Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема № 4: З англомовної літератури. В.Оден «Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «В музеї образотворчого мистецтва»

Мета: ознайомлення з поетичними творами В.Одена «Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «В музеї образотворчого мистецтва», «Популярний життєпис» та їх аналіз.

Завдання:

1) проаналізувати характер та зміст медитативної лірики;

2) поглибити знання про інтелектуальну поезію В.Одена;

3) визначати основні ідеї, мотиви у поезіях В.Одена.

План роботи, методичні рекомендації:

1. Ознайомитись з основними етапами життєвого і творчого шляху В.Одена.

2. Прочитати поезії «Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «В музеї образотворчого мистецтва».

3. Особливості поезій В.Одена.

4. Які проблеми порушує поет у своїх віршах? Аргументуйте прикладами і цитатами з поезій.

Питання/завдання для самоперевірки:

1. Що таке медитативна лірика?

2. Скласти хронологічну таблицю життєвого і творчого шляху В.Одена.

3. Основні ідеї та мотиви у творах В.Одена.

4. Які проблеми у своїх поезіях порушував поет.

5. Аналіз творів поета:«Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «В музеї образотворчого мистецтва».

В результаті виконання самостійної роботи студент повинен:

- знати найвизначнішого англомовного поета ХХ ст. В.Одена.

- вміти висловлювати свою думку щодо широти тематичного і жанрово-стильового діапазону його поезій.

Рекомендована література:

1. Г.Є.Безкоровайний, Б.Б.Щавурський Зарубіжна література. Посібник-хрестоматія. – Тернопіль. Навчальна книга –Богдан, 2003 р.

2. Вірші В.Одена.

ВІСТЕН Г'Ю ОДЕН

(1907-1973)

Ві́стен Г'ю О́ден (21 лютого 1907— 29 вересня 1973) — англо-американський поет, який народився у Великій Британії, а після Другої світової війни став громадянином США. Одена називають одним з найвидатніших поетів ХХ століття, він писав у жанрі інтелектуальної лірики, звертаючись як до соціально-радикальної, так і до філософсько-релігійної проблематики. Став лауреатом Пулітцерівської премії з поезії за барокову еклогу «Вік тривоги» (1948).

Оден народився в англійському місті Йорк у родині лікаря Джорджа Оґустуса Одена. У 1908 р. родина Одена переїхала до Солігулу, а згодом до Гарборну неподалік від Бірмінгему, де його батько отримав посаду медичного інспектора шкіл та професора Бірмінгемського університету. Протягом 1914-1917 рр. Оден перебував під сильним впливом матері, попри те, що, починаючи з восьми років, він навчався у приватних школах та повертався додому тільки на канікулах.

Першим приватним закладом, де навчався Оден, була Школа Св. Едмунда у Сурреї. У 1925 р. Оден вступив до коледжу Крайст-Черч у Оксфорді, отримавши стипендію на вивчення біології, але на другий рік почав вивчати англійську літературу. У 1928 р. Оден вже закінчив Оксфорд, отримавши диплом третього ступеня.

Оден почав писати вірші у тринадцять років, переважно у стилі поетів-романтиків ХІХ століття. Власний голос він знайшов у двадцять років, коли написав свого першого вірша «Лист» («Від першої появи…»). Цей та інші вірші, написані ним наприкінці 20-х рр. ХХ ст., відзначалися обірваним та дещо різким стилем, в них було багато алюзій на теми самотності та втрати.

У 1928 р. він написав свій перший драматичний твір «Проплачений з обох боків: шарада», у якому поєдналися стиль та змістові елементи ісландських саг з жартами про англійське шкільне життя. Співвіднесення трагедії та фарсу, та введення сновидної п'єси у п'єсі, стало першим взірцем змішаних стилів його пізніших робіт.

В ранніх віршах Одена постійно виникає тема «родинних привидів», цим поняттям, яке є також і назвою вірша, він позначає могутні невидимі психологічні впливи, які попередні покоління здійснюють на життя людини. Паралельною темою, що присутня в його працях, є контраст між біологічною еволюцією (яку ми не обираємо) та психологічним розвитком культур та індивідуумів (який ми обираємо навіть на підсвідомому рівні). Оден писав про революційні зміни, кажучи про «зміни в душі», трансформацію суспільства через перехід від замкнутої психології страху до психології любові.

Серед віршів, які увійшли до збірки та поєднувалися тематикою особистісних, соціальних та еволюційних змін, а також перешкод у коханні, були «Ми чуємо, як гниє у долині врожай», «Літня ніч», «О, що за звук», «Дивись, незнайомцю, на цей острів» та «Наші батьки, що полювали на пагорбах».

Восени 1928 р. В.Оден покинув Британію та вирушив до Берліна, де вперше відчув політичні та економічні труднощі, які стали одними з центральних тем його творчості. А 1929 р. повернувся до Британії, де деякий час працював репетитором.

З 1935 р. і до 1939, коли Оден покинув Британію, він писав рецензії та есеї для підрозділу «General Post Office», що займався документальним кіно під керівництвом Джона Грірсона, та читав лекції. Під час його співпраці з «Film Unit» у 1935 р. він познайомився з композитором Бенджаміном Бріттеном, разом із яким потім працював над п'єсами, пісенними циклами та лібрето. У 1930 р. п'єси Одена, написані ним разом із Ішервудом, були поставлені у лондонському «Group Theatre»: «Пес під шкірою» і «Сходження на Ф-6», де в алегоричній формі зображується людина, яка не може визначитися у своїх політичних переконаннях.

У його працях знайшла своє відображення впевненість у тому, що митець має бути «чимось більшим за журналіста-репортера». У 1936 р. він провів три місяці в Ісландії, де збирав матеріали до книги «Листи з Ісландії» (1937). Того ж року була видана його збірка «Дивись, незнайомцю».

У 1937 р. Оден вирушив до Іспанії під час громадянської війни, сподіваючись стати водієм машини «швидкої допомоги» для Республіки, але його призначили працювати до відділу пропаганди, який він покинув для того, щоб відправитися на фронт. На нього глибоко вплинули ці сім тижнів, які він провів в Іспанії, а його погляди на суспільство значно змінилися, оскільки політичні реалії виявилися складнішими, аніж він уявляв. Згодом він повернувся в Англію, де ним була написана поема «Іспанія» (1937) — найкращий його твір на політичну тему і один із найкращих поетичних відгуків про громадянську війну в Іспанії. Намагаючись поєднати репортаж та мистецтво, Оден у 1938 р. провели шість місяців на фронтах японсько-китайської війни, де працював над книгою «Подорож на війну» (1939). Повертаючись додому, Оден на деякий час зупинився у Нью-Йорці та вирішив переїхати до Сполучених Штатів. Осінь 1938 р. він провів у Англії та Брюсселі. У невеличких віршах Одена тепер з'явилася тематика крихкості та плинності людського кохання («Танець смерті», «Сон», «Колискова»), яку він висвітлював з іронією та гумором у своїх «Чотирьох піснях для кабаре», написаних для пані Гедлі Андерсон (серед яких були вірші «Розкажи мені правду про кохання» та перероблений «Похоронний блюз»), а також згубний вплив публічної та офіційної культури на життя індивідуума («Казіно», «Школярі», «Дувр»). У 1938 р. він написав серію темних іронічних балад на тему індивідуальної поразки («Місс Гі», «Джеймс Гонейман», «Віктор»). Всі вони були видані у його наступній книжці «Інший час» (1940), разом із віршами «Дувр», «Як він є» та «Музей сучасного мистецтва».

У січні 1939 р. Оден вирушив до Нью-Йорку, скориставшись тимчасовою візою. Його від'їзд з Британії напередодні Другої світової війни багато людей сприйняли як зраду, через що постраждала репутація Одена. Після того як Британія оголосила війну Німеччині у вересні 1939 року, Оден повідомив британське посольство у Вашингтоні про те, що він, якщо це буде потрібним, повернеться до Сполученого Королівства, але йому відповіли, що серед осіб за тридцять Британія потребує тільки кваліфікованих службовців. У 1941-1942 рр. Оден викладав англійську в Мічіганському університеті. У серпні 1942 року він був покликаний до армії США, але його не прийняли до військової служби через стан здоров'я.

Влітку 1945 р., після завершення Другої світової війни, Оден був у Німеччині разом із комісією, що вивчала наслідки впливу американського бомбардування на моральний дух німців. Після повернення він оселився на Манхеттені, працюючи письменником-фрілансером та лектором у Новій школі соціальних досліджень, а також професором у коледжах Беннінгтон, Сміт та інших.

З 1942 по 1947 р. Оден переважно працював над трьома великими поемами у драматичній формі, кожна з яких відрізнялася від іншої формою та змістом: «У цей час: різдвяна ораторія», «Море та дзеркало: коментар до Бурі Шекспіра» (обидві були опубліковані у збірці під загальною назвою «У цей час» у 1944 р.), та «Вік тривоги: барокова еклога» (видана у 1947 р.) Після написання «Віку тривоги» у 1946 р. Оден знов зосередився на невеличких віршах, написавши «Прогулянку у темряві», «Свято кохання» та «Падіння Риму». В багатьох із віршів, написаних ним у цей період, згадувалося італійське селище, де він проводив літо у 1947-1957 рр., а у його наступній збірці «Вечірня» (1951) став помітним вплив середземноморської атмосфери. В цих віршах також стала помітною тема «священної важливості» людського тіла у його найбільш звичайних аспектах (дихання, сну, процесу їжі) та зв'язок із природою, який уможливлює тіло (це відрізнялося від протиставлення між людяністю та природою, яке Оден підкреслював у 1930-тих рр.)

Перша прозова книга Одена «Сердиті хвилі: іконографія моря у романтиків» (1950) була написана за матеріалами лекцій на тему образу моря в романтичній літературі. Наприкінці 1950-х рр. стиль Одена став менш риторичним та більш різноманітним. У 1958 р., переїхавши влітку з Італії до Австрії, Оден написав «Прощавай, Меддзоджорно», у якому висвітлюється зв'язок між коханням та пошуками власної поетичної мови.

З 1956 по 1961 р. Оден був професором поезії у Оксфордському університеті, де мав читати лекції тричі на рік. Цей розклад дозволив йому проводити зими у Нью-Йорку, а літо — у Європі. Оден помер у Відні у 1973 р. та був похований у Кірхштеттені.

Оден видав близько чотирьохсот своїх віршів, серед них і чотири довгі поеми. Його поезії вражали розмаїттям стилів та методів написання — від модерністських до ясних традиційних форм. Тональність та зміст поезій Одена характеризувалися появою як філософських роздумів, так і кліше, взятих з народних пісень.

Місце Одена у сучасній літературі постійно дискутувалося: якщо Г'ю МакДіармід охарактеризував його творчість як «цілковиту невдачу», то автор некрологу, розміщеного на сторінках The Times, написав, що Оден, «який тривалий час залишався enfant terrible англійської поезії, постає перед нами як безперечний майстер».

І.Давидов наступним чином охарактеризував особливості поетики Одена: «Тексти цього оксфордського ерудита багаті на алюзії, нашарування смислів, відсилань до подій історії давньої і не дуже, священної і не особливо, на ремінісценції з англійської і не тільки з англійської літератури, до того ж формально відшліфовані (для Одена характерне прагнення поєднувати досягнення класичної англійської поезії із найвідчайдушнішим експериментом)».

Періоди творчості поета:

Власний голос Оден знайшов у двадцять років, коли написав свого першого вірша «Лист» («Від першої появи…»), що пізніше увійшов до вибраного зібрання його творів. Цей та інші вірші, написані ним наприкінці 20-х рр. ХХ ст., відзначалися обірваним та дещо різким стилем, в них було багато алюзій на теми самотності та втрати. Двадцять цих поем з'явилися у його першій книзі «Вірші» (1928), надрукованій за допомогою Стівена Спендера.

У 1928 році він написав свій перший драматичний твір «Проплачений з обох боків: шарада», у якому поєдналися стиль та змістові елементи ісландських саг з жартами про англійське шкільне життя. Співвіднесення трагедії та фарсу, та введення сновидної п'єси у п'єсі, стало першим взірцем змішаних стилів його пізніших робіт. Ця драма та тридцять інших віршів з'явилися у його першій збірці у 1930 році, у другому виданні якої три роки потому було замінено сім віршів. Збірка складається переважно з ліричних та гномічних медитацій на тему нерозділеного кохання, а також особистого та соціального оновлення («Прогулянка на Пасху», «Хор», «Сяйво місяця краси», «Петиція»).

З 1931 по 1935 роки

Наступною помітною працею Одена є «Оратори: англійські штудії» (1932 р. видання, наступні були у 1934 та 1966 рр.), написані віршами та прозою про захоплення героїчними постатями у особистому та політичному житті. У невеликих поемах стиль Одена ставав більш відкритим та доступним, а рясні «Шість од» в «Ораторах» показують його зацікавленість поезією Роберта Бернза. Протягом цих років в багатьох його працях прочитувалися ліві погляди, через що він став відомий як політичний поет, хоча його вірші були більш неоднозначними, аніж це визнавали. Оден писав про революційні зміни, кажучи про «зміни в душі», трансформацію суспільства через перехід від замкнутої психології страху до психології любові.

З 1936 по 1939 роки

Серед віршів, які увійшли до збірки «Дивись, незнайомцю» (1936), назву якої обрав видавець і яку Оден дуже не любив, змінивши її в американському виданні 1937 р. на назву «На цьому острові» помітне поєднання тематики особистісних, соціальних та еволюційних змін, а також перешкод у коханні (поезії «Ми чуємо, як гниє у долині врожай», «Літня ніч», «О, що за звук», «Дивись, незнайомцю, на цей острів» та «Наші батьки, що полювали на пагорбах»).

Відтепер Оден виступав проти того, що митець має бути журналістом, особливо помітною ця позиція стає у «Листах з Ісландії» (1937), книги про подорожі, написаною ним разом із Луісом МакНісом, до якої увійшов його довгий соціальний, літературний та автобіографічний коментар «Лист до Лорда Байрона». У 1937 р. після повернення з іспанської громадянської війни Оден написав політично-ангажований памфлет «Іспанія», який пізніше вилучив з зібрання своїх творів. «Подорож на війну» (1939), книга про подорож на японсько-китайську війну, була написана Оденом разом із Крістофером Ішервудом. Останньою співпрацею Одена з Ішервудом стала п'єса «На порубіжжі», антивоєнна сатира, написана у стилі бродвейських та вест-ендських вистав.

У невеличких віршах Одена тепер з'явилася тематика крихкості та плинності людського кохання («Танець смерті», «Сон», «Колискова»), яку він висвітлював з іронією та гумором у своїх «Чотирьох піснях для кабаре», написаних для пані Гедлі Андерсон (серед яких були вірші «Розкажи мені правду про кохання» та перероблений «Похоронний блюз»), а також згубний вплив публічної та офіційної культури на життя індивідуума («Казіно», «Школярі», «Дувр»). У 1938 р. він написав серію темних іронічних балад на тему індивідуальної поразки («Місс Гі», «Джеймс Гонейман», «Віктор»). Всі вони були видані у його наступній книжці «Інший час» (1940), разом із віршами «Дувр», «Як він є» та «Музей сучасного мистецтва», які були написані до переїзду до США у 1939 р., а також «Пам'яті В.Б.Єйтса», «Невідомий громадянин», «Закон як любов», «1 вересня 1939 року» та «Пам'яті Зигмунда Фройда», написані у США. Елегії до Єйтса та Фройда частково були відображенням антигероїчної теми, яка цікавила Одена. Він вірив в те, що значні справи робляться не геніями, яких ніхто не може сподіватися імітувати, але пересічними індивідуумами, які «такі ж дурні, як і ми» (Єйтс) або про кого може бути сказано «він зовсім не був розумним» (Фройд), та хто став вчителями для інших, а не героями, які викликають благоговіння.

Середній період: 1940–1957

У 1940 р. Оден написав довгий філософський вірш «Новорічний лист», який з'явився разом із його нотатками та іншими поезіями у збірці «Роздвоєний» (1941). З поверненням до англіканської спільноти він почав писати абстрактні вірші на теологічні теми, такі як «Канцона» та «Кайрос і логос». Найхарактернішими темами цього періоду стало вагання митця використовувати інших осіб як матеріал для створення твору та спроба цінувати їх такими, якими вони є («Просперо Аріелю»), та відповідне моральне зобов'язання робити обіцянки та завжди тримати своє слово, усвідомлюючи бажання відмовитися від нього («І в хворобі, і в здоров'ї»).

Після написання «Віку тривоги» у 1946 р. Оден знов зосередився на невеличких віршах, написавши «Прогулянку у темряві», «Свято кохання» та «Падіння Риму». В багатьох із віршів, написаних ним у цей період, згадувалося італійське селище, де він проводив літо у 1947-1957 рр., а у його наступній збірці «Вечірня» (1951) став помітним вплив середземноморської атмосфери. В цих віршах також стала помітною тема «священної важливості» людського тіла у його найзвичайніших аспектах (дихання, сну, процесу їжі) та зв'язок із природою, який уможливлює тіло (це відрізнялося від протиставлення між людяністю та природою, яке Оден підкреслював у 30-и х рр.). Серед нових віршів у цей період були написані «Хвала вапняку» та «Меморіал міста». У 1949 р. Оден та Каллман написали лібрето до опери Ігоря Стравінського «Пригоди пройдисвіта», а згодом співпрацювали над двома лібрето до опер Ганса Вернера Генце.

Перша прозова книга Одена «Сердиті хвилі: іконографія моря у романтиків» (1950) була написана за матеріалами лекцій на тему образу моря в романтичній літературі. Між 1949 та 1954 роками Оден працював над циклом із семи віршів на тему Страсної п'ятниці під назвою «Horae Canonicae» («Канонічні години»), які були енциклопедичним оглядом геологічної, біологічної, культурної та особистої історії, сфокусованої на усвідомленні незворотності вбивства. Протягом того ж часу він також написав «Буколіки», цикл із семи віршів, темою яких стало відношення людини до природи. Обидва цикли увійшли до його наступної збірки «Ахиллів щит» (1955), де також з'явилися вірші «Прибуття флоту» та «Епітафія невідомому солдату».

Продовжуючи тему «Horae Canonicae», Оден написав у 1955-1956 рр. декілька віршів про «історію», використовуючи цей термін для того, щоб позначити послідовність унікальних подій, що виникають через той або інший вибір, зроблений людиною, протиставивши його «природі» як послідовності мимовільних подій, що виникають внаслідок природних процесів, та відсилають радше до законів статистики та анонімних сил, приміром, натовпів людей. Серед цих творів був вірш «Данина Кліо», який дав назву наступній збірці Одена, яка вийшла у 1960 р.

Пізні праці: 1958–1973 роки

Наприкінці 1950-х років стиль Одена став менш риторичним та різноманітнішим. У 1958 р., переїхавши влітку з Італії до Австрії, Оден написав «Прощавай, Меддзоджорно», серед інших його творів був есей «Dichtung und Wahrheit: ненаписаний вірш» («Поезія та правда»), у якому висвітлюється зв'язок між коханням та пошуками власної поетичної мови.

Після «Данини Кліо» (1960) вийшла збірка «Рука фарбаря та інші есеї» (1962), у якій були зібрані тексти лекцій, прочитаних Оденом на посаді професора поезії в Оксфорді у 1956-1961 рр., а також перероблені версії есеїв та нотаток, які він писав починаючи з другої половини 1940-х років.

Перекладаючи хайку та інші вірші з книги Даґа Гаммаршельда «Мітки», Оден почав використовувати хайку у деяких своїх творах. У 1963 р. Одену замовили написання пісень до бродвейського мюзиклу «Людина з ЛаМанчі», але продюсер відмовився від його текстів через їхню недостатню романтичність. У 1971 р. генеральний секретар ООН У Тан запропонував Одену написати слова до «Гімну об'єднаних націй», музику до якого писав Пабло Касальс, але ця праця ніколи не отримала офіційного статусу.

«Певний світ: книга загальних місць» (1970) була своєрідним автопортретом, написаним з використанням улюблених цитат з коментарями, розташованих у алфавітному порядку. Останньою прозовою книгою Одена стало зібрання рецензій та есеїв «Передмови та післямови» (1973), а останньою збіркою віршів стало «Послання хрещенику» (1972) та незавершена збірка «Спасибі тобі, тумане» (опублікована вже після смерті Одена, у 1974 р.), до якої увійшли його вірші про мову («Природна лінгвістика») та власне старіння («Новорічне привітання», «Розмова з собою», «Колискова»). Його останнім віршем, написаним у формі хайку, була «Археологія», присвячена темам ритуалу та безчасся, які цікавили його у останні роки.

КУДИ Ж ТИ, КУДИ?

- Куди ж ти, куди? - каже вершнику віршник. -

Ущелина челюсті щирить, мов піч!

Де ступиш ногою - потонеш у гною,

Могила поглине, понівечить ніч.

- А знаєш, - плете полохкий палахкому, -

Тумани затлумлять твій шлях до мети,

І погляд твій пильний чи бачить там спальню,

Де пасткою пустка враз пискне: "Лети!"?

- Ти бачиш он птаха? - жах зуху на вухо

Шепоче. - Шурхоче чорнюще в гіллі!

Слідком щось слідкує, ступає, стовпіє!

Ти згинеш - он пляма горить на чолі...

- Вшивайся! - сказав тому віршнику вершник.

- А дзусь! - палахкий полохкому сказав.

- Тебе вони стежать, - відрізав зух жаху

І геть поскакав, од них поскакав.

Переклад: О.Мокровольський

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 789 10 Следующая ⇒