 |
Функції та призначення протоколів прикладного рівня.
|
|
|
|
Функції та призначення протоколів прикладного рівня.
Протоколи прикладного рівня забезпечують різні форми взаємодії прикладних процесів. На прикладному рівні виділяють кілька груп функцій.
Макрокоманди на прикладному рівні:
- виконання макрокоманд у програмах мовами високого рівня;
- опрацювання команд прикладної програми, що використовує віртуальні пристрої;
- виконання мережевих макрокоманд.
Керування програмами:
- завантаження та виконання програм;
- забезпечення можливості обміну програми між ПК з різними системами команд;
- інтерфейс з мовами керування завданнями ОС.
Функції доступу до файлів :
- забезпечення доступу до окремих записів (читання, модифікація, вилучення, доповнення новими записами);
- передавання цілих файлів, або їх частин;
- встановлення позначок кінець запису та кінець файлу та їх інтерпретація;
- переглядання файлу, або множини файлів для пошуку інформації;
- виявлення фізичного розміщення даних за символьними посиланнями.
Функції оплати:
- реєстрація ресурсів, що виконується для нарахування оплпти;
- реєстрація випадків виконання програми, текстів та інших захищених авторськими правилами, для нарахування гонорару.
6. Рівень відображення відображує та перетворює дані, якими обирається процеси. Потреба у цьому рівні обумовлена тим, що різні комп’ютери та пристрої приєднані до мережі, можуть мати різні форми наведення даних – 8-, 16-, 32-, 64- розрядні, різні системи команд і таке інше. Виділяють 3 рівні форми відображення даних – комп’ютер – джерело інформації, відображення призначений для того, щоб спосіб відображення інформації на різних комп’ютерах не впливав на формат даних в мережі.
|
|
|
Кожна інформація, яку формує прикладний рівень для передавання має 2 аспекти – семантику та синтаксис семантика описує зміст повідомлення і є незмінною. На рівні відображення відбувається перетворення синтаксису.
Функції протоколів рівня відображення:
- вибір (узгодження між прикладними процесами) потрібної форми відображення даних;
- перетворення даних (кодів, форматів);
- шифрування інформації.
7. Сеансовий рівень дає змогу організовувати діалогові сеанси між прикладними процесами. Під час роботи сеансового рівня в користувача склався враженим, що прикладні процеси розташовані на одному локальному потужному процесорі.
8. Транспортний рівень надає прикладним об’єктам сполучення через усі фізичні засоби мережі, незалежно від реальної конфігурації усього сполучення. Таке сполучення називається наскрізним сполученням гарантоване транспортним рівнем повинне бути прозорим, тобто не залежати від кодів інформації вищих рівнів. Для ефективного передавання даних на транспортному рівні є кілька класів сервісу, які відрізняються паралельними – пропускною залежністю, часом передавання часом налагодження сполучення, допустимою ймовірністю помилок.
Транспорт. рів не лише дає змогу обирати певний клас сервісу, а й поповнює блоки даних, втрачені на 1 – 3 рівнях. У випадку відмови сполучення на мереженому рівні, він налагоджує інше, мережене сполучення. Транспорт. рів виконує мультиплексування та роз’єднання сполучень, пріоритетне передавання блоків, оптимізує параметри передавання.
9. Мережевий рівень виконує ретрансляцію даних через одну, або кілька систем і забезпечує для транспортного рівня незалежність від методів та засобів комутації різних маршрутів у фізичних засобах сполучення. На цьому рівні відбувається маршрутизація інформації відбувається вибирання шляхів передачі блоків даних залежно від адрес призначення та інших характеристик (завантаження або надійність окремих сполучень). Протокольні блоки даних на мереженому рівні називається пакетами.
|
|
|
10. Канальний рівень призначений для передавання блоків даних через одне фізичне сполучення. Протокольні блоки даних канального рівня називаються кадрами. Важливою функцією рівня є селекція інформації – вибір з усіх прийнятих блоків тільки тих, що призначені конкретній системі.
11. Фізичний рівень виконує спряження систем з фізичним середовищем. Він визначає механічні електричні, функцій ні та процедурні характеристики, які описують доступ до фізичних сполучень. Це фізичне сполучення прозоре – дозволяє передавати довільної кількості бітів. Через одне фізичне сполучення інформації можуть передавати кілька канальних об’єктів, або навпаки одне канальне сполучення обслуговується кількома фізичними.
12. Протоколи канального рівня. Протоколи керування доступом. Тактові системи та принципи їх роботи. Основні недоліки.
На сучасному рівні канальний рівень протоколу розділяють на 2 підрівні – керування доступом до фізичного середовища та керування логічним каналом.
Перший з них забезпечує доступ до фізичних з’єднань і залежить від них, другий забезпечує керування логічним каналом і не залежить від фізичного середовища.
Значну частину протоколів цього рівня стандартизувала організація IEEE – міжнародний інститут інженерів електротехніків. Основи сімейство протоколів, що стандартизує роботу каналів, - IEEE – 802.
IEEE 802. 2 – визначає процедуру обміну даних на підрівні керування логічним каналом. Він загальний для всіх типів фіз.. зєднань і від хар-к з’єднання не залежить.
IEEE 802. 3-02. 12 – описують процедури доступу для різних методів доступу та передавання середовища з урахуванням їх особливостей.
Ці стандарти про дубльовані ISO в стандартах ISO 8802-1 – 8802-11
Протоколи керування доступом.
Підрівень керування доступом до фізичного середовища - найнижчий для канального рівня. Його головна функція - забезпечення доступу окремих абонентів до передавального середовища таким чином, щоб перепускна здатність каналу зв’язку була використана найбільш ефективно.
|
|
|
Спосіб організації доступу до передавального середовища називається методом доступу. Їх розрізняють за:
- хар-ром фіз.. середов. – методи доступу для моноканому та мереж з ретрансляцією
- характером керування – з централізованим, або децентралізованим;
- характером доступу – конкурентні, або з передаванням повноважень.
Тактові системи
Головний принцип їх організації є циклічний розподіл цього часу передачі даних на однакові часові проміжки – такти (або слоти ).
У кожної станції свій слот.
Така система подібна до конвеєра. Тактові системи поділяються на синхронні та асинхронні. У синхронних системах є центральний таймер та лінія синхронізація. В асинхронних системах сигнали синхронізації передаються разом з інформацією.
Недоліки:
- канали виконуються неефективно, наявність пустих слотів через нерівномірність передачі даних, невисока швидкість;
- зменшення ефективності мережі в наслідок збільшення кількості станцій, можливість роботи до 100 станцій.
|
|
|
