И-жеХе - ру - ви - мьі, и-жеХс - ру - ви - ми

И-жеХе - ру - ви - мьі, и-жеХс - ру - ви - ми

З концерту № 12 (перша частина):

вні - гдя

скор - би

291    '• ■ ■ ■ --'■ ' •■ '■    ' ^{! І}'■ ■ **' " '" ' '" '

А. Ведель досить часто використовує експресивні мелодичні звороти. Підвищеної виразності їм надають широкі стрибки в мелодії, як, наприклад, у Херувимській:

но, тай

292

а також стрімкі підйоми мелодії вгору. З концерту № 12:

•. " •. і, '" ■ ■ ■,: '! •

 

из - ба

ви   ду - шу ио - ю

До експресивних належать і низхідні мелодичні звороти в межах октави й більше, які мають жалібну інтонацію збільшеної секунди.

ба-вкт є - го Го - сподь

в день лют

З концерту № 5 (перша частина): 294

Перед спуском може бути стрімкий підйом до вершини, як, напри­клад, у першій частині концерту № 12:

от у-стен

не - пра - вед - них не- пра

вед- них

З цим же пов'язані хроматичні мелодичні лінії, мелодика віртуозного типу.

У мелодиці А. Веделя органічно поєдналися риси, спільні для ме­лодики європейського класичного стилю і пов'язані з українськими співацькими традиціями.

Композитор використовує не тільки загальнопоширені в європейсь­кій музиці інтонації зітхання, мелодичні звороти аріозного характеру, але й типовий для класичного стилю рух мелодики по звуках тризвуку. З класичним стилем пов'язана чітка розчленованість мелодики, вико­ристання побудов типу питання — відповідь, підсумовуючих структур. Досить часто Ведель застосовує мелодику віртуозного типу й різні мелодичні прикраси, що мають схожі риси з вокальною та інструмен­тальною західноєвропейською музикою.

Особливо важливу роль у мелодиці А. Веделя відіграють українські музичні джерела: давньоукраїнська церковна монодія, духовні канти, партесні твори, український фольклор. Зв'язки з давньоукраїнською монодією надали його мелодиці наспівного характеру. Поряд з викори­станням деяких поспівок з давньоукраїнської монодії, вплив цього важливого пласта українського музичного мистецтва помітний у варі­антному способі розвитку тематизму, в оспівувальних мелодичних зворотах.

330

З концерту № 1: 296

н в пред- ста - тель - стаю ми - ра не - пре

 

лож - но ■ с у • по

м - ни - є

Навіть коли мелодика рухається по звуках тризвуку, в подальшому її розвитку композитор оспівує ці звуки.

На тематизм творів Веделя певний вплив мали й канти. Це про­стежується не тільки в особливостях фактури, але і в мелодиці, деяких ладо-гармонічних особливостях ансамблів духовних творів.

З тріо «Покаянія отверзи ми двери»:

Створенню наспівності музики А. Веделя сприяв також тісний зв'язок його мелодики з українським фольклором.

У музиці А. Веделя простежуються зв'язки з тими українськими народними піснями, які мають розвинену мелодику, мажорно-мінорну ладову основу, що відповідало тональній функційно-гармонічній системі його музики в цілому.

Мелодика А. Веделя настільки близька до українського фольклору, що окремі мелодичні фрашенти нагадують загальновідомі народні пісні. Так, наприклад, партія дискантів у кінці першої частини кон­церту № 12 має інтонаційну близькість до початку історичної пісні «Ой що ж бо то та й за ворон».

З концерту № 12:

к »- зьі- ку льстн- ву льсги

Народна пісня:     г,

ву льстн - ву

 

во-рон, що по мо-рю кра

Ой, шож бо  то тай

ка-є

 

...   .,.    (Лисенко М. Народні пісні для хору. — Т. IV, вип. 2. Історичні пісні. — Харків - Київ, 1931. - С. 18)    ' '

Композитор не прагнув цитувати українські народні пісні: їх інтонації органічно входили в його лексику. Утворах А. Веделя можна віднайти сторінки, де він, перевтілюючи українські народнопісенні джерела, досягнув яскравої національної самобутності. До них належить почат­ковий фрагмент другої частини концерту № 3 «Докол*, Господи». У розспівній мелодії тенора поєднатися і перевтілилися різні джерела — дума та лірична українська пісня-романс (див. приклад № 264). Імпровізаційний характер цієї розспівної мелодики, експресивні інтонації збільшеної секунди в низхідному русі мають деяку спільність з думами. Але більше в ній зв'язків з українською піснею-романсом, про що свідчать ліричні мелодичні звороти, характерні саме для української пісні-романсу: лірична секста між V і III ст. і рух униз до VII підв. з розв'язанням у І ст. Завершальна частина цього фраг­мента нагадує популярну українську пісню «Ой не ходи, Грицю», хоч такі інтонації наявні і в інших піснях-романсах.

Поєднавши елементи, взяті з різних народних жанрів, композитор створив індивідуалізовану тему з яскравим національним колоритом.

Українська народна пісня-романс мала великий вплив не тільки на тематизм концерту № 3, але й на всю творчість композитора. У міському середовищі України та за її межами в другій половині XVIII ст. це був дуже поширений жанр — нова інтонаційна сфера, яка впливала на творчість М. Березовського і Д. Бортнянського.

332

Ще більший вплив вона справила на музику А. Веделя. Яскрава емоційність пісні-романсу, її щирість і сердечність, втілення в ній глибини й ніжності ліричних почуттів — усе це було близьке чутливій і стражденній душі композитора. Зв'язки з українською народною піснею-романсом позначилися на емоційно-виразовій ліриці його духовних творів.

У деяких творах А. Веделя трапляються цілі мелодичні звороти, які властиві популярним українським пісням-романсам, зафіксова­ним у збірках народних пісень XIX ст.

З концерту № 4 (ансамбль фіналу):

 

д

Бла-го-сло • вен Гос - под, бла - го • сяо • вен (Див. також приклад Л& 292 з Херувимської).

 

У мелодиці А. Веделя часто простежуються окремі інтонації, типові
для українських пісень-романсів. До них належить висхідна лірична
секста між V і III ст., а також мелодичний зворот зі зменшеною
квартою III — VII підв. — І у мінорі:              ^;             -

З концерту № 3 (третя частина):

 

⇐ Предыдущая85868788899091929394Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: