 |
5. Зміст і методика закріплення нового матеріале
|
|
|
|
5. Зміст і методика закріплення нового матеріале
6. Зміст і методика домашніх завдань: обсяг і види домашніх завдань, поради щодо їхнього виконання.
7. Підведення підсумків уроку. Виконавець — учитель чи учні. Методика виконання.
Існують критерії оцінок аналізу побаченого урок" } Для прикладу наведемо «Критерії оцінок аналізу уроку», розроблені для отімпіади «Студент і науково-технічний прогрес»:
1. Спостереження (вміння побачити на уроці найсуттєвіше).
2. Чуйність (здатність відгукнутися на пошук учителя).
3. Аналітичність (уміння дати оцінку, зрозуміти урок в його супереречливій єдності).
4. Глибина підходу (вміння побачити за одним уроком систему роботи
вчителя й учнів).
5. Концептуальність (здатність в одному уроці побачити деякі актуальні проблеми сучасної методики).
6. Вираження творчої індивідуальності вчителя.
7. Морально-естетичний потенціал уроку (його виховні функції).
8. Рівень спілкування, педагогіка співдружності, взаєморозуміння.
Як зразок пропонуємо плани-конспекти уроків різних типів.
І. План-конспект уроку-зустрічі за творчістю А. Азимова.
Тема: У гості до Айзека Азимова.
Освітньо-виховна мета: зацікавити особистістю і творчістю письменника (почуття патріотизму, ввічливість, турбота про людину, протест проти будьякої форми насильства тощо). Розвивати вміння " світового зору" — " зіницею, як кожна людина, бачачи близько, краями ока вбирати те. що робиться в решті світу".
Обладнання: портрет письменника, виставка його книжок, малюнки учнів — ілюстрації до фантастичних сюжетів.
Завдання для творчої групи учнів: один учень виступає від імені письменника, інші готують запитання, приносять книги й малюнки для виставки.
|
|
|
Тип уроку: урок-зустріч.
Епіграф: Що поробиш — такий образ світу —
то втішає нас, то лякає
Зрозуміти його подвійність, приймати
її сміливо і навчає фантастика
В. Греков
Ланцюжок навчальних ситуацій:
1. Актуалізація опорних знань (що нам відомо про А. Азимова),
2. Словникова робота.
3. Слово вчителя (подорож до Америки).
4. Бесіда (година з Аизеком Азимовим).
5. Підсумки бесіди.
6. Домашнє завдання.
7. Підсумки уроку.
Частина дошки з портретом письменника закрита.
1. Актуалізація опорних знань.
У ч и т е л ь. (читає напам'ять епіграф уроку і звертається до учнів): Сьогодні на уроці ми спробуємо зрозуміти образ світу, який «то втішає, то лякає», «його подвійність» через сприйняття всесвітньовідомим письменником-фантастом Аизеком Азимовим.
— Чи ви чули про нього?
— Які його книжки, оповідання читали?
— Про що вони?
2. Словникова робота.
У ч и т е л ь. Зверніть увагу на слова, записані на дошці. В ході уроку ми будемо пояснювати значення їх. а ті. які вам здадуться найважчими, запишемо до словника. Найчастіше будемо використовувати слово фантастика. Поясніть це слово.
3. Слово вчителя.
Фантастика — з грецької — здатність уявляти. Це жанр літератури, а також твори, що описують явища й події нереальні, насправді не існуючі, з казковими образами.
|
|
|
Здатність фантазувати — невід'ємна умова будь-якої творчої праці, але вона посідає особливе місце в літературі Згадаймо образи билинних велетнів, Баби-Яги, а ще меч-кладенець, килим-літак, русалок, джинів, тролів, гномів, ельфів тощо у фольклорі різних народів.
Не менш цікаві фантастичні образи у творчості Ф. Рабле, В. Шекспіра, Т. Мора, Д. Свіфта, Т. Гофмана, А. Франса, Г. Уеллса, Ф. Кафки, К. Чапека, О. Гріна, М. Булгакова...
Цей ряд можна продовжити. Але сьогодні в нас інша мета.
Ми перенесемося у США в гості до людини, яку знає весь світ. Її здатність фантазувати сьогодні майже не має аналогів (подібність до іншого предмета або явища) у світі. Це — Айзек Азимов.
Ось ми вже у самому центрі Нью-Йорка, поблизу центрального парку, біля 33-поверхового будинку. Квартира, як це і повинно бути у письменникафантаста, не на сьомому, а на тридцять третьому небі — на останньому поверсі будинку-велета.
Зустрічає нас сам письменник! (Учитель відкриває дошку з портретом, звертає увагу учнів на підпис- факсиміле (точне відтворення будь-якого графічного оригіналу фотографічним способом, печаткою чи іншою репродукцією). Його зовнішність здалася нам несподіваною і екстраординарною: майже до самих плечей грива вже напівсивого волосся, довгі білосніжні баки
англійського лорда кінця минулого століття, картатий піджак, ковбойська сорочка, з-під коміра замість краватки звисає мотузка. протягнена через срібну пряжку. Якби не остання деталь, нам би здалося, що це — герой романів Діккенса або Теккерея.
Господар гостинно запрошує до квартири. Вздовж стін — стелажі з книжками. Увагу привертає велика скляна шафа, яка в сучасній квартирі з низькою стелею виглядає недоречно. Тут зібрано всі його книжки в порядку виходу з друку, кожна має свій порядковий номер.
4. Бесіда.
Учні і вчитель ставлять запитання, а учень, який виступає від імені письменника, відповідає.
У ч е н ь. Ми знаємо Вас як одного з найбільш плідних письменників світу. Ось у шафі стоїть книжка під № 200. Про що вона?
А. А. Це перший том автобіографії. Я веду щоденник з 14 років, та й пам'ять у мене досить добра. Скільки я написав книжок? Ще не всі полічив. Наприклад, я написав понад дві тисячі статей, час від часу вони виходять збірками... За це мене прозвали «невиправним роботоманом» (людина, яка не мислить себе без роботи й отримує найвище задоволення від неї). Справді,
я дуже люблю процес творення книжки. Мені подобається сидіти за машинкою і спостерігати, як з'явлються фрази.
|
|
|
У ч е н ь. Ми чули, що Айзек Азимов — «жива друкарська машинка». Ви самі друкуєте?
А. А. Так. Я працюю один, без секретаря, стенографістки (фахівець, який записує усну мову способом стенографії — системи спеціальних умовних знаків), друкарки, референта (особа, яка складає або читає текст, реферат).
У ч е н ь. В УкраїніВас знають як письменника-фантаста. Чи є у Вас твори інших жанрів?
А. А. Я не люблю, на відміну від багатьох інших письменників, випускати, подібно до сосисочної фабрики, одноманітну продукцію Пишу наукову фантастику, детективи, оповідання, науково-популярні твори, дослідження з літературознавства...
У ч е н ь. Скільки років Ви займаєтесь літературною працею?
А. А. Почав писати з 11 років. Спочатку це була вимушена забава: я жив з батьками в одному з найбідніших районів Брукліна. Книжок дома було обмаль, а я дуже любив читати. Тоді я почав сам писати оповідання Серйозне ставлення до власної творчості прийшло, коли надрукували перше оповідання До речі, одна з популярних моїх книжок «Я — робот» була написана саме в той час.
У ч е н ь. Чи займаєтесь Ви чимось ще, окрім літературної праці?
А. А. В юності я розглядав публікації моїх оповідань як другорядне джерело заробітку, який допоміг би мені навчатись у коледжі. Я мріяв стати вченим-хіміком. Зрештою, я захистив дисертацію з хімії. І сьогодні, за університетською звичкою, мені подобається звертання «професор» Ця професія допомагає в творчості, завдяки їй легко орієнтуюся в питаннях сучасної
науки й техніки.
У ч и т е л ь. Чому ж письменник звернувся саме до жанру фантастики? Це засіб втечі від реалій сьогодення, чи форма, яка найкращим чином допомагає описати свій ідеал суспільства майбутнього?
|
|
|
«... Робот не може вчинити шкоду людині або своєю бездіяльністю допустити, щоб людині була заподіяна шкода... » —так сформулював Азимов у книзі «Я — робот» один із законів робототехніки. Коли читаєш це оповідання, важко позбутися відчуття, що йдеться не про інструкції для механічних «людей», а про сконцентровану в одну фразу людську мораль, еталон
поведінки.
А. А. Я пишу про такий світ майбутнього, яким хотів би його бачити Я не дозволяю собі повчати людей, але водночас не можу не попередити їх про жахливі наслідки, до яких може призвести гонка озброєння. Проти цього я завжди виступав.
У ч и т е л ь. Ви гуманіст не тільки у книжках, але й у житті, бо розглядаєте ті чи інші події тільки з одного погляду — шкоду чи користь вони приносять людству. Здавалося б, письменника-фантаста має втішати те, що розвиток сучасної науки виправдовує пророкування його колег-попередників. Писали про лазери — ось їх уже винайдено. Писали про «суперщити», з електромагнітних променів, які обороняли б від космічних прибульців цілі континенти, — і саме в цьому напрямі працюють нині вчені.
А. А. Сьогодні це дуже просте і страшне питання: буде жити чи загине наша цивілізація? Ядерна війна зумовить цілковите знищення не тільки всього людства, а й навколишнього середовища. Відновити життя тоді на нашій планеті буде практично неможливо.
У ч и т е л ь. Ваше ставлення до сучасності зрозуміле. Але який вихід Ви пропонуєте людству? Я пригадую коротеньке, але напрочуд вдале Ваше оповідання, під назвою «Необхідна умова». Йдеться про повсталий у відповідь на людську бездушність суперкомп'ютер, який керував майже всією земною економікою. Машина несподівано відмовилася відповідати на запитання людей. Лише через кілька днів знайшовся вчений, який зрозумів причину неполадок і вніс необхідну умову — слова «будь ласка». Почувши ці «чарівні» слова, машина запрацювала. Так якою ж повинна бути «необхідна умова», щоб життя на нашій планеті було спокійне?
А. А. Для мене — це світ без ядерного озброєння, без воєн, без погроз. Я хочу бачити планету, де турбота про все людство б\де головною справою для всіх, а не для окремих урядів. А це можливо лише тоді, коли кожен зрозуміє, що його дім — уся планета! Мої батьки — вихідці з білоруського селища Петровичів. Я народився на смоленській землі, там, де і перший космонавт Юрій Гагарін. Жили ми у важкі часи. але батьки ніколи нічого поганого не говорили про батьківщину. Я давно не був на тій землі, але постійно відчуваю, що перебуваю ніби одразу в двох країнах — там, де народився, і там, де працюю. Мій дім — це наша планета, за яку я вболіваю.
|
|
|
У ч и т е л ь. Не кожен має нагоду поспілкуватися з письменником-фантастом. Хочу попросити Вас спробувати передбачити, якою буде наша планета після 2000 року.
А. А. 2095 рік: космос поблизу землі нагадує часом швидкісну нью-йоркську автомагістраль у час пік. У просторі біля земної кулі на астероїдах (малі планети сонячної системи, що обертаються навколо Сонця переважно між орбітами Марса та Юпітера) побудовані міні-міста. На Місяць та близькі до Землі планети перенесена майже вся земна промисловість, там розташувалися шахти, заводи, фабрики, лабораторії тощо... Штучні супутникиземної кулі перетворились на величезні космічні станції
У ч и т е л ь. Час зустрічі, на жаль, завершується, а в нас ще чимало запитань. Пропоную бліцопитування.
1. — Ви палите?
— Я не терплю тютюнового диму.
2. — Ваше ставлення до алкоголю?
— Не вживаю.
3. — 3 чим це пов'язано?
— Хочу прожити стільки ж, скільки прожив Бернард Шоу.
4. — Чи мріяли Ви про те, що станете колись одним із найвідоміших письменників-фантастів світу?
— Ні, ніколи.
5. — Яка Ваша книжка Вам найдорожча?
— Двотомник спогадів про моє життя.
6. — Найважчий жанр?
— Детективна новела.
7. — Яким буде наступне найвагоміше наукове відкриття?
— А ось цього передбачити не можна. Відкриття звуться великими тому, що з'являються несподівано.
|
|
|
