 |
4.3 Практичні завдання. ЗМІСТ ТЕМИ. Особливості планової госпіталізації.. Порядок госпіталізації за екстрених показань.
|
|
|
|
4. 3 Практичні завдання.
1. Визначити показники діяльності стаціонару
2. Класифікувати основні облікові документи стаціонару.
ЗМІСТ ТЕМИ
Міністерство охорони здоров’я України продовжує розробляти нормативну базу, яка передбачає чіткий і системний структурний розподіл медичної допомоги на первинний, вторинний (спеціалізований) та третинний (високоспеціалізований) рівні. Зокрема, для громадського обговорення на сайті МОЗ оприлюднено проект наказу, яким затверджується порядок направлення та госпіталізації пацієнтів до закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану (вторинну) медичну допомогу, та перелік діагностичних обстежень для планової госпіталізації пацієнта. Документом також затверджено уніфіковану форму направлення на госпіталізацію або консультацію лікаря-спеціаліста. Ухвалення проекту наказу має заповнити прогалину в законодавстві України щодо регламентації правового механізму доступу пацієнтів до вторинної медичної допомоги (ВМД) через лікаря первинної медико-санітарної допомоги. Спеціалізована (вторинна) допомога надається в стаціонарних умовах багатопрофільними або однопрофільними лікарнями і в амбулаторних умовах – консультативно-діагностичними центрами. Організація госпіталізації в кожному окремому закладі вторинної допомоги регламентується правилами роботи закладу, затвердженими керівником.
Потребу в консультації або госпіталізації визначатиме сімейний лікар. У межах реорганізації системи охорони здоров’я мережа медичних закладів буде чітко структурована та оптимізована. Впровадження загальної практики сімейної медицини передбачає, що людина, яка потребуватиме допомоги (крім екстрених випадків), звертатиметься винятково до сімейного лікаря. Той же, у разі потреби в проведенні необхідних обстежень, консультації лікарів-спеціалістів або стаціонарного лікування, визначить медичний маршрут пацієнта і скерує його до відповідних закладів охорони здоров’я вторинного рівня. Крім того, згідно з проектом, за потреби пацієнт може бути направлений до медичного закладу вторинного рівня службою швидкої та невідкладної меддопомоги, лікарями закладів третинного та вторинного рівнів іншого профілю та звернутися туди самостійно без направлення. Причому, якщо хворий потребує госпіталізації до профільного закладу вторинної допомоги, лікар закладу третинного чи вторинного рівнів попередньо має погодити її з лікарем загальної практики. Направлення пацієнтів до таких закладів здійснюватиметься планово або за екстреними показаннями.
|
|
|
Особливості планової госпіталізації.
Щоб провести діагностичні функціональні, інструментальні або лабораторні обстеження, лікар загальної практики планово скеровує пацієнта до відповідної діагностичної служби, а по фахову консультацію – до лікаря-спеціаліста. У разі загострення хронічних захворювань та наявності показань для госпіталізації або стаціонарного обстеження, яке неможливо забезпечити в амбулаторно-поліклінічних умовах, та для проведення стаціонарного лікування пацієнта спрямовуватимуть до профільного відділення закладу ВМД. Проектом наказу чітко прописано підстави, за яких лікар-спеціаліст третинного рівня може направляти пацієнтів до закладів вторинного рівня. При цьому максимальний термін очікування на планову госпіталізацію не може перевищувати двох місяців із моменту направлення на госпіталізацію, а для онкологічного хворого – одного місяця. Строки ж обстеження, яке проводиться в амбулаторних умовах, не повинні перевищувати 30 днів. Планове направлення на госпіталізацію чи консультацію лікаря-спеціаліста до закладів ВМД неможливе без оформлення лікарем будь-якого рівня відповідної медичної документації. Тож в проекті наказу наводиться чіткий перелік необхідних документів, включно з випискою із медичної карти хворого (ф. 027/о) із зазначенням діагнозу, результатів проведеного лікування та обстеження. Додаткові обстеження для хворих, які госпіталізуються до закладів ВМД, визначаються стандартами та уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ України, залежно від Класу, Блоку та нозології захворювання відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10‑ го перегляду.
|
|
|
Порядок госпіталізації за екстрених показань.
У разі раптового погіршення стану здоров’я пацієнта з порушенням функцій органів і систем, гострого розвитку захворювання з вираженою гіпертермічною реакцією, інтоксикацією, інтенсивного болю будь-якої локалізації, інших гострих станів пацієнт направляється до медичного закладу вторинного рівня за екстреними показаннями. За таких самих умов пацієнт може звернутися до закладів вторинного рівня самостійно. У проекті чітко прописано, що транспортування пацієнта за невідкладного стану здійснюється санітарним транспортом закладу первинної медико-санітарної допомоги у супроводі лікаря загальної практики чи службою швидкої та невідкладної медичної допомоги. В такому разі до направлення на госпіталізацію (консультацію) додається Супровідний листок і Талон до супровідного листка (ф. 114/о). Відсутність документів, що засвідчують особу, за наявності екстрених медичних показань не може бути причиною відмови в направленні на консультацію чи госпіталізацію.
Вторинна (спеціалізована) медична допомога - вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітацію та профілактику хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (при вагітності та пологах) станів, які можуть бути надані лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів); направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або для надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
|
|
|
Надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги забезпечується в стаціонарних умовах багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування, лікарнями відновного (реабілітаційного), планового лікування, хоспісами, спеціалізованими медичними центрами; в амбулаторних умовах - консультативно-діагностичними підрозділами лікарень, центрами з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичними центрами).
Для забезпечення ефективного надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги на території пілотних регіонів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, створюються госпітальні округи, до складу яких входять заклади охорони здоров'я відповідного профілю та спеціалізації.
Госпітальний округ - організаційно-функціональне об'єднання закладів охорони здоров'я пілотного регіону, які задовольняють потребу населення однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць такого регіону у вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі.
У межах однієї адміністративно-територіальної одиниці пілотного регіону у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку може бути створено більше ніж один госпітальний округ.
Заклади охорони здоров'я можуть включатися до складу госпітальних округів за погодженням з органами, уповноваженими відповідно до закону управляти майном цих закладів.
Реорганізація мережі закладів охорони здоров‘я, що надають вторинну медичну допомогу, передбачаєпоетапну структурну перебудову регіональної системи охорони здоров’я шляхом оптимізації мережі закладів охорони здоров’я.
Оптимізація мережі закладів охорони здоров’я (їх підрозділів), що надають вторинну медичну допомогу, включає:
· створення госпітальних округів, які об'єднують заклади декількох районів або міст і районів. Чисельність населення, що обслуговується закладами госпітального округу, визначається залежно від щільності та характеру розселення населення, з урахуванням стану транспортних комунікацій у межах від 100 тис до 500 тис осіб;
|
|
|
· проведення перепрофілювання закладів вторинної медичної допомоги, які входять до складу госпітального округу з урахуванням їх матеріально-технічного та кадрового потенціалу, профілю діяльності та структури медичних послуг, у заклади, що надають допомогу різної інтенсивності.
Перепрофілювання закладів вторинної медичної допомоги передбачає створення наступних лікувальних закладів:
- лікарня інтенсивної допомоги – надання цілодобової медичної допомоги хворим з гострими станами, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт, гостра кровотеча тощо). Ресурсне забезпечення лікарень цього типу потребує інтенсивних технологій, спеціалізованого, діагностичного та лікувального обладнання, наявності служби реанімації та інтенсивної терапії, служби екстреної діагностики.
- лікарня планового лікування хронічних хворих – проведення повторних курсів терапії або доліковування з використанням стандартних схем лікування.
- лікарня відновного лікування – відновлення функцій, що зазнали порушення через захворювання чи травми, з метою попередження інвалідності та/або реабілітації інвалідів, які потребують спеціального обладнання (фізіотерапевтичного, тренажерів для лікувальної фізкультури тощо).
- хоспіси – надання паліативної допомоги та психологічної підтримки термінальним (безнадійно) хворим, наявність спеціального оснащення для надання допомоги і догляду, а також спеціально підготовленого, переважно сестринського, персоналу та широке залучення волонтерів.
- лікарня медико-соціальної допомоги – догляд та надання соціальної і паліативної допомоги хронічним хворих, мінімальне забезпечення діагностичним та лікувальним обладнання, спеціально підготовлений середній медичний персонал та соціальні працівники.
Надходження пацієнтів до закладів охорони здоров‘я, що надають вторинну медичну допомогу, здійснюється наступним чином:
- до лікарень інтенсивного лікування – доставка санітарним транспортом або самозвернення пацієнтів, або за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря, або лікаря спеціаліста;
- до стаціонарних та поліклінічних відділень лікарень планового лікування хронічних хворих - за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря;
- до лікарень відновного лікування – за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря, лікарів лікарень інтенсивного лікування, лікарів–спеціалістів лікарень планового лікування, закладів третинної медичної допомоги;
|
|
|
- до лікарень медико-соціальної допомоги та хоспісів – за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря;
- до самостійних консультативно-діагностичних центрів, консультативно-діагностичних центрів лікарень планового лікування - за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря; до консультативно-діагностичних центрів лікарень інтенсивного лікування – за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря або лікаря спеціаліста.
На перехідному етапі реформування в непілотних регіонах вторинна медична допомога міському населенню надається міськими багатопрофільними та спеціалізованими лікарнями.
Міська лікарня є лікувально-профілактичним закладом, який забезпечує надання кваліфікованої стаціонарної, а в разі наявності у її складі поліклініки - амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги населенню міста.
За видом, обсягами, характером надання медичної допомоги та системою організації роботи міська лікарня може бути:
- за профілем - багатопрофільною та спеціалізованою;
- за системою організації - об'єднаною та необ'єднаною з поліклінікою;
- за обсягами діяльності - різної категорійності (ліжкової потужності).
Завданнями міської лікарні є:
· Надання в повному обсязі кваліфікованої спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги населенню.
· Удосконалення організаційних форм та методів медичного обслуговування населення і догляду за хворими з метою підвищення якості та ефективності надання медичної допомоги.
· Розробка та здійснення заходів, спрямованих на профілактику, зниження поширеності та ліквідацію інфекційних і неінфекційних захворювань, зниження рівня загальної захворюваності та захворюваності із тимчасовою втратою працездатності, інвалідності, загальної, дитячої смертності в районі обслуговування.
Третинна (високоспеціалізована) медична допомога - вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних та патологічних станів (при вагітності та пологах) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.
Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги забезпечується високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров'я.
Реорганізація системи надання третинної медичної допомоги передбачає поетапну структурну перебудову регіональної системи охорони здоров’я шляхом оптимізації мережі закладів охорони здоров’я, що надають таку допомогу.
Третинна (високоспеціалізована) медична допомога надаватиметься обласними лікарнями, центрами високоспеціалізованої медичної допомоги та клініками науково-дослідних інститутів.
З метою підвищення якості медичної допомоги та ефективності використання потенціалу обласних лікарень та вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації на базі обласних клінічних лікарень можуть утворюватися університетські клініки.
Заклади охорони здоров'я із забезпечення надання третинної медичної допомоги:
- багатопрофільна обласна (республіканська, міська для м. Києва) лікарня (в тому числі клінічна лікарня) заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим хворим у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребують високоспеціалізованого діагностичного та лікувального втручання з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;
Обласна лікарня є комплексним лікувально-профілактичним закладом, що забезпечує надання висококваліфікованої стаціонарної і консультативної поліклінічної допомоги населенню області; центром організаційно-методичного керівництва лікувально-профілактичними закладами, розміщеними на території області; базою підвищення кваліфікації лікарів та середнього медичного персоналу, підготовки лікарів-інтернів, проходження практики вищих навчальних медичних закладів усіх рівнів акредитації.
- багатопрофільна обласна (республіканська, міська для м. Києва) дитячалікарня (в тому числі клінічна лікарня) заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах хворим дітям у гострому стані або з хронічними захворюваннями, які потребують високоспеціалізованого діагностичного та лікувального втручання з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;
Обласна дитяча лікарня є комплексним лікувально-профілактичним закладом, що забезпечує надання висококваліфікованої стаціонарної і консультативної поліклінічної допомоги дитячому населенню області; центром організаційно-методичного керівництва лікувально-профілактичними закладами, розміщеними на території області; базою підвищення кваліфікації лікарів та середнього медичного персоналу, підготовки лікарів-інтернів, проходження практики вищих навчальних медичних закладів усіх рівнів акредитації.
- високоспеціалізований медичний центр – заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання високоспеціалізованої медичної допомоги за одним профілем;
У спеціалізованих медичних центрах проводиться:
• лікувально-діагностична;
• організаційно-методична;
• наукова робота.
Завдання центрів:
• забезпечення науково-методичного та організаційного керівництва медичною допомогою відповідного профілю;
• надання консультативно-діагностичної та лікувальної допомоги прикріпленому населенню;
• запровадження наявних методів діагностики, лікування та профілактики в роботу спеціалізованих профільних відділень і кабінетів лікувально-діагностичних закладів;
• проведення підвищення кваліфікації лікарів даного профілю (на курсах, семінарах, безпосередньо на робочих місцях);
- диспансер - спеціальне лікувально-профілактичний медичний заклад, що надає медичну допомогу певним групам населення та здійснює систематичне спостереження за станом їх здоров'я. Диспансери здійснюють виявлення хворих у ранній стадії захворювань систематично організовуваними масовими профілактичними та цільовими обстеженнями населення; взяття на облік потребуючих лікування; ретельне обстеження і надання кваліфікованої та спеціальної лікувальної допомоги їм; активне динамічне спостереження ( патронаж ) за станом здоров'я взятих на облік; докладне вивчення умов праці, побуту хворих і спільно з санітарно-епідеміологічними станціями усунення факторів, що шкідливо впливають на здоров'я взятих на диспансеризацію і оточуючих їх осіб - членів сім'ї, а також проживають і працюють з ними
В Україні, відповідно до затвердженого переліку закладів охорони здоров’я, є 11 видів профільних диспансерів.
Диспансери складаються із поліклініки (диспансерне відділення) та стаціонару. При організації роботи цих закладів враховуються особливості кожного диспансеру. Вони визначаються етіологією, клінікою, епідеміологією конкретних захворювань.
Основні завдання диспансеру:
• активне виявлення хворих;
• обстеження та уточнення діагнозу;
• призначення відповідного лікування;
• активне динамічне спостереження за хворими та контактними;
• патронаж хворих;
• проведення оздоровчих заходів;
• вивчення захворюваності в районі діяльності;
• розробка запобіжних заходів щодо виникнення патології;
• проведення організаційно-методичної роботи;
• надання консультативної допомоги лікарям інших медичних закладів;
• контроль повноти обліку та своєчасності сигналізації при виявленні хворого.
На рівні закладів третинного рівня проводиться організаційно-методична робота, яка складається з наступних розділів:
|
|
|
