між Дніпром і Віслою. Основне заняття слов'ян - землеробство, крім цього, поширене було також скотарство, бортництво. В землеробстві слов'яни широко використовували дерев'яне рало з залізним наральником.
|
|
|
