 |
Внутрішня політика фашистського режиму
|
|
|
|
Внутрішня політика фашистського режиму
| Соціально-політична сфера |
| ¨ Уряд і особисто Гітлер отримали згідно з рішенням рейхстагу надзвичайні повноваження. Їм надавалося право видавати закони, які і могли не відповідати конституції. ¨ Урізані чи скасовані численні демократичні права: розпущені всі політичні партії (крім нацистської, виголошеної „носієм німецької державності”), профспілки, фабрично-заводські комітети. Скасоване право трудових колективів укладати трудові договори з підприємцями. ¨ Проводились арешти, здійснювалось будівництво концтаборів для „неблагонадійних” та „расово неповноцінних”. ¨ В 1934 р. рейхстаг прийняв „Закон про новий устрій держави”, який скасовував законодавчі збори окремих земель (ландтаги) і передавав їх права імперському уряду. Був ліквідований рейхстаг – верхня (друга) палата парламенту, до якої входили представники урядів окремих земель. Після смерті президента Гінденбурга, у серпні того ж року, Гітлер провів плебісцит і, отримавши повноваження президента, виголосив себе „фюрером і рейхсканцлером”. ¨ Були зміцнені загони СС і СД. Величезної влади набула таємна поліція – гестапо. У відповідності до закону 1935 р. її діяльність не підлягала контролю з боку органів юстиції. ¨ У 1935 р. було введено декрет про примусову трудову повинність для юнаків, а в 1938 р. вона була розповсюджена на все доросле населення країни. |
| Економіка |
| ¨ Проведено перебудову економіки: держава посилила свою роль в управлінні економікою. Були введені жорстоке планування та дисципліна. ¨ У 1933 р. уряд видав постанову про примусове картелювання, що посилило владу монополій. Згідно із законом 1934 р. „Про органічну побудову германської економіки” створив шість імперських господарчих груп (промисловість, торгівля, банки, страхування, енергетика, ремесло), яким підпорядковувались численні галузеві і територіальні господарчі групи. На чолі імперських груп, їх „фюрерами” з широкими повноваженнями були поставлені великі німецькі монополісти. ¨ Воєнно-промислові концерни отримували численні пільги та кредити. ¨ На селі зміцнювались великі та середні господарства. Був заборонений виїзд з сільської місцевості у міста. Все сільськогосподарське виробництво було поставлено під суцільний контроль. З 1937 р. було введене обов’язкове постачання державі всього продовольчого зерна. ¨ Напередодні 1937 р. були побудовані 300 великих заводів. |
Напередодні 1939 р. Німеччина досягла певних успіхів в економіці.
|
|
|
Економічні показники розвитку Німеччини (кінець 30-х років)
| Виробництво алюмінію | 1 місце в світі. |
| Виробництво сталі | 1 місце в капіталістичній Європі. |
| Ви добудування кам’яного вугілля | 2 місце в капіталістичній Європі. |
Економічні успіхи дозволили Німеччині створити потужні збройні сили. У 1935 р. була відновлена загальна військова повинність, кількість дивізій збільшилась до 51 (у 1931 р. їх було 10). Правлячі кола Німеччини почали підготовку до світової війни. Проти цієї політики виступали демократичні сили країни, КПН, але створити єдиний та впливовий антифашистський рух в Німеччині не вдалося.
Італія
Наслідки Першої світової війни
| Людські втрати | більше 700 тис. чол.. загинули, 1 млн. чол.. залишилися каліками, 1, 5 млн. чол.. потрапили у полон. |
| Фінансові втрати | більше 65, 5 млрд. лір золотом. |
| Спустошена | вся північно-східна частина країни. |
| Зросла | воєнна промисловість, але вона не знаходила ринків збуту. |
| Погіршилось | соціальне становище. Посилилась інфляція, набагато зріс державний борг. Країну охопило безробіття. |
У 1920 р. в Італії розпочалась економічна криза. Соціалісти та ліберали на парламентських виборах одержали більшість голосів. Авторитет профспілок та ІКП (Італійської Комуністичної партії, утвореної у 1921 р. ) невпинно зростав, що викликало занепокоєння у консервативних колах. В цих умовах почав зміцнюватись фашистський рух.
|
|
|
Створюються фашистські загони під проводом Б. Муссоліні. Не виголошуючи певної політичної програми, фашисти вміло привертали на свій бік різні верстви населення шляхом невизначених обіцянок. Вони стосувалися вирішення проблем відродження величі нації, встановлення республіки, введення загального виборчого права, надання землі найбіднішим селянам, поліпшення становища робітників тощо. Погроми і переслідування, спрямовані фашистами проти робітничих активістів, викликали схвалення з боку буржуазії. 30 жовтня 1922 р. колони фашистів увійшли до Рима, а 31 жовтня за вимогою Муссоліні король призначив його прем’єр-міністром. Остаточне оформлення фашистської диктатури в Італії відбувалося до листопада 1926 р.
Фашизація Італії
| ¨ Розпущено всі політичні організації та партії, крім фашистської. ¨ Створено таємну поліцію. ¨ Засновано Надзвичайний трибунал та введено смертну кару. ¨ Створено Добровільну міліцію національної безпеки. ¨ Створено Велику фашистську раду з метою контролю над парламентом. ¨ Проведено масові арешти опозиції, розправи з комуністами, соціалістами, активістами робітничого руху. |
З 1927 р. фашисти почали створювати так звану „корпоративну державу”, намагаючись встановити „співпрацю класів для створення розвинутої національної економіки”.
|
|
|
