№23 Класифікація та її види. №24 Загальна характеристика визначення понять. Структура визначення. №25 Реальні визначення та їх види

№23 Класифікація та її види

Логічну операцію поділ поняття треба відрізняти від процедур подібних до поділу понять. Це такі процедури як класифікація і поділ цілого на частини. Класифікацією називається систематизація

предметів на основі угоди чи певних практичних міркувань, і на основі ознак, що випливають із природи систематизованих предметів. Класифікацію, яка передбачає систематизацію предметів на основі угоди чи практичних міркувань, називають допоміжною. Наприклад, список групи студентів за алфавітом. Класифікацію, у основі якої при систематизації предметів лежать ознаки, що випливають із природи цих предметів, називають природною. Прикладом, може бути «періодична таблиця хімічних елементів Д. Менделєєва». Тут за основу класифікації взята об'єктивна залежність між валентністю і вагою хімічних елементів. У цій класифікації кожний предмет має чітко визначене цією залежністю місце і поміняти місцями Н з СІ неможливо.

№24 Загальна характеристика визначення понять. Структура визначення

Визначенням поняття називається логічна операція, яка розкриває зміст поняття. За своєю структурою операція визначення складається із: — визначуваного (тобто поняттям зміст якого 

розкривається, або дефінієндум і позначається символом Dfd ); — визначуючого (частина визначення, яка виражає способи ототожнення, розрізнення, виділення, конструювання об'єктів думки, або дефінієнс і позначається Dfn ). Операцію визначення поняття можна аналізувати в

трьох площинах: 1) семантичній, 2) синтаксичній, 3) прагматичній. З позицій логічної семантики дефініція є операцією, за допомогою якої розкривається або смисл, або денотат «визначуваного терміну» через смисл чи денотат «визначуючого терміну». Наприклад, «Планета — це космічний

об'єкт, який рухається по еліптичній орбіті навколо Сонця і має природний супутник» — Dfn репрезентує собою смисл, інформацію зафіксовану у Dfd. А у визначенні «Планети — це Земля, Марс, Юпітер, Меркурій» — Dfn репрезентує денотат, тобто ті об'єкти, до яких відноситься визначуваний термін. З точки зору логічного синтаксису дефініція (Df) складається з двох термінів і може бути виражена формулою: Dfd = Dfn. Знак рівності ( = ) у цій формулі означає можливість взаємозамінювання Dfd і Dfn. Факт взаємозамінювання фіксується двома правилами: 1. Правило введення Dfd: Dfn/Dfd; 2. Правило усунення Dfd: Dfd/Dfn. Ці правила фіксують те, що з синтаксичної точки зору дефініція є способом ототожнення двох термінів «визначуваного» (Dfd) і «визначуючого» (Dfn), завдяки чому стає можливим їх взаємозаміна у тих контекстах, де вони фігурують. З точки зору логічної прагматики дефініції досліджуються з боку їх ролі у комунікативних процесах.

№25 Реальні визначення та їх види

Реальною дефініцією називається визначення, яке ототожнює, розрізняє, будує, виділяє предмет. У реальних визначеннях Dfd виконує репрезентативну функцію, тобто представляє об'єкти позамовного характеру, тут Dfd належить до виразів об'єктної мови ( Париж — столиця Франції). До реальних визначень належать: 1. Визначення через рід і найближчу видову відмінність; 2. Визначення через вказівку на протилежність; 3. Генетичне визначення; 4. Операціональне визначення; 5. Індуктивне визначення. Суть дефініції через рід і видову відмінність полягає в тому, що спочатку знаходять найближче родове поняття для Dfd, а потім перераховують характерні 

видові відмінності. Наприклад, «Барометр — це прилад, що слугує для виміру атмосферного тиску». Якщо потрібно дати визначення універсальним поняттям, а саме категоріям філософії, у цих випадках застосовують дефініцію через вказівку на протилежність. Наприклад, «Випадковість — це форма прояву і доповненння необхідності». Генетичним визначенням називається така реальна дефініція, у якій фіксуються способи походження і побудови визначуваного предмета. Наприклад, «Куля — це тіло, яке утворюється обертанням півкола навколо діаметра». Операціональним визначенням називається такий вид реальної дефініції, який полягає у описові специфічних експериментальних операцій для знаходження тих чи інших об'єктів. Наприклад, «Луг — це хімічна речовина, яка зафарбовує лакмусовий папірець у синій колір». Індуктивним визначенням є процедура, яка передбачає: 1) явну вказівку на вихідні елементи; 2) правила утворення із вихідних елементів похідних; 3) обмеження, яке вказує, що окрім наведених в 1 і утворених відповідно до 2 немає ніяких інших, які б належали множині, що визначається. Візьмемо для прикладу дефініцію формули у мові класичної логіки висловлювань:

1. Будь-яка пропозиційна змінна (a, b, c) є формулою; 2. Якщо a — формула, то a теж формула; 3. Якщо a і b формули, то вираз (a & b), (a V b), (a > b), (a ↔ b) теж формули; 4. Ніщо крім виразів перерахованих в 1, 2, 3 не є формулою у мові класичного числення висловлювань.