 |
Погане читання — як замащене брудом віконце, через яке нічого не видно.
|
|
|
|
Погане читання — як замащене брудом віконце, через яке нічого не видно.
В. Сухомлинський
Під малюнком підпис:
Я хочу відмити своє віконце, щоб побачити світ!
Тетянка Яремчук
На іншій кишенці намальована книжкова полиця з книжками. На корінцях заголовки: ''Казки народів світу", " Українські народні казки", " Сказки А. С. Пушкина", " Казки братів Грімм", Г. Х. Андерсен " Казки", В. Ф. Одоевский " Городок в табакерке", І. Франко " Казки" та ін. Над полицею напис:
" Что за прелесть зти сказки! "
А. С. Пугикин
А під полицею такі слова:
" І я в цьому переконався! "
Ігор Попов
На кожну прочитану книжку готується картка, яка кладеться у кишеньку. З одного боку її, як на звичайній обкладинці, зазначено: автор, назва книжки, місце та рік видання, а з другого — пропонувалося відповісти одним чи двома реченнями на запитання: про що ця книжка?
Наприклад:
Л. Сапожников Ця книжка про мужню чоловічу професію коваля,
Нащадки Гефеста. — яка потребує не тільки сили і спритності, але й
Київ, 1981. великого уміння та вправності.
|
|
|
Кожен учень міг підійти до стенду на перерві або після уроків, ознайомитися з тим, що читає його однокласник. Цікаві оформлення карток привертають увагу учнів до тієї чи іншої книжки або допомагають визначити співрозмовника в обговоренні прочитаного. Один раз на місяць проводяться спільні бесіди. Учні розповідають про улюблені книжки, радять їх прочитати.
Останній урок навчального року на тему «Віконце у світ» провели з п'ятикласниками у шкільній бібліотеці. Враховуючії вікові особливості учнів, бібліотекар підготував цікаву розповідь про народження книги та її шлях до книжкової полиці. Повернувшись до класу, учні записали прізвища авторів та назви книжок, які їм сподобалися з метою майбутнього прочитання. Книжки, вибрані більшістю учнів, домовилися обговорити разом у наступному навчальному році.
Читання художнього тексту проводиться на кожному етапі вивчення художнього твору. Майже на кожному уроці читаються окремі твори або уривки з них. Формулюючи мету читання, учитель повинен мати на увазі саме художньо-естетичні завдання, поглиблене сприйняття твору мистецтва. Але часто факти свідчать, що в учнів середньої ланки (5-7 класи) низький рівень
техніки читання, й тому вчителю необхідно визначати і застосовувати такі прийоми методу творчого читання, які б ефективно впливали на вирішення цієї проблеми, а саме — стимулювали б відповідні види діяльності учнів. Сталий інтерес до читання — це основа літературної освіти.
Досконале оволодіння кожним прийомом допоможе вчителеві реалізувати головну мету методу творчого читання, яка полягає в активізації художнього сприймання, художніх переживань.
Наприклад, прийом коментованого читання застосовується вчителем найперше для того, щоб учні не лише виголошували художній текст, а правильно і глибоко розуміли прочитане — отримали певні знання. Водночас цей прийом розвиває в школярів уміння й навички, корисні в роботі з будь-якою книжкою. Це навички уважного читання, вміння користуватися словниками, довідниками, бібліографічними джерелами (орієнтованість в різних виданнях одного й того ж твору тощо). Коментоване читання — це синтетичний прийом, який передбачає застосування й інших прийомів: виразного читання, бесіди, повідомлення учнів, зіставлення тощо. Коментар повинен допомогти учням у самостійній роботі над художнім текстом, оскільки саме він сприяє
розумінню ідейно-художнього змісту прочитаного, готує до аналізу. Щоб опанувати цей прийом, учитель повинен знати різновиди коментарів, типи словників, до яких треба звертатися під час коментованого читання, заздалегідь ознайомитися з різними виданнями одного й того ж твору.
|
|
|
Читаючи класичні твори, доцільно використовувати такі види коментарів:
— історико-культурний (розкриття маловідомих і незрозумілих учням фактів історії та культури іншої країни, відбитих у художньому творі);
— побутовий (пояснення національно-специфічних побутових реалій, ознак національного побуту, звичаїв, не притаманних українському народу);
— географічний, або природничий (пояснення особливостей клімату, флори й фауни, рельєфу країни, про яку розповідає автор твору);
— лінгвістичний (коментування незрозумілих слів та їхніх значень, умов вживання в художньому тексті: елементів поетичної мови на лексичному, синтаксичному, звуковому, метричному рівнях; фразеологізмів, які потребують додаткових пояснень);
— лінгвопорівняльний (пояснення прямих і переносних значень слів, а також значення ступеня спорідненості їхніх семантичних полів, стилістичної забарвленості в українській та в інших мовах).
Варто зазначити, що жоден прийом не діє самостійно. Використовуючи метод творчого читання, вчитель у кожному окремому випадку продумує низку прийомів, якими можна його зреалізувати, визначає, який прийом буде домінуючим, а який —допоміжним. Це залежить від характеру самого тексту. Так, використовуючи прийом читання художнього тексту " ланцюжком",
можна додати допоміжні прийоми: читання під музику (є описи природи, пори року, ліричні відступи тощо), за особами (трапляються цікаві діалоги, читається драматичний твір), повторне читання (за потреби звернути особливу увагу на невеличкий обсягом і важливий за змістом уривок, вислів, який необхідно запам'ятати чи відповідно прокоментувати). Важливо щоразу планувати застосування прийому виразного читання, як необхідної складової навчання учнів. На відміну від методу творчого читання, що пропонується для сприйняття рідної літератури (у чистому вигляді він майже не застосовується), метод творчого читання світової літератури, яка сприймається в перекладах, звільняється від не властивих йому прийомів. Цей метод спрямований на реалізацію мети прочитання твору.
|
|
|
Після завершення читання твору логічно розпочати бесіду, спрямовану на поглиблене розуміння художнього тексту. Отже, наступним методом системи може бути метод евристичної бесіди. Пояснення назви цього методу допоможе легко зрозуміти його суть, спрямує навчальну діяльність учнів. розвиватиме їхні емоційні почуття. Якщо вчитель тлумачить грецьке слово
евристика (heuriskо) як теорію методики — сукупність прийомів дослідження й навчання за допомогою навідних питань, то учень розуміє його як мистецтво пошуку істини (від слова еврика, гр. Ііеurikа — вигук радості, задоволення від вдало висловленої думки, будь-якого малого відкриття).
Домінуючими прийомами цього методу є евристична бесіда та навчальний диспут в їхній взаємодії. Евристична бесіда готує підґрунтя до диспуту, розпочинає його й допомагає проведенню.
Такий прийом реалізується у три етапи: підготовка, проведення, висновки. На підготовчому етапі вчитель уважно переглядає художній текст, добирає додаткову літературу (критичні статті, біографічні матеріали, статті з підручників тощо), звертається до інших видів мистецтва: театральних вистав, кінофільмів, телепередач та ін., створює систему запитань та завдань.
Евристична бесіда може складатися з трьох частин: попередні запитання, спрямовані на виявлення ступеня загального сприйняття тексту (що зображується? про що йдеться? ), тобто змісту; 'запитання стосовно поетики (як зображено? ), тобто форми; загальні запитання, які допоможуть підвести учнів до розуміння ідейно-художнього змісту твору. Запитання повинні бути:
|
|
|
— чіткими і зрозумілими за змістом;
— невеликими за обсягом;
— складеними за принципом від простого до складного;
— основними й додатковими;
— в декількох варіантах з урахуванням рівнів підготовки учнів;
— спрямованими на чітку відповідь.
Якщо учні вагаються з відповіддю на запитання, вчитель найперш повинен звернути увагу на його зміст та формулювання, а потім розглядати інші причини.
До кожної з трьох частин евристичної бесіди слід утворити запитання, які б ґрунтувалися на історико-порівняльних паралелях, типологічних узагальненнях світової та української літератур, враховувати наявність національне зумовленої специфіки сприйняття учнями творів світового письменства.
Творчі завдання можна виконати ефективніше, якщо застосувати додатковий до цього методу прийом зіставлення. Предметом зіставлення будуть:
— ті чи інші епохи, літературні напрями;
— біографія та творчий шлях письменників, творчі контакти (зустрічі, листування, обмін задумами);
— історія створення сюжетів і власне творів;
— близькі за ідейно-тематичним спрямуванням твори;
— оригінал твору світової класики (якщо учні вивчають цю мову), його художній переклад українським автором;
— художні образи зарубіжної та української літератури (хоч і типологічно схожі, але з властивими їм національно-специфічними рисами);
— образні асоціації, що виникають у свідомості учнів;
— теоретико-літературні поняття, які залежно від національної специфіки розбіжні за своїм значенням або збігаються лише частково;
— відтінки слів в образних системах українських та зарубіжних авторів;
— ступінь значення творчості письменників.
Виконуючи подібні творчі завдання, вчитель підводить учнів до самостійного розкриття теми та ідеї твору, його композиції, сюжету, специфіки його образної системи, своєрідності художньої форми.
Літературна бесіда поділяється на кілька видів залежно від того, яка роль у ній відводиться вчителеві, а яка учням. Найбільш поширена бесіда за заздалегідь поставленими запитаннями. Учитель пропонує учням систему запитань, щоб допомогти їм самостійно розібратися в художньому творі, знайти в тексті необхідні докази на підтвердження своїх висновків (якщо
потрібно — цитатами), підготуватися до колективної бесіди в класі. Частина запитань призначається окремим учням — творчій групі, а решта — всьому класу.
|
|
|
Інший вид літературної бесіди — вільна бесіда. Застосовуючи цей вид роботи, вчитель не пропонує учням запитань. Вони повинні добре орієнтуватися в художньому тексті, а бесіда проводиться за питаннями, які виникають у процесі обговорення. Вільна бесіда не позбавлена системності. У викладача повинен бути розроблений план-конспект такого уроку, де визначено
спрямованість бесіди, її заключні висновки. Під час бесіди він підтримує запитання, запропоновані учнями, допускає певні відступи від плану.
Ефективність методу евристичної бесіди залежить від двох головних умов: підготовленості учнів та продуманої вчителем системи запитань і творчих завдань. Проілюструємо ці твердження на прикладі запитань і творчих завдань для учнів середніх класів.
● Вивчаючи творчість Дж. Родарі, п'ятикласники читають його " Казки по телефону" (''Старі прислів'я", " Мисливець-невдаха", " Палац з морозива", " Країна, в якій немає нічого гострого", " Як один перукар купив місто Стокгольм", " Карусель в Чезенатіно", " Молодий рак", " Кришталевий Джакомо", " Людина, яка хотіла вкрасти Колізей", Хати й палаци", " Хвалькувата миша" ). Вчитель готує ряд запитань і завдань до уроку узагальнення.
|
|
|
