Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

5.5. Економічні та соціальні умови




Землевпорядні заходи завжди здійснюються в конкретній еко­номічній ситуації. Ця ситуація обумовлена, насамперед, об'єктив­ними економічними законами, а також рівнем розвитку продук­тивних сил суспільства. Наприклад, закон вартості визначає ха­рактер земельно-майнового обороту, динаміку рентних платежів, розміри земельного податку й орендної плати на землю тощо. У процесі землеустрою необхідно враховувати ці закони для кра­щого обґрунтування і якнайшвидшого освоєння проектів, які скла­даються, досягнення максимального економічного, соціального й екологічного ефекту.

Землевпорядковані сільськогосподарські й інші підприємства, організації та установи мають різну технічну оснащеність, забез­печеність земельними і трудовими ресурсами, основними й обо­ротними фондами, кваліфікованими кадрам. Вони так чи інакше зв'язані з державними структурами і між собою організаційними, технологічними, економічними відносинами.

Серед економічних умов, що враховуються при землеустрої, важливе значення мають:

1) форма власності на землю;

2) склад, площа і якість земельних угідь, можливості їхньої трансформації та поліпшення, а також сільськогосподарського ос­воєння;

3) економічна характеристика земель сільськогосподарського призначення з їх оцінкою по валовій продукції, окупності затрат і диференційованому доходу;

4) спеціалізація господарств. їх коопераційний і інтеграційний зв'язок у рамках агропромислового комплексу;

5) прийнята система ведення сільського господарства та її еко­номічна ефективність (сполучення і розміри галузей, система зем­леробства, структура посівних площ, сівозміни, системи насінниц­тва, кормовиробництва і тваринництва, врожайність сільськогос­подарських культур і продуктивність угідь, валова і товарна про­дукція, валовий і чистий доход, прибуток і рентабельність вироб­ництва);

6) організаційно-виробнича структура підприємств, система організації праці;

7) забезпеченість господарств трудовими ресурсами, сіпьськогосподарською технікою, основними й оборотними фондами, їхня енергооснащеність;

8) фінансове положення підприємств, можливість залучення кредитів, наявність вільних коштів.

Форма власності н а землю визначає замовників землевпо­рядних робіт, порядок їх фінансування, а в сільськогосподарсь­ких підприємствах - методи землеустрою по виділенню земель­них часток в натурі їхній консолідації, по їх розмежуванню і впо­рядкуванню території.

Склад, площа і якість земельних угідь впливають на спеціа­лізацію господарств, можливі обсяги виробництва зерна, кормів, іншої продукції, розміщення галузей тваринництва.

Наприклад, при високій питомій вазі ріллі створюються найбільш сприятливі умови для розвитку зернового виробницт­ва. Першочергова увага в цьому випадку приділяють введенню правильних сівозмін.

При великих площах сінокосів і пасовищ на перший план вихо­дять поліпшення кормових угідь, підвищення їх продуктивності, внутрішньої організації території з розміщенням пасовище- і сінокозмін, гуртових, отарних і бригадних ділянок, загонів чергового випасання, літніх таборів, скотопрогонів, доріг.

При нестачі природних кормових угідь кормовиробництво пе- реміщється на орні землі, для цього організовують зелений кон­веєр, вводять кормові сівозміни, позасівозмінні ділянки з трива­лим вирощування кормових культур (кукурудзи, багаторічних трав), проектують зрошувані культурні пасовища на ріллі, тощо.

В усіх випадках вивчаються угіддя, що можуть бути трансфор­мовані в інші, більш продуктивні; визначається меліоративний фонд господарств, який включає землі, що можуть бути освоєні або поліпшені при наявності відповідних грошових, трудових і технічних ресурсів.

Економічна характеристика земель, закріплених за господар­ством, - це їхня економічна родючість (на відміну від даних боні­тування ґрунтів, орієнтованих на показники природної родючості). При економічній оцінці враховують не тільки якість ґрунтів, але і далекість господарств від ринків збуту і пунктів матеріально-тех­нічного постачання, земельних ділянок від населених пунктів і господарських центрів, технологічні властивості ділянок і інших умов, що визначають ефективність рослинництва і тваринницт­ва. При внутрішньогосподарському землевпорядженні ці дані ви­користовують для рішення наступних задач:

· установлення оптимальної спеціалізації господарств та їх підрозділів, структури посівних площ;

· розміщення сівозмін і посівів окремих культур на найбільш придатних землях;

· розташування полів, робочих і технологічних ділянок на аг­ротехнічно однорідних земельних масивах;

· залучення в сільськогосподарське виробництво всіх про­дуктивних земель і, навпаки, надання для потреб промис­ловості, транспорту й інших несільськогосподарських цілей найменш продуктивних угідь;

· складання бізнес-планів господарствта їх підрозділів, про­ведення розрахунків по агроеколого-економічному обґрун­туванню землевпорядних проектів;

· диференціації земельного податку й орендної плати по кон­кретних земельних ділянках.

Економічні умови враховуються при землеустрої двома спосо­бами.

1) Відбувається пристосування території до потреб виробницт­ва, яке розвивається шляхом перерозподілу земель і окремих видів угідь, їх меліорації, наближення трудомістких і вантажоємних культур до господарських центрів, тваринницьким фермам, поліпшення конфігурації земельних масивів, ліквідації дрібноконтурності і роздробленості ділянок тощо.

2) Спеціалізація господарств і виробничих підрозділів, розмі­щення тваринницьких ферм, структура і розміщення посівів і сівозмін, технологія вирощування сільськогосподарських культур видозмінюються, виходячи з об'єктивних характеристик земель­ного фонду - родючості ґрунтів, ступеня їх еродованості, дале­кості від господарських центрів і т. д.

У результаті при землеустрої приводиться в порядок викорис­тання землі (проектуються сівозміни, пасовище- і сінокосообороти, дороги, уточнюється розміщення всіх угідь, ліквідуються не­потрібні межі, клини, украплювання) і одночасно встановлюють­ся перспективні напрямки розвитку виробництва з урахуванням особливостей залучених у нього земель (уточнюється спеціалі­зація, визначаються види, обсяги, черговість і терміни здійснен­ня меліоративних робіт, виробничого будівництва, інженерного устаткування території).

Спеціалізація сільськогосподарських підприємств дуже впливає на розміщення й організацію їх території, склад і площі угідь і сівозмін. Наприклад, в зернових і свинарських господар­ ствах у структурі угідь переважає рілля, у вівчарських - пасови­ ща. Приміські господарства з вирощування овочів, які добре за­безпечені трудовими ресурсами, мають більше посівів інтенсив­них культур: картоплі, овочів і ін. У підприємствах, що розвивають тваринництво на власних кормах, в структурі посівів переважа­ють кормові культури (багаторічні й однолітні трави, силосні). У господарствах плодово-ягідного і виноградарського напрямку значні площі займають багаторічні насадження. Тому при земле­впорядкуванні в першу чергу вивчають спеціалізацію господар­ства і його підрозділів, перевіряють її відповідність вимогам ефек­тивного використання земель. Потім при розробці проекту спе­ціалізація уточнюється, у відповідність з нею приводяться склад і площі угідь, організація сівозмін. Тим самим підвищується інтен­сивність використання землі, забезпечуються ріст її продуктив­ності й охорона.

Для цих же цілей, а також для підвищення ефективності ви­робництва вивчають систему ведення господарства, сполучення галузей рослинництва і тваринництва, виявляють " вузькі місця" і організаційні резерви. При аналізі використовують показники ва­лової і товарної продукції, рентабельності виробництва, прибут­ку, витрат на виробництво продукції, накладних затрат, врожай­ності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин і ін.

Велике значення при землеустрої сільськогосподарських підприємств мають організаційно-виробнича структура підприємства, система організації праці, забезпеченість тру­довими ресурсами, технікою, основними й оборотними фон­дами, енергооснащеність. Для обліку цих факторів залучають дані по всім трудовим колектизам господарства (виробничим ділянкам, бригадам, ланкам). Установлюють спеціалізацію підрозділів, чисельність і кваліфікаційний склад трудових колективів, навантаження ріллі й інших угідь на працівника, види закр­іпленої техніки, форми організації праці. На наступній стадії при розробці проекту землевпорядження здійснюють взаємозв'язку організації території, та використання трудових ресурсів госпо­дарства.

Фінансовий стан - це наявність вільних коштів і інших фінан­сових ресурсів (кредит, дотації). Він визначає можливості сільсько­господарських підприємств у проведенні меліоративних робіт, ви­робничому будівництві, інженерному устаткуванні території. Від цього багато в чому залежить характер землевпорядних рішень, особливо в перші роки реалізації проекту, а також перспективи розвитку господарства в цілому.

Економічні умови аналізують по двох періодах: фактично сфор­мовані на рік землеустрою і плановані на рік повного здійснення проекту.

Головна мета землеустрою - в організаційно-територіальному забезпеченні динамічного й ефективного розвитку всього народ­ного господарства і, насамперед, агропромислового комплексу. При цьому ставиться ряд важливих економічних і соціальних за­дач - ріст продуктивності праці, відтворення ґрунтової родючості, охорона земель, удосконалення форм землеволодіння і земле­користування. їх вирішення вимагає врахування соціальних умов діяльності колективів підприємств і організацій, що торкаються землевпорядженням, особливо сільськогосподарських.

До числа основних соціальних умов, які враховуються при землеустрої, відносяться:

1) існуюча система розселення, щільність населення, його струк­тура, динаміка міграційних процесів;

2) число, розміри, розміщення, цільове призначення і рівень благоустрою населених пунктів, розвиток соціальної інфраструк­тури на даній території;

3) види, число, розміри і розміщення виробничих центрів (тва­ринницьких ферм, господарських дворів), рівень механізації ви­робничих процесів у землеробстві і тваринництві;

4) розмежування земель по формах власності, наявні земельні відносини;

5) форми організації, оплати і матеріального стимулювання праці, застосовувані на підприємства, а також способи закріплення землі (власність, оренда тощо);

6) стан дорожньої мережі, рівень транспортного обслуговуван­ня населення;

7) наявність джерел води, організація постачання нею населе­них пунктів, виробничих центрів, полів і пасовищ;

8) розвиток особистого селянського господарства, можливості його розширення і кооперації із суспільним виробництвом, по­ліпшення умов життя сільського населення.

Існуюча в Україні система сільського розселення неоднорідна. Так, для Полісся характерні дрібні поселення (до 1 000 жителів), тоді як на Півдні вони значно крупніші. Протягом усього XX ст. продовжувався відтік населення із сільської місцевості в міста, що істотно вплинуло на забезпеченість сільськогосподарських підприємств трудовими ресурсами, характер організації праці. При землеустрої врахування цього фактора дуже важливе.

Практика показує, що господарства з більшою щільністю насе­лення і числом сіл на одиницю площі виробляють більше про­дукції, мають кращі умови для обробки трудомістких культур, особ­ливо в напружені періоди робіт, більш інтенсивно використову­ють землю.

На підприємствах з дефіцитом трудових ресурсів головну ува­гу треба приділяти утворенню селянських господарств, упровад­женню нових форм організації та росту продуктивності праці, ство­рювати умови для закріплення жителів у селах, яких би розмірів вони не були. В усіх випадках варто орієнтуватися на забезпе­чення сільських родин, як правило, окремими впорядковими бу­динками з присадибними ділянками і надвірними будівлями для домашньої худоби, птахів і особистих транспортних засобів. З цією метою при землеустрої вивчають використання земельного фон­ду, виявляють резерви, наводять порядок в організації присадиб­ного землеволодіння, колективного садівництва й городництва, створюють умови для організації різних землеволодінь і землекористувань, розширення особистого селянського господарства.

Слід мати на увазі, що розвиток історично сформованої систе­ми сільського розселення є складною задачею, для вирішення якої вимагаються час і ресурси; тому при розробці конкретних заходів враховують територіальні умови господарств, сільських районів, особливості сільського способу життя, специфіку веден­ня сільськогосподарського виробництва, вплив на нього природ­них, економічних факторів, звичок і традицій.

При землеустрої розглядають можливості розвитку існуючих населених пунктів. При цьому враховують, що затрати на будів­ництво, інженерне устаткування і благоустрій території в більш великих населених пунктах у розрахунку на один жителя менше, але дрібні селища звичайно більш зручно розташовані стосовно земельних угідь. Тому при розробці проектів аналізуються дані про розмір населених пунктів, їх благоустрій, загальна чисельність жителів, наявність працездатного населення, його зайнятість в різних галузях господарства, виявляються сезонні коливання в забезпеченості робочою силою, доцільність формування на базі дрібних населених пунктів садиб селянських господарств, само­стійних орендних колективів із закріпленням за ними земельних угідь і поголів'я худоби, вивчаються побажання населення про подальший розвиток селищ.

Паралельно варто розглянути розміщення виробничих центрів, рівень механізації виробничих процесів на тваринницьких фер­мах, джерела надходження кормів; на прийняті рішення вплива­ють також забезпеченість господарства кваліфікованими фахів­цями, механізаторами, робітниками, система енерго- і водопос­тачання.

Доводиться вирішувати питання про збереження або перефор­мування сформованих трудових колективів у зв'язку з реформу­ванням сільськогосподарських підприємств, утворенням акціонер­них товариств, селянських господарств тощо.

Подальший розвиток економіки і соціальної інфраструктури села знаходиться в прямій залежності від стану дорожньої ме­режі. Організація транспорту має для жителів села величезне зна­чення, тому що особливостями землі як засобу виробництва є територіальна розосередженність і сталість місця. До земельних масивів потрібно доставляти робочу силу, техніку, добрива, різні матеріали. До того ж велика частина сільськогосподарських угідь, а також об'єктів соціальної сфери знаходиться на селі за межами пішохідної доступності.

При відсутності чи поганій якості доріг утруднюється зв'язок між населеними пунктами, виробничими центрами, орними зем­лями і кормовими угіддями. Значно збільшується час, затрачува­ний на проїзд до місця роботи і назад. По наявним даним, при транспортуванні продукції по бездоріжжю втрати зерна склада­ють 10 - 20 кг на 1 км шляху і на 3-тонну машину, втрати томатів у ящиках - 3, 5 %, свіжих овочів - 0, 5 %. При перегонах на вилучені пасовища добовий удій корови знижується на 0, 03 - 0, 05 кг. моло­ка на 1км. шляху. Таким чином, при землеустрої потрібно врахо­вувати сформовані транспортні зв'язки, наявність і довжину доріг із твердим покриттям, розміщення польової дорожньої мережі, відстань до основних населених пунктів, пунктів реалізації сільськогосподарської продукції, угідь і сівозмін, основні вантажооборотні потоки. У проектах землеустрою прагнуть шляхом усунення недоліків землекористування (незручностей у розташу­ванні земельних ділянок) скоротити відстані переїздів і переходів, перевезень вантажів, намічають першочергове будівництво доріг місцевого значення, що дозволить заощаджувати час працівників

Проектуються також розміщення польових станів, створення лісосмуг (включаючи фруктові, ягідні й інші насадження), осушення заболочених і перезволожених ділянок, будівництво водойм, за­лісення ярів і незручних земель; приймаються заходи для збере­ження, поліпшення і створення культурних ландшафтів, що гра­ють оздоровчу і естетичну роль.

Вивчення економічних і соціальних умов, важливих для земле­устрою, здійснюється на етапі підготовчих робіт до складання проекту. При цьому обов'язково враховуються побажання земле­власників і землекористувачів. Результати дослідження відобра­жаються у матеріалах землевпорядної підготовки, в актах і на кресленнях польового землевпорядного обстеження території, враховують при розробці завдань на проектування. Перелік і зміст цих матеріалів можуть розрізнятися в залежності від виду й обся­гу землевпорядних робіт.

Поделиться:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...