Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема № 1: Лев Толстой. Роман «Війна і мир».

Стр 1 из 10Следующая ⇒

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

Методична розробка

З дисципліни «Світова література»

на тему:

для спеціальностей

5.05020203 «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування на залізничному транспорті»

5.05020204 «Обслуговування та ремонт пристроїв електрозв'язку на транспорті»

5.05070103 «Електропостачання»

5.07010501 «Технічне обслуговування, ремонт та експлуатація тягового рухомого складу»

Викладач: Тамадаєва М.В.

Київ 2012

Пояснювальна записка

Дана методична розробка призначена для студентів І курсу всіх спеціальностей та викладачів світової літератури. У розробці подано алгоритм планування самостійної роботи зі світової літератури.

За програмою на самостійне вивчення виділено 24 години.

Серед тем, що виносяться на самостійне опрацюванні не усі містяться у підручниках зі світової літератури, тому дана методична розробка полегшить пошук матеріалів та самопідготовку до заняття, контроль.

Алгоритм

планування самостійної роботи зі світової літератури

Для студентів І курсів

І семестр – 12 год.

1. З російської літератури. Л.Толстой. «Війна і мир» - художнє дослідження духовних пошуків людини. – 6 год.

2. А. Чехов. П’єса «Чайка» - служіння мистецтву, вибору життєвої мети, творчого успіху, призначення людини. – 6 год.

ІІ семестр – 12 год.

1. З англомовної літератури. Т.С.Еліот (1888-1965). Твори. З іспанської літератури. Ф.Г.Лорка (1898-1936). Поезія - 4 год.

2. З англійської літератури. Дж.Оруелл (1903-1950). «Скотоферма» - 2 год.

3. Із лірики періоду Другої світової війни. П.Елюар «Свобода», П.Целан «Фуга смерті»; з поезій К.Симонова, Ю.Друніної, О.Берггольц – 2 год.

4. З англомовної літератури. В.Оден (1907—1973). «Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «В музеї образотворчого мистецтва» - 2 год.

5. З японської літератури. Кавабата Ясунарі (1899-1972). «Тисяча журавлів» - 2 год.

Самостійна робота зі світової літератури І семестр

Тема № 1: Лев Толстой. Роман «Війна і мир».

Мета: ознайомлення зі змістом та основними проблемами твору (війни і миру, почуття обов'язку, сенсу життя тощо).

Завдання:

1) переказувати зміст, виділяючи ключові епізоди;

2) дослідити на прикладі образів А.Болконського і П.Безухова майстерність письменника у розкритті внутрішнього світу героїв;

3) простежити внутрішню боротьбу героїв між почуттям і обов'язком;

4) акцентувати увагу на ідеї та проблемах, порушених в романі;

5) довести, що проблематика роману має загальнолюдське значення.

План роботи, методичні рекомендації:

1. Ознайомитись з основними етапами творчого шляху Л.Толстого, із сутністю його духовних шукань.

2. Прочитати текст роману у скороченому варіанті.

3. Звернути увагу на головних героїв – А.Болконського, П.Безухова, Н.Ростову.

Питання/завдання для самоперевірки:

1. Назвіть основні етапи творчого шляху Л.Толстого. Що таке «діалектика душі»?

2. Що таке роман-епопея? Особливості його.

3. Визначте тему, ідею та проблеми роману «Війна і мир».

4. Історія створення роману.

5. Складіть порівняльний план та характеристику до образів А.Болконського та П.Безухова.

6. Чиї духовні пошуки завершилися успіхом? Чому?

В результаті виконання самостійної роботи студент повинен:

- знати зміст твору,

- вміти вести дискусію на літературну тему, усвідомити суть важливості духовних пошуків людини.

Рекомендована література:

1. Г.Є.Безкоровайний, Б.Б.Щавурський Зарубіжна література. 10 кл.: Посібник-хрестоматія. – Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2003 р.

2. О.М. Ніколенко, Т.П.Маєвська Зарубіжна література.10 кл.: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 1998 р.

3. Л.М.Толстой Війна і мир

4. Презентація «Лев Толстой. Роман-епопея «Війна і мир».

ЛЕВ ТОЛСТОЙ

(1828-1910)

Лев Микола́йович Толсто́й — російський письменник і громадський діяч, автор романів «Війна і мир», «Анна Кареніна», «Воскресіння» та інших творів.

Народився 28 серпня (9 вересня) 1828 в садибі Ясна Поляна Тульської губернії, в одній з найзнатніших російських дворянських родин. Далекий предок Льва Миколайовича, Петро Олексійович Толстой, сподвижник Петра Великого, був жорстоким, підступним і властолюбним вельможею, людиною великого державного розуму і величезної сили волі. За заслуги перед царем йому був подарований графський титул. За материнською лінією, Лев Миколайович належав до давнього роду князів Волконських. Належність до аристократії багато в чому визначала поведінку і думки Толстого. У юності і в зрілі роки він багато роздумував про особливе покликання старого російського дворянства, що зберігає ідеали природності, особистої честі, незалежності й свободи. На схилі віку його стало обтяжувати привілейоване становище і побутовий устрій, несхожий на побут простого народу.

Перші роки життя Толстого пройшли в маєтку батьків Ясна Поляна недалеко від міста Тули. Дуже рано, в півторарічному віці, він втратив матір Марію Миколаївну, жінку емоційну і рішучу. Толстой знав багато сімейних розповідей про матір. Образ її був овіяний для нього найсвітлішими відчуттями. Батько, Микола Ілліч, відставний полковник. Він відрізнявся гордістю і незалежністю у відносинах з представниками влади. Для Толстого-дитини батько був втіленням краси, сили, пристрасної, азартної любові до радощів життя. Від нього він успадкував захоплення псовим полюванням, красу і азарт якої багато років після Толстой висловив на сторінках роману «Війна і мир» в описі цькування вовка гончаками старого графа Ростова.

У першій повісті Толстого «Дитинство» говорить про ранні роки свого життя: «Щаслива, щаслива, безповоротна пора дитинства! Як не любити, не леліяти спогадів про неї? Спогади ці освіжають, прославляють мою душу і служать для мене джерелом кращої насолоди».

1837 р. сім'я Толстого переїздить з Ясної Поляни до Москви. Закінчилося безтурботне, радісне дитинство. Влітку цього року несподівано вмирає батько, опікункою осиротілих дітей стає їхня тітка, сестра батька Олександра Іллівна Остен-Сакен. Через 4 роки вона померла. Родина Толстого переїхали до Казані, де проживала інша тітка, Пелагея Іллівна Юшковська.

1844 р. Толстой вступив на філософський факультет Казанського університету. Вчився несистематично, пропускав лекції і зрештою не був допущений до перехідних іспитів. Не отримавши допуску до здачі екзамену з історії, він 1845 року переходить на юридичний факультет. Але і тут викладали історію, лекції з якої йому здавалися нудними й неприємними. Знов починає їх пропускати. Вдавався зі всією пристрасністю до світських веселощів і гульні. В цей час зневажливо ставився до людей несвітських, неаристократичних. Брат Сергій називав його «дріб'язковим малим». Але не тільки світські веселощі захоплювали Толстого. Він багато роздумував про долю людства, про місце наук в житті. Його нелюбов до історії — не свідчення обмеженості. Якось Толстой-студент зауважив у розмові: «Історія… — це не що інше, як збір байок і марних дрібниць, пересипаних масою непотрібних цифр і власних імен…». У науках молодий Толстой шукав перш за все практичного сенсу. Його не цікавили знання, які не могли бути застосовані в повсякденному житті. Такий погляд на науку взагалі характерний для багатьох людей, світогляд яких формувався в 1840-і рр.

Різкість і незалежність думок Толстого зберігалися впродовж всього життя. А заперечення традиційної історичної науки з новою силою виявилося в 1860-ті в романі «Війна і мир».

12 квітня 1847 р. розчарований університетською освітою, він подав прохання про виключення з університету. Він вирушив у Ясну Поляну, сподіваючись випробувати себе на новій царині — впорядкувати побут своїх кріпаків. Дійсність розбила його задуми. Селяни не розуміли пана, відмовлялися від його порад і допомоги. Толстой вперше гостро відчув величезну, непереборну прірву, що розділяла його, поміщика, і простий народ. Соціальні і культурні перепони між освіченою верствою й народом стали однією з постійних тем художньої прози і статей Толстого.

Повернувшись з Ясної Поляни, Толстой проводить кілька років в Петербурзі і в Москві. Він детально аналізує в щоденниках свої вчинки і переживання, прагне виробити програму поведінки, досягти успіхів в різних науках і сферах життя, в кар'єрі. З самоаналізу в щоденниках зростає його художня проза. Толстой в щоденниках 1847-1852 рр. ретельно фіксує різні переживання і думки в їхніх складних і суперечливих зчепленнях. Він холодно аналізує прояви егоїстичних настроїв у високих і чистих відчуттях, простежує рух, перетікання одного емоційного стану в інший. Спостереження над собою чергуються з описами зовнішності, жестів і характеру знайомих, з роздумами про те, як створювати літературний твір. Толстою орієнтується на досвід психологічного аналізу письменників-сентименталістів ХVІІІ ст. Л.Стерна і Ж.-Ж.Руссо, засвоює прийоми розкриття переживань в романі М.Ю. Лермонтова «Герой нашого часу». У березні 1851 р. Толстой пише «Історію вчорашнього дня» — уривок, в якому детально описує свої відчуття. Це вже не просто щоденниковий запис, а художній твір.

У квітні 1851 р. вирушив на Кавказ, де російські війська вели війну з місцевими горянами. У січні 1852 р. поступив на службу в артилерію. Брав участь у битвах, працював над повістю «Дитинство». Її надрукували під заголовком «Історія мого дитинства». Вона принесла Толстому успіх і славу одного з найталановитіших російських письменників. 1854 р. з'явилося продовження — повість «Отроцтво», а в 1857 р. опублікували повість «Юність», що завершила розповідь про Миколу Іртеньєва — героя «Дитинства» й «Отроцтва».

Зображення відчуттів в «Дитинстві», «Отроцтві» і «Юності» нагадує аналіз власних переживань в щоденниках Толстого. Намічені в щоденниках і втілені в цих трьох повістях принципи зображення внутрішнього світу персонажів перейшли в романи «Війна і мир», «Анна Кареніна» і в багато інших пізніших творів Толстого.

Тема простоти і природності як вищої цінності життя і «суперечка» з «парадним», красивим зображенням війни виражена в Севастопольських оповіданнях Толстого: «Севастополь в грудні» (1855), «Севастополь в травні» (1855) і «Севастополь в серпні» (1856). У нарисах описані епізоди героїчної оборони Севастополя від англо-французьких військ 1855 року. Толстой сам брав участь в обороні Севастополя і багато днів і ночей провів у найнебезпечнішому місці — на 4-му бастіоні, який нещадно обстрілювала ворожа артилерія.

19 листопада 1855 р. прибув до Петербурга. Його ім'я вже овіяне славою. На співпрацю з Толстим сподівалися письменники і журналісти різних напрямів. Але літературне середовище, дух літературних гуртків і суперництва відштовхнув Толстого від нових знайомих. Їхні інтереси здаються йому дрібними і нікчемними, життя — метушливим і безглуздим. Толстой відводив душу в гульні з циганами і в нестримній картярській грі. У травні 1856 р. залишив Петербург і поселився в Ясній Поляні.

Восени 1859 р. відкрив у Ясній Поляні школу для селянських дітей. Він займався з дітьми історією, давав їм теми для творів. 1862 р. школу закрили після поліцейського обшуку. Причиною стали підозри влади в тому, що студенти, що викладали в яснополянській школі, займалися антиурядовою діяльністю. Висновки зі своєї діяльності в яснополянській школі письменник сформулював в статті з «скандальною» назвою: «Кому у кого вчитися писати: селянським хлоп'ятам у нас або нам у селянських хлоп'ят?». На думку Толстого, народне мистецтво і культура не нижчі, а швидше вищі за культуру і мистецтво, визнані в освіченому суспільстві. Селянські діти зберігають душевну чистоту і природність, загублену в освічених станах. Їхнє навчання цінностям «високої» культури, вважає Толстой, навряд чи необхідно. Навпаки, сам письменник, займаючись з ними, опинився в ролі не вчителя, а учня.

1856-1863 рр. працював над романом про декабристів. Коріння подій 14 грудня 1825 р. він побачив в подіях війни 1812 року — часу духовного пробудження народу, єднання дворянства й простих людей в боротьбі з іноземцями. Так виник задум роману «Війна і мир». Роман писався впродовж 1863-1869 рр.

У другій половині 1860-1870-х рр. Толстой переживає болісну душевну кризу. Він намагався шукати утіхи у філософії, в православній вірі і в інших релігіях. Але не отримав ні від філософів, ані від богословів зрозумілої і близької йому відповіді про сенс життя. Філософія і існуючі релігії представилися Толстому беззмістовними і непотрібними. Його неодноразово відвідували думки про самогубство.

Криза була подолана на рубежі 1870-1880-х рр. Толстой приходить до визнання позарозумної, інтуїтивної народної релігійності єдиною відповіддю на питання про сенс життя. Толстой переосмислив все своє життя. Він прийшов до думки, що лише життя простого народу близьке до етичних істин.

Ідеї пізнього Толстого нагадують соціалістичне учення. Але на відміну від соціалістів, він був переконаним супротивником революції. І шлях до людського щастя бачив перш за все не в соціальних і економічних змінах, а в етичному самоудосконаленні кожної людини. Помірність бажань, скромне життя, без розкоші, звільнення від пристрастей, обмеження або придушення статевого ваблення — такі, згідно з Толстим, мають бути етичні орієнтири.

Позиція пізнього Толстого — це позиція пророка, викривача суспільної і державної неправди, що проголошує віровчення вселюдської братської любові і праці. Толстой-публіцист і вчитель життя набув величезної популярністї не тільки в Росії, але і у всьому світі. Ясна Поляна стає місцем паломництва: до Толстого за порадою приходять люди з різних верств, з багатьох країн.

Збоченість, неправильність життя людей, устрою суспільства — основна тема творчості пізнього Толстого. У повісті «Отець Сергій» зображується історія життя князя Степана Касатського, що стає ченцем Сергієм, вкрай самолюбної людини, що проходить через спокусу славою до простого покірливого життя убогого мандрівника. У повісті «Крейцерова соната» Толстой представив статеву любов між чоловіком і жінкою низьким, негідним людини відчуттям. У п'єсі «Живий труп» в центрі уваги автора — ненормальність законів і влади, що примушують подружжя, що розлюбило і готове розлучитися один з одним, до продовження сумісного життя.

1889-1899 рр. працював над своїм останнім романом — «Воскресіння». В основі сюжету — етичне відродження багатого дворянина Дмитра Івановича Нехлюдова і повії Катюши Маслової, яку Нехлюдов колись спокусив. У «Воскресінні» Толстой відмовляється від свого улюбленого прийому — зображення переживань героїв — «діалектики душі». Опис складного руху суперечливих переживань замінюється прямими думками-оцінками Нехлюдовим себе і навколишніх людей.

О 6-й годині 35 хвилин вечора 31 жовтня поїзд, що прямував у Ростов-на-Дону, прибув на станцію Астапово Рязансько-Уральської залізниці. Толстой, у якого піднялася температура, був вимушений зупинитися в будиночку начальника станції. Лікарі визначили запалення легень. О 6.05 7 (20) листопада 1910 р. Толстой помер.

10 (23) листопада 1910 року письменника поховали в Ясній Поляні, скраю лісового яру, де в дитинстві він разом із братом шукав «зелену паличку», яка зберігала «секрет» ощасливлення всіх людей.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒