 |
4.3. Практичні завдання. ЗМІСТ ТЕМИ. Роль сімейної медицини у вирішенні проблеми громадського здоров'я. на оцінку населенням діяльності системи ОЗ.
|
|
|
|
4. 3. Практичні завдання.
Заповнити основні облікові документи лікарів загальної практики:
а. статистичний талон
б. амбулаторна картка
в. медична довідка
г. направлення на санаторно-курортне лікування
д. лікарське свідоцтво про смерть
е. картка диспансерного спостереження
ж. анамнестична карта
ЗМІСТ ТЕМИ.
Роль сімейної медицини у вирішенні проблеми громадського здоров'я
Щодо економічних показників доведено: сімейна медицина рентабельна за рахунок зменшення направлень на консультації, аналізи, госпіталізацію. Прийом у сімейного лікаря вдвічі дешевший, ніж прийом лікаря-спеціаліста.
Стратегія ВООЗ щодо переорієнтації меддопомоги на первинну медико-санітарну допомогу і сімейну медицину, прийнята більшістю держав світу і розвивається на основі прийнятих урядами цих країн відповідних нормативно-правових документів. Цей процес здійснюється у вигляді масштабних реформ з відповідною науково-методичної, фінансово-економічної, організаційно-управлінської, соціологічної та організаційною підтримкою.
Сімейну лікарську практику слід розглядати як таку, що забезпечує тривалу опіку над здоров'ям громадянина і всіх членів його сім'ї, незалежно від характеру хвороби, стану органів і систем організму, у всі періоди життя людини і функціонування сім'ї.
Сімейний лікар - це спеціаліст з вищою медичною освітою, який пройшов підготовку в інтернатурі та за спеціальністю «Лікар загальної практики» або лікар-терапевт, або лікар-педіатр, який пройшов підготовку на циклі спеціалізації з сімейної медицини в інституті (факультеті) удосконалення лікарів і отримав сертифікат спеціаліста за спеціальністю «Лікар загальної практики» або «Сімейна медицина».
|
|
|
Сімейний лікар має юридичне право надавати первинну багатопрофільну медико-санітарну допомогу. За ним закріплюється сімейно-територіальний ділянку. Сімейний лікар виступає інтегратором оцінки стану здоров'я пацієнтів, яка здійснюється різними фахівцями, бере участь у розробці планів лікувально-оздоровчого характеру, координує їх реалізацію і дає оцінку ефективності. Він здійснює корекцію стилю життя, є адвокатом і провідником в складній системі охорони здоров'я, медико-санітарного, фармацевтичного та, у певному обсязі, соціального забезпечення.
Сімейні лікарі співпрацюють у контакті з лікарями вузьких спеціальностей. Їхні взаємини базуються на тій основі, що всі здорові і хворі жителі закріпленої території знаходяться під постійним наглядом сімейного доктора. Основною метою сімейної медицини є збереження і зміцнення здоров'я населення.
Сімейну медицину як спеціальність відрізняє ряд принципів.
Головні із них:
- довготривалість і безперервність спостереження;
- багатопрофільність первинно-медичної допомоги;
- відношення до сім’ї, як до одиниці медичного обслуговування;
- превентивність, як основа діяльності сімейного лікаря;
- економічна ефективність і доцільність допомоги;
- координація медичної допомоги;
- відповідальність пацієнта, членів його сім’ї і суспільства за збереження і покращення його здоров’я.
Вплив роботи сімейного лікаря на показники здоров’я населення,
на роботу стаціонарів, на потребу у швидкій допомозі,
на оцінку населенням діяльності системи ОЗ.
· За висновками науковців та даними ВООЗ, лише 10% пацієнтів потребують подальшого обслуговування на вторинному рівні медичної допомоги, а це означає, що 90% усіх звернень по медичну допомогу можна повноцінно задовольнити на рівні первинної допомоги.
|
|
|
· Низка авторів дійшли висновку про те, що при цьому використовується менше ресурсів, знижується рівень користування послугами спеціалістів та швидкою медичною допомогою (ШМД).
· Правильно організована ПМД знижує витрати в розрахунку на одного пацієнта та покращує результати лікування. У системі медичного обслуговування ПМД є складовою, яка потребує найменше ресурсів.
· Порівняння даних по країнах із високим рівнем доходів показує, що збільшення кількості лікарів загальної практики, які працюють у амбулаторних установах, супроводжується зниженням загальних витрат і підвищенням якості послуг.
· За даними вітчизняних учених, ефективність роботи закладів ЗП/СМ проявляється в зниженні рівня госпіталізації на 30%, зменшенні кількості звернень населення на станції швидкої допомоги на 20%, а до «вузьких» спеціалістів амбулаторно-поліклінічної ланки — більше ніж у 2 рази; майже на 50% збільшується обсяг реабілітаційних заходів для інвалідів і на 60% — обсяг диспансеризації. За даними окремих дослідників, лікар загальної практики може взяти на себе 22, 7% усіх відвідувань до хірурга, 34, 4% — до офтальмолога, 41% — до отоларинголога і 46, 6% — до невропатолога.
· За даними українських дослідників, сімейний лікар установлює до 40% діагнозів, відповідно на консультації до вузьких спеціалістів він направляє хворих у 2, 5–3, 0 рази рідше, ніж дільничний терапевт. Рівень госпіталізації в сімейного лікаря в 3–4 рази нижчий, ніж у терапевта, а кількість стаціонарів удома більша в 1, 5 рази. Вартість одного візиту нижча в амбулаторії сімейного лікаря в 1, 5 рази, ніж у поліклініці. Направлень на консультацію до інших спеціалістів у амбулаторії сімейного лікаря в 2, 5 рази менше, ніж у поліклініці, рівень госпіталізації — у 2 рази нижчий.
Отже, діяльність ПМД спрямована на розв’язання проблем збереження і зміцнення здоров’я всього населення і є однією з найефективніших стратегій підвищення результативності системи охорони здоров’я в цілому, а також справедливого розміщення та раціонального використання коштів у галузі.
Медична допомога, що надає сімейний лікар, має бути побудована на характеристиках, що ВООЗ визначила як притаманні загальній практиці/сімейній медицині у системах охорони здоров’я різних країн.
|
|
|
