И-жеХе - ру - ви - мьі, и-жеХс - ру - ви - ми
И-жеХе - ру - ви - мьі, и-жеХс - ру - ви - ми З концерту № 12 (перша частина):
А. Ведель досить часто використовує експресивні мелодичні звороти. Підвищеної виразності їм надають широкі стрибки в мелодії, як, наприклад, у Херувимській:
а також стрімкі підйоми мелодії вгору. З концерту № 12: •. " •. і, '" ■ ■ ■,: '! •
из - ба ви ду - шу ио - ю До експресивних належать і низхідні мелодичні звороти в межах октави й більше, які мають жалібну інтонацію збільшеної секунди.
З концерту № 5 (перша частина): 294 Перед спуском може бути стрімкий підйом до вершини, як, наприклад, у першій частині концерту № 12:
от у-стен не - пра - вед - них не- пра вед- них З цим же пов'язані хроматичні мелодичні лінії, мелодика віртуозного типу. У мелодиці А. Веделя органічно поєдналися риси, спільні для мелодики європейського класичного стилю і пов'язані з українськими співацькими традиціями. Композитор використовує не тільки загальнопоширені в європейській музиці інтонації зітхання, мелодичні звороти аріозного характеру, але й типовий для класичного стилю рух мелодики по звуках тризвуку. З класичним стилем пов'язана чітка розчленованість мелодики, використання побудов типу питання — відповідь, підсумовуючих структур. Досить часто Ведель застосовує мелодику віртуозного типу й різні мелодичні прикраси, що мають схожі риси з вокальною та інструментальною західноєвропейською музикою.
Особливо важливу роль у мелодиці А. Веделя відіграють українські музичні джерела: давньоукраїнська церковна монодія, духовні канти, партесні твори, український фольклор. Зв'язки з давньоукраїнською монодією надали його мелодиці наспівного характеру. Поряд з використанням деяких поспівок з давньоукраїнської монодії, вплив цього важливого пласта українського музичного мистецтва помітний у варіантному способі розвитку тематизму, в оспівувальних мелодичних зворотах. 330
З концерту № 1: 296 н в пред- ста - тель - стаю ми - ра не - пре
лож - но ■ с у • по м - ни - є Навіть коли мелодика рухається по звуках тризвуку, в подальшому її розвитку композитор оспівує ці звуки. На тематизм творів Веделя певний вплив мали й канти. Це простежується не тільки в особливостях фактури, але і в мелодиці, деяких ладо-гармонічних особливостях ансамблів духовних творів. З тріо «Покаянія отверзи ми двери»: Створенню наспівності музики А. Веделя сприяв також тісний зв'язок його мелодики з українським фольклором. У музиці А. Веделя простежуються зв'язки з тими українськими народними піснями, які мають розвинену мелодику, мажорно-мінорну ладову основу, що відповідало тональній функційно-гармонічній системі його музики в цілому. Мелодика А. Веделя настільки близька до українського фольклору, що окремі мелодичні фрашенти нагадують загальновідомі народні пісні. Так, наприклад, партія дискантів у кінці першої частини концерту № 12 має інтонаційну близькість до початку історичної пісні «Ой що ж бо то та й за ворон». З концерту № 12:
Народна пісня: г, ву льстн - ву
... .,. (Лисенко М. Народні пісні для хору. — Т. IV, вип. 2. Історичні пісні. — Харків - Київ, 1931. - С. 18) ' '
Композитор не прагнув цитувати українські народні пісні: їх інтонації органічно входили в його лексику. Утворах А. Веделя можна віднайти сторінки, де він, перевтілюючи українські народнопісенні джерела, досягнув яскравої національної самобутності. До них належить початковий фрагмент другої частини концерту № 3 «Докол*, Господи». У розспівній мелодії тенора поєднатися і перевтілилися різні джерела — дума та лірична українська пісня-романс (див. приклад № 264). Імпровізаційний характер цієї розспівної мелодики, експресивні інтонації збільшеної секунди в низхідному русі мають деяку спільність з думами. Але більше в ній зв'язків з українською піснею-романсом, про що свідчать ліричні мелодичні звороти, характерні саме для української пісні-романсу: лірична секста між V і III ст. і рух униз до VII підв. з розв'язанням у І ст. Завершальна частина цього фрагмента нагадує популярну українську пісню «Ой не ходи, Грицю», хоч такі інтонації наявні і в інших піснях-романсах. Поєднавши елементи, взяті з різних народних жанрів, композитор створив індивідуалізовану тему з яскравим національним колоритом. Українська народна пісня-романс мала великий вплив не тільки на тематизм концерту № 3, але й на всю творчість композитора. У міському середовищі України та за її межами в другій половині XVIII ст. це був дуже поширений жанр — нова інтонаційна сфера, яка впливала на творчість М. Березовського і Д. Бортнянського. 332 Ще більший вплив вона справила на музику А. Веделя. Яскрава емоційність пісні-романсу, її щирість і сердечність, втілення в ній глибини й ніжності ліричних почуттів — усе це було близьке чутливій і стражденній душі композитора. Зв'язки з українською народною піснею-романсом позначилися на емоційно-виразовій ліриці його духовних творів. У деяких творах А. Веделя трапляються цілі мелодичні звороти, які властиві популярним українським пісням-романсам, зафіксованим у збірках народних пісень XIX ст. З концерту № 4 (ансамбль фіналу):
Бла-го-сло • вен Гос - под, бла - го • сяо • вен (Див. також приклад Л& 292 з Херувимської).
У мелодиці А. Веделя часто простежуються окремі інтонації, типові
З концерту № 3 (третя частина):
Воспользуйтесь поиском по сайту: ![]() ©2015 - 2025 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|