 |
№32 Модальні судження. №33 Види запитань та відповідей. №34 Види складних суджень
|
|
|
|
№32 Модальні судження
Модальним судженням називається таке просте судження, в якому відношення між предметом
думки і ознакою предмета думки обумовлюється своєрідним характером зв'язку, який фіксується спеціальними оцінками, які називаються модальностями. Модальність — це оцінка висловлювання, яка проголошена з тієї чи іншої точки зору. Модальні оцінки виражаються за допомогою понять: «необхідно», «можливо», «ймовірно», «доведено», «обов'язково» тощо. Наприклад, «Необхідно, що вода кипить при 100%». У традиційній логіці модальні судження за природою модальності поділяють на: а) судження за об'єктивною модальністю; б) судження за логічною модальністю.
За об'єктивною модальністю судження поділяють на: 1) судження можливості; 2) судження дійсності; 3) судження необхідності. Судженням можливості називається таке модальне судження, в якому відображена реально існуюча, але не реалізована можливість. Наприклад, «Можлива образа словом». Судженням дійсності називається вид модального судження, в якому дещо відображається як уже існуюче в дійсності. Наприклад, «Робота першого блоку ЧАЕС зупинена». Судженням необхідності називається модальне судження, яке відображає неминучість існування якогось предмета, явища, або зв'язку між ними. Наприклад, «Після зими необхідно приходить весна». За логічною модальністю судження поділяють на: 1) проблематичні (ймовірні); 2) достовірні. Проблематичним називається такий вид модального судження в якому яка-небудь ознака стверджується або заперечується відносно предмета думки лише передбачувано. Наприклад, «Тут імовірно, була симуляція крадіжки». Проблематичне судження виражає знання передбачливе, незавершене. Достовірним називається судження в якому фіксується знання, що містить цілковиту визначеність про належність ознаки предмету. Наприклад, «Достовірно, що діагоналі квадрату при перетині утворюють прямі кути».
|
|
|
№33 Види запитань та відповідей
Запитання — це думка, в якій зафіксована вимога або прохання поновити наявну інформацію з метою усунення або зменшення пізнавальної невизначеності. Запитання оцінюються як « логічно коректні » чи « логічно некоректні ». Логічно коректним називається запитання, на яке можна дати істинну або хибну відповідь. Наприклад, «Хто може бути обраний Народним депутатом? ». Логічно некоректним називається запитання, на яке не можна дати ні хибної, ні істинної відповіді. Логічно некоректні запитання бувають двох видів: а) тривіально некоректні запитання; б) нетривіально некоректні запитання. Тривіально некоректним є запитання на яке не можна дати ніякої відповіді.
Тривіально некоректні запитання втілюються в реченнях, що містять неясні (невизначені) слова або
словосполучення. Наприклад, «Які інтенції властиві квадрату в точці перетину його діагоналей? ».
Нетривіально некоректним називається запитання, на яке не можна дати істинної відповіді. Такі запитання називають ще провокаційними. Наприклад, «Коли перестануть вирощувати ананаси на Місяці? ». Існує типологія відповідей на запитання. Серед істинних відповідей на запитання розрізняють: а) правильні відповіді; б) неправильні відповіді. Правильною відповіддю називається відповідь, яка повністю або частково усуває пізнавальну невизначеність. У свою чергу, відповідь, яка повністю усуває пізнавальну невизначеність називають сильною, а яка неповністю — слабкою. Наприклад, маємо запитання «Хто відкрив Америку? ». Сильною відповіддю на це запитання буде: «Христофор Колумб», а слабкою — «Іспанець». Неправильними називаються відповіді, які не
|
|
|
знижують пізнавальної невизначеності. У таких відповідях частково або повністю повторюється
інформація передумови запитання. Наприклад, на запитання «Кому із видатних письменників XIX ст. належить авторство роману «Граф Монте-Крісто»? » маємо неправильну відповідь: «Видатний
письменник XIX ст. ».
№34 Види складних суджень
Складним називається судження, яке складається з двох або більше простих суджень з'єднаних за
допомогою логічних сполучників. Наприклад, «Моя сестра навчається у консерваторії, а брат — в університеті». За типом логічних сполучників складні судження поділяються на: а) з'єднувальні; б) роз’єднувальні; в) умовні; г) еквівалентні. Складні судження поділяють на: — порівнювані; — непорівнювані. Порівнюваними називають складні судження, які складаються з одних і тих же простих суджень, але різняться логічними термінами. Наприклад, А & В і А ↔ В тощо.
Непорівнюваними називаються складні судження, в яких хоча б одне просте судження не співпадає.
Наприклад, A & C і А ↔ В тощо. Серед порівнюваних суджень виділяють: — сумісні; — несумісні.
Сумісними називаються складні судження, які при однакових наборах значень простих можуть бути
істинними. Несумісними називаються складні судження, які при однакових наборах значень простих не можуть бути разом істинними.
|
|
|
