8. Директорія УНР. 9. Періодизація історії України

8. Директорія УНР

Внаслідок  антигетьманського  повстання у грудні 1918 р. до влади прийшла Директорія УНР. Напередодні повстання у Директорії не було чіткої програми дій, крім повалення гетьманату. Тому, прийшовши до влади 14 грудня 1918 р., Директорія лише 26 грудня оприлюднила свій програмний документ “Декларація Української Директорії”. Названий документ мав соціалістичну спрямованість: влада в УНР має належати лише трудовому народу.

В грудні 1918 р. Директорія урочисто в'їхала до Києва, де була відновлена Українська Народна Республіка. Директорія відновила чинність законів УНР, ухвалила новий закон про передання поміщицької землі селянам без викупу та ін. Через складність військово-політичної ситуації виникла криза влади Директорії.

Директорія була утворена як тимчасовий уряд, отже головним її завданням було підготувати вибори до представницького, установчого за метою, органу влади. Їм став Трудовий конгрес, вибори до якого проводились за куріальною системою (соціально-класове представництво). Трудовий конгрес працював 22-29 січня 1919 р. у Київському оперному театрі, і ухвалив важливі юридичні акти. Акт злуки УНР та ЗУНР.

Виборчі права надавались «трудовим верствам» населення. У результаті права голосу були позбавлені промисловці, поміщики, комерсанти, частина інтелігенції, духовенство та інші «нетрудові» прошарки суспільства

У січні 1919 р. відбувся черговий з'їзд партії українських соціал-демократів, яку формально можна було б назвати урядовою. На ньому розгорілися гарячі суперечки між прихильниками радянської форми влади і захисниками загального виборчого права.

У січні 1919 р. відбулася конференція українських есерів, яка утворила самостійну партію. Ліві українські есери разом з соціал-демократами незалежниками вступили у відкриту конфронтацію з Директорією.

16 січня 1919 p., коли виборча кампанія ще не закінчилася, у Києві було скликано державну нараду у складі членів Директорії і уряду. Керівники січових стрільців запропонували утворити замість Директорії військовий тріумвірат у складі С. Петлюри. В. Винниченко і С. Петлюра не бажали віддавати владу новому складу Центральної Ради.

Взимку 1919 р. Радянська влада була відновлена на переважній частині території України, яка дістала назву Українська Соціалістична Радянська Республіка. Основу політики, яку здійснював радянський уряд УСРР, складали воєнно-комуністичні заходи, запозичені з практики Радянської Росії, партії більшовиків на чолі з Леніним.

Наприкінці листопада 1918 р. в Москві було створено Радянський уряд України, і більшовицькі війська без оголо-шення війни пішли в Україну на допомогу цьому урядові.

9. Періодизація історії України

Частіше зустрічаються три підходи до періодизації вітчизняної історії:
I - хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час;
II - за соціально-економічними і політичними ознаками: первісне суспільство, капіталістичне суспільство, соціалістичне (радянське) суспільство і суспільство з перехідною економікою в період незалежності України;
III - за періодами становлення і розвитку української державності: стародавня доба, княжа доба, литовсько-руська (польсько-литовська) доба, козаччина і Гетьманська держава, боротьба за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст. ), українська національно-демократична революція (1917-190 рр. ), радянська Україна і незалежна Українська держава.
Більшість учених поділяють історію України за третім принципом, якого дотримувався і Михайло Грушевський.
1. Стародавня доба - це період від появи людини на території сучасної України і її розвиток до VI–IX ст. нашої ери.
2. Княжа доба: Київська Русь та її спадкоємниця Галицько-Волинська держава (IX–XIII ст. ): утворення великої і сильної Древньоруської держави, головний осередок якої складали усі нинішні етнічні українські землі,

3. Литовсько-польська доба української історії (XIV–XVI ст. ) - це період, коли в результаті феодальної роздробленості, князівських міжусобиць і спустошливих набігів кочівників землі древньоруських князівств стали здобиччю Литви і Польщі.

4. Козаччина і гетьманська держава (кінець XVI – XVIII ст. ). Цей період вітчизняної історії важливий виникненням специфічного соціального стану українського суспільства, але й створенням у ході національної революції 1648-1676 рр. незалежної від Польщі української Козацької держави – Гетьманщини.
5. Період боротьби за українське національне відродження (XIX - поч. ХХ)
6. Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр. ), визначним досягненням якої було створення Української держави – Української народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та проголошення січня 1919 р. Акту злуки усіх українських земель.
7. Радянська державність (УСРР, згодом УРСР), яка була створена на переважній більшості українських земель після поразки української національно-демократичної революції і перебувала у складі СРСР (191-1991 рр. ).
8. Незалежна Українська держава, яка проголошена в серпні 1991 р. в результаті розвалу СРСР.