6.2. Планування використання і охорони земель

6. 2. Планування використання і охорони земель

Існуюча раніше в Україні система планування використання і охорони земель була орієнтована на централізований розподіл земельних ресурсів. Роль землеустрою зводилася, головним чи­ном, до міжгалузевого перерозподілу земель, найчастіше без вра­хування інтересів безпосередніх виробників продукції, територі альних властивостей землі.

В умовах ринкової економіки постало завдання максимально­го задоволення економічних інтересів як землекористувачів, так і держави з урахуванням перспектив розвитку

У зв'язку з цим, метою робіт щодо планування використання і охорони земель, які повинні проводитись у даний час, є визна­чення довгострокової чи короткострокової перспективи раціональ­ного використання земель усіх категорій незалежно від форм влас­ності на землю і господарювання, розробка пропозицій для прий­няття рішень щодо перерозподілу земель з урахуванням потреби в земельних ресурсах агропромислового комплексу, лісового гос­подарства та об'єктів природно-заповідного, природоохоронно­го, оздоровчого, історико-культурного призначення, розвитку міст та інших поселень, промисловості, транспорту, гірничодобувних галузей, створення фонду перерозподілу земель з метою забез­печення земельними ділянками громадян для ведення садівниц­тва, городництва, індивідуального житлового і дачного будівницт­ва, забезпечення заходів щодо охорони земель та інших цілей.

Відповідно до статей 177, 178 Земельного кодексу України пла­нування використання і охорони земель здійснюється шляхом проведення робіт щодо:

· складання загальнодержавних і регіональних програм ви­користання і охорони земель;

· природно-сільськогосподарського районування та зонуван­ню земель і особливо охоронних територій;

· складання схем зонування земель у межах населених пунк­тах і територій для розміщення садівничих, городницьких і дачних об'єднань;

· складання схем формування спеціальних земельних фондів.

Складовою частиною землевпорядної документації щодо планування використання і охорони земель повинна стати розробка питань, які містять систему заходів щодо формування сталого земпекористування та обґрунтованому розміщенню відповідно до екологічних і економічних вимог, компактних і оптимальних по площі землеволодінь, створення сприятливих територіальних умов для ефективного ведення сільськогосподарської та іншої господарської діяльності, сталому розвитку міст і інших посепень відповідно до містобудівної документації, розробці комплексу за­ходів, пов'язаних з охороною земель.

Для забезпечення системного планування і охорони земель кожне адміністративно-територіальне утворення повинне мати відповідну програму. А реалізація програм повинна здійснювати­ся шляхом подальшої розробки і реалізації схем землеустрою ад­міністративно-територіальних утворень, схем (проектів) місько­го землекористування.

6. 3 Землевпорядні роботи на загальнодержавному та регіональному рівнях

До землевпорядних робіт на загальнодержавному та регіональному рівнях відносяться [31]:

1. Демілітація державного кордону України.

Для розробки документації по демілітації державного кордону України Кабінетом Міністрів України створюється комісія з пред­ставників відповідних міністерств і відомств, яка розглядає з відпо­відною комісією іншої прикордонної держави питання демілітації державного кордону України і відповідної держави. На основі уз­годженого рішення цих комісій готується протокол демілітації дер­жавного кордону і відповідні графічні матеріали, які погоджують­ся Кабінетом Міністрів України і затверджуються Верховною Радою України.

У відповідності з затвердженими Верховною Радою України документами (протоколом і планово-картографічними матеріала­ми щодо демілітації державного кордону) розробляється спе­ціальна документація щодо визначення і закріплення в натурі (місцевості) державного кордону.

2. Встановлення меж державного кордону України.

Державний кордон України визначається за рішеннями Вер­ховної Ради України та міжнародними договорами.

Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжна­родними договорами України, повинен установлюватися:

а) на суші - за характерними точками і лініями рельєфу або за орієнтирами, які чітко видимі;

б) на морі - по зовнішній межі територіального моря України;

в) на судноплавних ріках - по середині головного фарватеру або тальвегу ріки; на несудноплавних ріках (струмках) - по їх се­редині або по середині основного рукава ріки; на озерах і інших водоймах - по прямій лінії, яка з'єднує виходи державного кордо­ну до берегів озера або іншої водойми;

г) на водосховищах гідровузлів і інших штучних водоймах - у відповідності з лінією державного кордону України, яка проходи­ла на місцевості до їх заповнення;

ґ) на залізничних і автодорожних мостах, греблях і інших спо­рудах, що пролягають через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних рік (струмків) - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від пролягання державного кордону України на воді.

Державний кордон на місцевості позначається прикордонни­ми знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визна­чається законодавством України та міжнародними договорами України.

З метою забезпечення на державному кордоні України належ­ного порядку Урядом України встановлюється прикордонна сму­га. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних рік, озер і інших водойм з урахуван­ням місцевих особливостей. У прикордонну смугу не включають­ся населені пункти і місця масового відпочинку населення.

⇐ Предыдущая26272829303132333435Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: