 |
Фрагмент уроку
|
|
|
|
У ч и т е л ь. 30-40 роки минулого століття — час великої слави Шекспіра в Росії. Особливої популярності набувають його твори в колах художньої інтелігенції Петербурга, в тісних зв'язках з якою перебував Т. Шевченко. Він входив до літературних гуртків, які відвідували перекладачі Шекспіра — В. Бєлінський, котрий щойно надрукував статтю про трагедію " Гамлет", а також відомий у той час актор В. Каратигін — виконавець головних ролей у шекспірівських драмах.
У ч е н и ц я. Доказом глибокого зацікавлення Т. Шевченка В. Шекспіром була його ілюстрація до трагедії " Король Лір".
У ч е н ь. Захоплення Шевченка Шекспіром відчувається у його творах раннього періоду. Можливо, воно мало значення і в зверненні до драматичнаго жанру на початку 40-х років. У драмі " Микита Гайдай" Шевченко, розвиваючи традиції Шекспіра, використовує складні структурні переплетіння вірша й прози. Зв'язок з творчістю Шекспіра легко прослідковується і в поемі " Гайдамаки". Ім'я Шекспіра зустрічається в повістях Шевченка російською мовою, написаних під час заслання.
У ч и т е л ь. З любов'ю й повагою зверталася до творчості англійського драматурга українська письменниця Леся Українка. У творах Шекспіра (" Гамлет", " Король Лір" ) її приваблювали пристрасні характери, глибина філософського узагальнення, напружений драматизм, високе мистецтво володіння поетичним словом. Звертаючись до творів Шекспіра, поетеса знайомилася з перекладами М. Старицького, М. Полєвого, П. Куліша, сама здійснила переклад трагедії " Макбет", схвалений критикою. Цей переклад не був опублікований, але сприяв зростанню рівня мистецтва перекладу творів відомого драматурга в українській літературі кінцяXIX ст.
|
|
|
У ч е н и ц я. Твори Лесі Українки, написані протягом 1890-1896 рр., свідчать про вплив на стиль письменниці трагедії Шекспіра " Гамлет". Одна з її поезій: " То Ье ог пої їо Ье?.. " — про роль слова в житті поета, громадянську спрямованість мистецтва — підтверджує цей висновок.
У поемі використано білий вірш. риторичну побудову, риторичні запитання й анафори, своєрідний стиль монологу Гамлета. Увага до шекспірівського мистецтва, зокрема монологу, помітна і в поемі " У пущі". Тематичний зв'язок цього твору з поезією " То Ье ог пої їо Ье?.. " простежується в побудові монологів головного героя — Річарда Айрона, інтенсивності
розкриття внутрішнього світу героя, засобах його відображення.
Під впливом " Гамлета" написана й лірична поема " Асіасіо репвіегоко". Українська поетеса звертається до образу Офелії. який довгий час хвилював її.
У ч е н ь. Вплив Шекспіра позначився на загальних принципах драматургії Лесі Українки й виявився в безпосередньому звертанні її до шекспірівських мотивів, образів, прийомів. Зокрема, зв'язок із шекспірівським сонетом помітний уже в ранніх сонетах поетеси. Під впливом шекспірівської комедії " Сон літньою ночі", що переносила читача у світ фантазії, Леся Українка
написала вірш за такою ж назвою.
Тема " Пушкін і Шекспір (трагедія " Борис Годунов". історичні хроніки і трагедії Шекспіра) розглядається на факультативі перед заключним уроком за творчістю Шекспіра. Заняття проходило за планом, що включав три пункти:
1) письменник і час;
2) що приваблювало Пушкіна у творчості Шекспіра;
3) історичні хроніки Шекспіра. " Борис Годунов" Пушкіна.
Дослідницький метод застосовували під час роботи за третім пунктом плану. Працювали з текстами історичних хронік Шекспіра і трагедії Пушкіна " Борис Годунов". Дослідники вже давно відзначали перегук окремих уривків трагедії " Борис Годунов" з шекспірівськими хроніками. Наприклад, учні проводять аналогію між тим, як зійшов на престол Річард III і, як здобув трон Борис Годунов. Використовуючи художні тексти, літературознавчі статті, шкільні підручники та інші джерела, вони проводять спостереження й роблять висновки:
|
|
|
| Річард III — лицемірить, прагне обдурити народ | Борис Годунов — дозволяє себе одурити. |
| Сцена мовчання: | |
| Герцог Букенгель розповідає про те, як мовчали городяни, коли їм пропонували просити Річарда царювати. | Велична сцена у фіналі, де зображено безмовний народ. |
Аналізуючи твердження критиків про те, що народ у трагедії О. С. Пушкіна здебільшого не схожий на народ у Шекспірових хроніках, учні доходять висновку:
| В. Шекспір | О. С. Пушкін |
| — симпатизує народові, відтіняє ного комічні риси, зображує незграбність й обмеженість йоменів і городян; — водночас, у Шекспіра народ засуджував злих і підступних королів, таких як Річард або Генріх IX. У фіналі драматичних хронік з'являється новий монарх, покликаний встановити справедливість. | — також відтворює комічні риси народу (наприклад, у сценах обрання Бориса на царство); але народ у пушкінській трагедії суворіший і трагічніший, більш відчужений від політичних інтриг пануючих класів; — виявляє байдужість народу до можновладців, показує різкий розрив між народом і верхами, а частіше — ненависть і прагнення до бунту (надто виразне його: " Народ безмолствует... " ). |
Учням пропонували звернути увагу на принцип побудови характерів у кожного з авторів. Створюючи образ самозванця, О. Пушкін використовує особливості шекспірівського зображення характерів. Доказом цього є твердження поета: " Читайте Шекпіра, він ніколи не боїться скомпрометуватии свого героя, він примушує його говорити невимушене, як у житті, бо переконаний, що певної миті й за певних обставин він знайде для нього мову, відповідну його характеру".
|
|
|
