 |
№26 Номінальні визначення та їх види
|
|
|
|
№26 Номінальні визначення та їх види
Номінальною дефініцією називається визначення, за допомогою якого розкривається, уточнюється, вводиться значення термінів. У номінальному визначенні Dfd виконує номінативну функцію, тобто функцію іменування або згадування. У цих дефініціях Dfd належить до метамови («Париж» — складається із п'яти букв). Номінальні дефініції поділяються на синтаксичні і семантичні, а семантичні — на аналітичні і синтетичні. Синтаксичним називається визначення у якому вказується як можна замінити знаки або їх сполучення іншими (як правило коротшими), не звертаючи уваги на їх значення (наприклад операція об’єднання множин, граматичні знаки, коми, крапки, дужки тощо, також визначаються синтаксично). Семантичним називається визначення, яке певному позначенню ставить у відповідність предмет, охарактеризований через його відмінні ознаки. Наприклад, «Слово «п'ятикутник» означає багатокутник з п'ятьма сторонами». Аналітичним визначенням називається такий вид семантичних дефініцій, який розкриває значення термінів, що уже існують у даній мові. Прикладами аналітичних визначень є визначення слів, що входять до тлумачних словників. Синтетичним визначенням називається такий вид семантичних дефініцій, який розкриває значення терміну що вперше вводиться, або уточнює значення терміну, який уже наявний у даній мові. Прикладами синтетичних визначень будуть визначення вперше введених термінів (аеробіка, космонавтика).
№27 Правила визначень типові помилки
Операція визначення поняття підпорядковується спеціальним правилам. 1. Дефініція повинна бути відповідною. Тобто W Dfd i W Dfn повинні бути однаковими за обсягом. При порушенні цього правила виникає дві помилки: « занадто широка дефініція » ( «Діаметр — це пряма, яка з'єднує
|
|
|
дві точки кола», щоб виявити помилку «занадто широкої дефініції» треба відповісти на запитання: «Чи всі елементи обсягу визначаючого поняття W Dfn є елементами обсягу визначуваного поняття W Dfd) та « занадто вузька дефініція » («Історія — це наука про виникнення та розвиток античної цивілізації», y цій помилці обсяг Dfn менший обсягу Dfd). 2. Дефініція не повинна здійснюватися по колу. При порушенні цього правила виникає помилка « коло у дефініції ». Суть цієї помилки полягає у тому, що Dfd визначається через Dfn, а Dfn безпосередньо чи опосередковано визначається через Dfd. Наприклад, «Обертання — це рух тіла навколо своєї осі» і «Вісь — це пряма, навколо якої обертається тіло». Різновидом кола у визначенні є помилка, яка називається « тавтологією ». Тавтологічними називаються дефініції, у яких Dfn повторює Dfd, але може бути вираженим іншими словами. Наприклад, «Держава — це організація державної влади». 3. Дефініція по можливості не повинна бути заперечувальною, тому що дефініція не виконує свого основного завдання. Наприклад, «Геологія — це не географія». Треба зауважити, що у математиці і деяких інших науках заперечувальні дефініції мають місце(паралельні лінії – це лінії, які не пертинаються). 4. Дефініція повинна бути чіткою, ясною, вільною від двозначностей (Закон — це каральний меч правосуддя).
№28 Прийоми, що подібні до визначень
Зокрема, це такі процедури як: — опис, — характеристика, — порівняння, — розрізнення, — остенсивне визначення. Описом називається процедура, яка полягає у перерахуванні ознак, які більшою або меншою мірою розкривають певний предмет. Опис застосовують при оцінці місця злочину чи пригоди, місцевості, виду рослин чи тварин тощо. Характеристикою називається прийом, за допомогою якого вказують якісь помітні ознаки предмету, важливі у певному відношенні, але вона має бути завжди об’єктивною (Ньютон — геніальний фізик). Порівнянням називається процедура ознайомлення з предметом, коли визначення неможливе або не потрібне. Порівняння, власне, є способом пояснення специфіки предметів через аналогію і, головним чином,
|
|
|
через метафори (архітектура – це застигла музика). Розрізнення — це прийом, за допомогою якого
відрізняють один предмет від інших, схожих з ним предметів. Прикладом розрізнення може бути фіксація особливих прикмет при розшуку людей чи зниклих речей. Остенсивним визначенням називається процедура, яка полягає в демонстрації предмета (Це телевізор).
№29 Судження та його структура
Судження — це така форма мислення, яка розкриває зв'язок між предметом і його ознакою. Те, про що говориться у судженні називається « предметом думки у судженні» або « логічним підметом
судження», або « суб'єктом судження » і позначається буквою латинського алфавіту « S ». Те, що говориться у судженні про предмет думки називається « ознакою предмета думки» або « логічним
присудком судження», або « предикатом судження» і позначається буквою латинського алфавіту « Р ». Відношення між предметом думки і ознакою предмета думки фіксується логічною ознакою « є / не є ». Отже, логічна структура судження складається із суб'єкта S, предиката Р і логічної зв'язки « є /не є ». Схематично це записується у вигляді такої формули: «S є Р» або «S не є Р». «S» і «Р» називаються термінами судження. Наприклад, «Квадрат є геометричною фігурою», суб'єктом буде поняття «квадрат», предикатом — «геометрична фігура», а логічною зв'язкою слово «є».
|
|
|
