Підсумуємо найхарактерніші стильові особливості духовної музики А. Веделя.

У музиці А. Веделя яскраво увиразнилася українська національна специфіка. Вона проявилася не тільки в цитатній схожості деяких мелодичних зворотів з українськими народними піснями, піснями-романсами, духовними кантами, але й у створенні композитором наспівного стилю з опорою на українські музичні джерела та в характері музики в цілому, позначеної яскравою національною своєрідністю. Ця якість духовної музики Веделя була провісником зародження нового українського національного музичного стилю в XIX ст.

Хоч А. Ведель будував хорові цикли досить вільно (від трьох до семи частин), проте в його концертах переважають три- і чотиричастинні цикли. Більшість із них побудована за принципом контрасту. Компо­зитор прагне досягнути цілісності циклу завдяки варіантному розвит­кові тематичного матеріалу, інтонаційним та ритмічним зв'язуючим елементам між частинами, а в окремих випадках простежується моно-тематизм.

Композиційна будова частин хорового циклу, яка складається з де­кількох розділів, що становлять експозиційний виклад, розвиток і закін­чення, основується на оновленні тематичного матеріалу та на логіці гармонічного розвитку.

Твори А. Веделя відзначаються мелодичним багатством. На його
мелодиці позначилися деякі впливи тогочасної західноєвропейської
вокальної та інструментальної музики, але яскраво увиразнилася її
національна специфіка. „..,.. '", „: ■                                                   ■ ■ ■ *,, --■    -^

Однією з характерних особливостей мелодики А. Веделя є її наспів­ність, у створенні якої суттєву роль відіграли зв'язки з давньоукраїн­ською церковною монодією та українським фольклором. Ліричній мелодиці Веделя, переважаючій у його творчості, притаманна під­вищена емоційність. Композитор часто використовує експресивні мелодичні звороти. Поряд з цим у мелодиці Веделя наявні й особливості мелодики, характерні для класичного стилю: чітка її розчленованість, використання побудов типу питання — відповідь, підсумовуючих структур; рух мелодики по звуках тризвуку, вживання мелодичних прикрас типу форшлагів, мелізмів, групетто, складних ритмічних

338

малюнків, а також віртуозних мелодичних зворотів, що характерні для професіональної інструментальної музики.

Для творчості А. Веделя, як і його попередників, характерна гармонічно-поліфонічна фактура. Гармонія має всі ознаки розвиненої класичної гармонії. Гармонічний засіб виконує не тільки формотворчу, але й виразову функцію у розкритті в музиці лірико-драматичної образності (використання альтерованої субдомінанти та ін. ).

Гармонічна фактура у творах А. Веделя часто поєднується з імітацій­ною. Композитор використовує фуґатні побудови.

Важливу роль у концертах А. Веделя відіграють хорова фактура, темброва драматургія у створенні музично-образного змісту та у формотворенні. Спираючись на традиції концертуючого стилю, характерного для духовного концерту, Ведель зіставляє туттійні та ан­самблеві побудови різного складу. Особливо часто композитор вико­ристовує хорові ансамблі, що здебільшого є носіями ліричної образності.

Духовна музика А. Веделя представляє розквіт українського духов­ного концерту кінця XVIII ст. Поряд з М. Березовським і Д. Бортнян­ським А. Ведель став класиком нового стилю духовної музики другої половини XVIII ст. Його твори відзначаються довершеною професій­ною майстерністю, високою художньою якістю, глибиною змісту, оригінальністю власного стилю. У них відобразився непересічний талант композитора/ А. Ведель міг би написати ще цілу низку пре­красних творів, якби не ув'язнення його в божевільню. )У музиці А. Веделя, як і в М. Березовського (концерт «Не отвержи») відобрази­лося страждання митця. У його психологізованій ліриці відбилося неприйняття навколишньої дійсності і духовний супротивУЦе було співзвучне з такими тенденціями епохи Просвітництва, як критика існуючого суспільства, прагнення до вдосконалення людини, а також із новими віяннями цієї епохи — інтересом до внутрішнього світу людини, передромантичними рисами, що знаменували зародження в наступному столітті нової епохи — Романтизму.

 'її

22* N-15

 . -.. »і. шип'•: ■ №> 'ґг. і

 ІШИґ. Т

ВИСНОВКИ

Творчість українських композиторів другої половини XVIII ст., які писали музику в Україні і поза її межами (М. Берєзовського, Д. Борт­нянського, А. Веделя та ін. ), н& пежить до найкращих надбань української музичної культури. Завдяки їхньому великому талантові і високій професійній майстерності, прекрасній обізнаності з досягненнями західноєвропейського музичного мистецтва другої половини XVIII ст. («передкласичного періоду» і класичного стилю), які вони творчо використовували, музика цих композиторів досягла високого мистецького рівня і є здобутком не тільки української, але й світової культури. Українські композитори М. Березовський і Д. Бортнянський були творцями перших опер у Східній Європі, з успіхом поставлених в Італії у 70-х роках XVIII ст.

В українському музичному мистецтві другої половини XVIII ст. формувався новий класичний стиль. Утвердилося класичне функційно-гармонічне мислення і зародилися нові класичні сонатно-симфонічні форми. Музика збагатилася новим світом почуттів, які, порівняно з попереднім періодом, втілені значно емоційніше завдяки оновленню інтонаційної сфери та музичних засобів у цілому. В інтонаційній сфері світських і духовних творів простежуються чуттєво-сснтимента-лістські риси, тобто зароджуються передромантичні тенденції, які в XIX ст. переростуть у новий стиль епохи Романтизму.

Українські композитори другої половини XVIII ст. писали на рівні тогочасної європейської композиторської техніки, яку вони досконало опанували, і, разом з тим, у " їхній музиці помітна така тенденція, як

увиразнення української національної специфіки (найяскравіше це про­явилося в пісні-романсі, духовній музиці, інструментальних творах на народній основі, у вертепі) з використанням цитат із українського фольклору, окремих його інтонацій або з перевтіленням народних джерел (духовна музика), що стане визначальною особливістю україн­ської музики XIX ст.

Систематичне, часто насильницьке перевезення музично здібних дітей з України в Росію призвело до того, що в Росії, насамперед у Петербурзі, у другій половині XVIII ст. зосередилася значна кількість українських музикантів (композиторів, співаків, виконавців на різних музичних інструментах, диригентів), діяльність яких розгорталася поза межами України. Проживаючи компактно в Петербурзі, вони там розвивали українське музичне мистецтво (перш за все в галузі духовної музики). На їхній композиторській творчості позначилися українська ментальність, традиції української культури (фольклор, пісня-романс, духовна музика). Через це творчість українських ком­позиторів, які працювали в Росії, Італії (М. Березовський, Д. Бортнянський, С. Дегтярьов, С. Давидов та ін. ), є складовою частиною української культури, але одночасно вони зробили вагомий внесок і в розвиток

РОСІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ.   п:         :   . *. і '. .; - Г - і-. г у г. ; ■ •■, '■: •■ '. ':. < ■ ■ '''