 |
Лікар з надання первинної медичної допомоги
|
|
|
|
Лікар з надання первинної медичної допомоги
Згідно ст. 35. Основ Законодавства України про охорону здоров'я - лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги пацієнтові є лікар загальної практики - сімейний лікар центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги або лікар загальної практики - сімейний лікар, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець та може перебувати у цивільно-правових відносинах із таким центром.
До 31 грудня 2019 року ПМД надають лікарі загальної практики – сімейні лікарі (далі — лікарі ЗП-СЛ) та інші медичні працівники, які працюють під керівництвом таких лікарів, а також лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні та інші медичні працівники, які працюють під керівництвом лікарів-терапевтів дільничних і лікарів-педіатрів дільничних.
Організація надання ПМД сільському населенню.
Особливостями організації ПМД у сільській місцевості є:
а) наявність дворівневості (долікарський і лікарський рівні);
б) значне число амбулаторій, у яких працює 1 лікар (моно-практика).
У амбулаторіях, розташованих у містах і сільській місцевості мають бути наявні кабінети та оснащення відповідно до наказу МОЗ України від 23. 02. 2012 № 132 " Про затвердження Примірного табеля оснащення лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу".
В сільській місцевості загальна лікарська практика може бути організована у 5 видах:
· індивідуальна (1 лікар, 2–3 медичних сестри);
· індивідуальна (1 лікар, 3 м/с з цілодобовим наданням невідкладної та швидкої допомоги);
· індивідуальна з денним стаціонаром (1 лікар, 3 медичних сестри);
|
|
|
· групова практика (2–3 лікарі, 3–4 медичних сестри);
· групова практика (відділення дільничних/сімейних лікарів при ЦПМСД).
Вибір моделі за обсягом лікарської практики (індивідуальна, групова) залежить від кількості обслуговуваного населення, віддаленості від лікарень, підготовки персоналу.
ЦПМСД у сільській місцевості створюються у кожній адміністративно-територіальній одиниці шляхом виділення з центральної районної лікарні підрозділів з надання ПМСД і відповідної частини адміністративно-управлінських і господарських підрозділів. та приєднання мережі лікарських амбулаторій у т. ч. сільських лікарських амбулаторій та амбулаторій загальної практики-сімейної медицини (далі ─ ЛА) і пунктів з надання долікарської допомоги (фельдшерсько-акушерські пункти, фельдшерські пункти, медичні пункти та медичні кабінети) (далі ─ ФАП-МП).
Лікарські амбулаторії можуть обслуговувати декілька населених пунктів, таким чином, щоб лікарською первинною медико-санітарною допомогою було охоплено все населення.
| Функції управління: статистика, менеджмент, планування, оплата послуг, контроль, постачання, робота з кадрами, облік, звітність тощо |
| Лікарський рівень: надання первинної лікарської медичної допомоги, включаючи здійснення експрес-досліджень, визначення маршруту пацієнта |
| Долікарський рівень: надання долікарської допомоги |
| ЦПМСД |
| Амбулаторія |
| Амбулаторія |
| ФАП/ФП |
| ФАП/ФП |
| ФАП/ФП |
| ФАП/ФП |
| Районний центр |
Типова організація первинної медико-санітарної допомоги
в сільській місцевості
ТЕМА 10. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ РОБОТИ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
1. Актуальність теми
Нині у цілому світі спостерігається тенденція до зближення медичного персоналу і хворої людини, розвитку партнерських відносин між лікарем та пацієнтом. Найбільше відповідає таким прагненням система сімейної медицини, в центрі якої знаходиться сімейний лікар та перший і надійний помічник — медична сестра.
|
|
|
Сьогодні розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини розглядається в Україні згідно з рекомендаціями ВООЗ та Концепцією реформування системи охорони здоров’я як стратегічний напрям і першочергове завдання.
Сімейний лікар, як це робиться у багатьох розвинутих країнах світу, має вести родину в цілому, що називається «від нуля і до кінця». Сімейний лікар має бути найкращим спеціалістом з хвороб, що виникають у членів родини, оскільки він добре знає своїх пацієнтів, постійно знаходиться у контакті з ними.
Він координує усі види медичної допомоги членам сім’ї і несе відповідальність за здоров’я кожного. Здійснення первинної медико-санітарної допомоги членам родини передбачає цілу низку заходів. Сюди відносять діагностику, лікування та профілактику поширених захворювань у дорослих і дітей, динамічне спостереження за здоров’ям пацієнтів, надання невідкладної допомоги, організацію консультацій спеціалістами у разі необхідності, консультації з проблеми планування сім’ї, етики, психології, гігієни, соціальних, сексуальних аспектів життя, проблем вигодовування, виховання, профорієнтації дітей.
Сімейну медицину як спеціальність особливо характеризує система професійних цінностей спеціалістів, які у ній працюють.
Це, перш за все, широкий погляд на клінічні проблеми пацієнта, медичне обслуговування в контексті сім'ї, індивідуальний підхід до здоров'я хворого та членів його сім'ї. Лікар загальної практики-сімейний лікар – повинен добре розуміти, як сім'я впливає на здоров'я пацієнта і як здоров'я пацієнта відображається на його сім'ї.
Співробітництво із сім'єю буде означати, що з боку медичних працівників з'явиться розуміння і поважливе відношення до емоційних переживань і наслідків, які обов'язково виникають при захворюванні одного із членів сім'ї.
2. Конкретні цілі:
· Знати принципи організації роботи сімейного лікаря за умови її здійснення на основі різних моделей.
|
|
|
· Знати правові основи діяльності сімейного лікаря.
· Знати принципи організації співпраці сімейного лікаря з парамедичною службою та соціальними працівниками.
· Знати функції сімейного лікаря.
· Вміти вести основну облікову документацію закладів ПМД.
· Трактувати завдання та етапи диспансеризації.
· Вміти виділити контингенти дорослого населення, що підлягають диспансерному спостереженню за медичними і соціальними показаннями.
|
|
|
